16 вересня 2024 року Справа №160/13016/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рищенко А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/13016/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі №160/13016/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незастосування при перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 22.04.2022 із урахуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
13.04.2023 постановою Третього апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 року у справі №160/133016/22 в частині відмовлених позовних вимог та в цій частині позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню;.
Зобов'язано Головне управлення Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню, у визначеному законом розмірі.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 в адміністративній справі №160/13016/22 набрала законної сили 13.04.2023.
24.10.2023 позивачу було видано виконавчий лист у справі №160/13016/22.
12.09.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/13016/22, в якій заявник просить суд:
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення від 25.10.2022 у справі №160/13016/22 в частині виплати належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та понесених судових витрат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати у визначений судом строк звіт про виконання судового рішення в частині виплати належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та понесених судових витрат;
- за результатами судового контролю вжити заходів, передбачених ч. 2 ст. 382 КАС України.
В обґрунтування поданої заяви позивач відмітив, що боржником рішення суду не виконано. Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в рамках виконавчого провадження, не може забезпечити виконання рішення суду у справі №160/13016/22. З огляду на що, для забезпечення ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1 є всі обгрунтовані підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Не погоджуючись з невиконанням рішення суду, позивачка звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
З огляду на те, що статтею 382 КАС України не встановлено порядку розгляду заяви (клопотання) про встановлення судового контролю, а також враховуючи відсутність необхідності виклику сторін у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути клопотання позивача в порядку письмового провадження.
Розглянувши дану заяву позивача та матеріали адміністративної справи, суд зазначається наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою та другою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій.
Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
З аналізу норм частини другої статті 14, статей 370, 382 КАС України вбачається, що встановлення судового контролю шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком. Завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»), а у разі невиконання судових рішень у добровільному порядку цим Законом урегульований порядок дій та заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень.
Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України №11944/05 від 12.05.2011). Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07.05.2002, Ромашов проти України від 27.07.2004, Шаренок проти України від 22.02.2004 тощо зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.
Судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав позивача.
Досліджуючи матеріали поданої заяви суд зазначає, що рішення по даній справі було прийнято 13.04.2023 та набрало законної сили 13.04.2023.
24.10.2023 на його виконання видано виконавчий лист №160/13016/22, зокрема щодо виконання судового рішення в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню, у визначеному законом розмірі.
18.12.2023 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №73615869 про примусове виконання виконавчого листа №160/13016/22, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 24.10.2023.
В рамках означеного виконавчого провадженя були накладені штрафи за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця.
Відповідно до частини 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За приписами статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Судом встановлено, що виконавче провадження ВП № №73615869 за заявою ОСОБА_1 не закінчено та триває, що також підтверджується даними АСВП, отже державним виконавцем здійснюються дії в рамках повноважень, наданих статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, суд вважає, що примусовий порядок виконання рішення ще не завершений, оскільки дії відповідача щодо невиконання рішення перевіряються відповідним органом Державної виконавчої служби, та без надання належної оцінки відповідним органом, суд не може стверджувати, що встановлені законом заходи примусового виконання рішення суду наразі є вичерпаними.
Відтак, станом на день подання позивачем заяви, що розглядається, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату.
Таким чином, станом на 16.09.2024 суду не надано достатніх доказів неможливості виконання судового рішення згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи наведене, суд відповідно до статті 382 КАС України не вбачає необхідності зобов'язувати відповідача подати звіт про виконання судового рішення, оскільки подібні процедури повинні реалізовуватися в межах виконавчого провадження державним виконавцем, в порядку статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому суд зазначає, що доказів прийняття державним виконавцем постанов про закінчення виконавчих проваджень (тобто відсутності виконавчого провадження з приводу примусового виконання судового рішення) судом не встановлено.
Крім того, суд звертає, увагу, що стаття 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме наявність належних доказів невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, пов'язані з невиконанням судового рішення в цій справі.
Таким чином, виходячи з викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 246, 248, 256, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/13016/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя А. Ю. Рищенко