м. Вінниця
19 вересня 2024 р. Справа № 120/12211/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову подану одночасно з пред'явленням позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до позаштатної постійно-діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,-
До Вінницького окружного адміністративного суду 17.09.2024 подано позовну заяву ОСОБА_1 до позаштатної постійно-діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні - відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 за змістом якої позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову, оформлену довідкою від 16.07.2024 за № 59/62, позаштатної постійно-діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якої ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ВВННЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони;
- зобов'язати позаштатну військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 провести повторний огляд ОСОБА_1 з метою визначення придатності для проходження військової служби.
Одночасно із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови, оформленої довідкою від 16.07.2024 № 59/622, позаштатної постійно-діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання ОСОБА_1 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ВВННЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони до набрання законної сили рішенням у справі;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_2 на військову служу під час мобілізації, на особливий період, та відправлення ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі.
Обґрунтовуючи підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову позивач зазначив, що 16.07.2024 йому вручено ІНФОРМАЦІЯ_6 повістку на відправку, в якій визначено з'явитись 17.07.2024. В той же день, 16.07.2024, позаштатною постійно - діючою військово - лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 проведено медичний огляд та видано довідку військово - лікарської комісії та встановлено придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Однак, 16.07.2024 о 23:30 у зв'язку з погіршенням самопочуття ОСОБА_1 був поміщений в реанімаційне відділення КНП "Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги", де знаходився до 17.07.2024 до 19:30. В подальшому, за направленням сімейного лікаря з 22.07.2024 по 25.07.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП ""Вінницький регіональний центр серцево-судинної паталогії". Про причини неявки 17.07.2024 повідомив Вінницький ОМТЦК.
Однак, ОСОБА_1 не погоджується з постановою, оформленою довідкою, позаштатної постійно - діючої військово - лікарської комісії № 59/622 від 16.07.2024, вважає її незаконною, яка підлягає скасуванню, з чим звернувся до суду.
Так, на думку ОСОБА_1 , у разі його призову на військову службу за мобілізацією на підставі оспорюваної довідки, стане неможливим захист його прав шляхом проведення повторного медичного огляду як військовозобов'язаного, про що останній просить у позові, і, відповідно, виконання рішення суду в цій частині у разі його задоволення.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами
Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову під час здійснення адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).
Надаючи оцінку аргументам заяви про забезпечення позову щодо ймовірних наслідків для позивача, суд зазначає наступне.
Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу приймати рішення чи здійснювати певні дії.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", роз'яснено, що розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Відтак, обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної, реальної та невідворотної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи, та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, а саме, щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову суд зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
При цьому суд зазначає, що позивачем не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, чому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову (бездіяльність відповідача). Так само не розкрито у заяві доводів позивача про те, що у випадку забезпечення позову позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав.
Крім того, визначаючись щодо обґрунтованості наведених у заяві побоювань сторони позивача суд враховує, що 16.07.2024 ОСОБА_1 вручено повістку на відправку, проведено медичний огляд, про що видано довідку військово - лікарської комісії № 59/622 від 16.07.2024, та наказно 17.07.2024 з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про причини неявки 17.07.2024 ОСОБА_1 повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_7 .
В той же час, суд враховує, що заява про забезпечення позову та позовна заява до суду подана 17.09.2024, тобто більш ніж через два місяці після виникнення обставин, з настанням яких позивач пов'язує необхідність забезпечення позову.
Однак доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
Суд також звертає увагу, що згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Підводячи підсумок вищевикладеному суд враховує, що саме суб'єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених ст. 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою ч. 1 ст. 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Суд звертає увагу на те, що підстави вважати протиправною постанову, оформлену довідкою від 16.07.2024 за № 59/62, позаштатної постійно-діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якої ОСОБА_1 , визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони на даний час відсутні, оскільки оцінка спірній постанові буде надана саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи нададуть суду.
Подання позовної заяви, предметом якої є постанова позаштатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлена довідкою військово-лікарської комісії від 16.07.2024 за №59/622, не може слугувати беззаперечним доказом того, що таке рішення суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправним та буде реалізоване до вирішення спору по суті.
Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову обраним способом призведе до втручання суду в дискреційні повноваження відповідача, обмеження прав третьої особи та фактичного вирішення справи по суті в частині позовних вимог без всебічного та повного розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Відтак, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна