17 вересня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/32975/23
Провадження № 22-ц/4820/1730/24
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Кошельник В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/32975/23за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитним договором.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
В грудні 2023 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 10004354577 від 30.08.2021 року в сумі 44913,30 грн., а також стягнути з відповідача 2684 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позову позивач вказував, що 30.08.2021 року згідно з поданою заявкою на кредит на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики, що акцептована відповідачем 30 серпня 2021 року, шляхом підписання електронним підписом між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії №10004354577. За умовами договору відповідач отримав кредит у сумі 10200 грн., строком на 21 день та сплатою відсотків за його користування у розмірах, визначених умовами договору. Підписанням даного договору відповідач підтвердив прийняття його умов. Кошти були перераховані через платіжну систему, що має відповідні ліцензії НБУ, відповідає всім стандартам та вимогам платіжних систем, а також володіє доказами фактичного отримання відповідачем грошових коштів за транзакцією 31776-52660-56523.
05.09.2022 між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір факторингу №556/ФК-22 за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №10004354577 від 30.08.2021 у сумі 44913,30 грн.
Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором. Однак, відповідач не виконав свого обов'язку за умовами договору, кредит та нараховані за його користування відсотки не повернув.
На підставі вищевикладеного, ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд задоволити позов.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2024 року в задоволені вказаного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Діджи Фінанс» в апеляційній скарзі посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а також здійнити розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності в матеріалах справи доказів укладення електронного договору між відповідачем та ТОВ «Інвест Фінанс», оскільки 30.08.2021 року відповідачем за власного волевиявлення з використанням сервісу онлайн-кредитування було подано заявку №10004354577 на отримання кредиту.
Даний кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток.
Зазначив, що відповідно до ч. 6 Правил кредитування щоб подати заяву про укладення договору, клієнт має зареєструватися в ІТС через заповнення відповідної реєстраційної форми на сайті та укласти договір. На підставі реєстраційних даних ІТС здійснює реєстрацію клієнта, створює обліковий запис та особистий кабінет.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Скаржник посилається на те, що кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.
Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а матеріали справи не містять доказів протилежного.
Щодо факту отримання кредитних коштів та наявності заборгованості, скаржник зазначив, що ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти на банківську карту в сумі 10200 грн за транзакцією 016234633976, що підтверджується інформацінийм листом АТ «ПУМБ».
Як доказ перерахування коштів позивач надає суду апеляційної інстанції копію інформаційного листа, яким підтвердило зарахування коштів згідно перелідку операцій в Додатку 1 щодо проведення транзакції та отримання відповідачем кредитних коштів, які були перераховані на картку № НОМЕР_1 .
Також зазначив, що позивачем додано до позовної заяви копію розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, відповідно до якого було розраховано суму боргу, виходячи з умов кредитного договору, що підтверджує його достовірність. Даний розрахунок підтверджує наявність заборгованості по кредиту.
Отже, апелянт вважає, що матеріали справи належними чином підтверджують укладення ОСОБА_1 кредитного договору, неналежного його виконаня позичальником, а також правомірне набуття права вимоги за кредитним договором, тому просить скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове, яким задоволити позов.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення суду законним і обгрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Дослідивши доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 21.08.2021 року ОСОБА_1 з використанням сервісу online - кредитування http://cashberry.com.ua/, подав заявку на отримання кредиту (ID заявка на кредит : 4354577), яка є офертою на укладення договору кредитної лінії №92623.
На підставі вказаної заявки на кредит на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії №10004354577.
Пунктом 1.3. вказаного договору було визначено, що для отримання кредиту позичальник подає заявку про наданя кредиту. У разі позитивного рішення кредитодавця щодо надання кредиту, сторонами укладаються Спеціальні умови. Відповідно до п. 1.5 цього договору сторони погодили, що сума кредиту, первинний строк кредиту, а також розмір процентної ставки визначаються у відповідних Спеціальних умовах (які відповідно до п. 3.1. самих Спеціальних умов є невідємною частиною кредитного договору).
Отже, з пункту 1.1.1. Спеціальних умов №10004354577 до Договору Кредитної лінії № 92623 від 21.08.2021р., що акцептовані відповідачем 30 серпня 2021 року, вбачається погодження сторонами надання кредиту в сумі 10200 грн., з первинним строком кредитування - 21 день.
В пункті 1.1.3 визначено проценту ставку 1.71 % в день та в пункті 1.1.4 - базову процентну ставку визначено в розмірі 2,71 % в день, а також погоджено графік розрахунків.
Згідно з п. 2.1 договору кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником кредитодавця з метою отримання кредиту.
Згідно з пунктами 9.1, 9.2 договору його укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт.
Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту затверджені Товариством.
Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на веб-сайті товариства.
Пунктом 9.4 договору передбачено, що цей договір є укладеним з моменту його підписання та діє до 17.07.2022р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, що виникли до його закінчення. У разі якщо перед закінченням строку дії договору була укладена угода про продовження, строк дії якої закінчується після дати закінчення строку дії договору, зазаначеної у цьому пункті, сторони цим підтверджують, що договоір вважається автоматично продовженим до закінчення дії такої угоди про продовження.
До позовної заяви позивачем також надано додаткові угоди від 20.09.2021р., 04.10.2021р. та від 29.10.2021р. з яких вбачається, що сторонами продовжувався строк дії кредитного договору. Так, в п. 1. Сторонами погоджено зміну п.п. 1.2., 1.3 договору та викладено його зміст : «Кредит надається строком до 12.11.2021р., але в будь- якому разі цей Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором».
Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за Договором кредитної лінії № 10004354577від 30.08.2021, за період з 30.08.2021 по 05.09.2022 заборгованість ОСОБА_1 складає 44913,30 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10200 грн, заборгованість за відсотками 34713 грн.
05.09.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» був укладений договір факторингу № 556/ФК-22, за умовами якого клієнт відступив факторові за відповідну плату права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, зокрема і по кредитному договору № 10004354577 від 30.08.2021. Згідно з копіями долучених платіжних інструкцій, Фактор сплатив Клієнту суму фінансування за таке відступлення.
05.09.2022 ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» направило письмове повідомлення ОСОБА_1 про те, що право вимоги за заборгованістю відповідача та його персональні дані відступлено новому кредитору - ТОВ «Діджи Фінанс» та вказані нові реквізити для перерахування суми боргу.
12.12.2022 ТОВ «Діджи Фінанс» направило письмову вимогу ОСОБА_1 про погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 10004354577 від 30.08.2021, згідно з якою на правах нового кредитора вимагає від відповідача належного виконання умов кредитного договору та погашення існуючої заборгованості в розмірі 44913,30 грн. в добровільному порядку.
Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 ОСОБА_1 включено до боржників за вказаним договором, а саме за кредитним договором № 10004354577 від 30.08.2021, сума заборгованості за тілом складає 10200 грн, сума заборгованості за відсотками становить 34713 грн, загальна сума заборгованості - 44913,30 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Отже, на підставі вищенаведених матеріалів та обставин, судом було вірно встановлено, що позивач ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно до Договору факторингу № 556/ФК-22ід 05.09.2022 набуло прав вимоги за кредитним договором № 10004354577 від 30.08.2021.
Однак при цьому, відмовляючи в позові, суд вказав, що позивачем не підтверджено факт надання кредитних коштів. Суд прийшов до висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що первісним позикодавцем ТОВ Інвест Фінанс» було передано відповідачу кошти за кредитним договором.
З вказаними висновками місцевого суду погоджується і колегія апеляційного суду.
За положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.ст. 76, 77, 79, 80, 81 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1.) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Всупереч процесуального обов'язку позивач не надав до суду першої інстанції належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач фактично надав відповідачу кредитні кошти. Односторонній розрахунок заборгованості сам по собі не є достатнім доказом надання кредитних коштів, тому він не є достатнім для підтвердження виконання позивачем умов договору кредиту з боку кредитора, а також пов'язаних з цим обов'язків позичальника.
До апеляційної скарги ТОВ «Діджи Фінанс» додало Інформаційний лист АТ «ПУМБ» за яким підтверджується здійснення транзакції 016234633976 на картку № НОМЕР_2 .
Однак, в матеріалах справи, зокрема, кредитному договорі, додаткових угодах, розрахунку заборгованості відсутні будь-які відомості, що картка № НОМЕР_2 належить саме ОСОБА_1 та в інформаційному листі АТ «ПУМБ» відсутні будь-які дані щодо ідентифікації власника картки № НОМЕР_2 та якій фізичній особі були перераховані дані кошти.
Отже вказаний доказ не є достатнім та належним доказом виконання умов договору в частині перерахування кредитних коштів на кредитну картку відповідача.
Тому, правильним є висновок, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.
Крім того апеляційна скарга не містить клопотання про долучення вказаної довідки до матеріалів справи, не зазначено причини, які перешкоджали позивачу вчасно, як це передбачено у ч. 2 ст. 83 ЦПК України разом з позовом, надати вказану довідку при розгляді справи у суді першої інстанції.
У постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №314/173/20 зазначено: «у пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись до суду, позивач ТОВ «Діджи Фінанс» у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
Під час розгляду справи в суді перешої інстанції позивач не заявляв клопотань про витребування додаткових доказів та інших документів.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що подання доказів після розгляду справи у суді першої інстанції порушує принципи змагальності та диспозитивності сторін, тому не приймає, як доказ, подану апеляційному суду скаржником інформаційний лист АТ «Пумб», яким, на думку позивача, підтверджено факт перерахування кредитних коштів, оскільки позивачем не надано доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Вказані обставини, тобто свої вимоги позивач не довів належними і допустими доказами в повному обсязі. Не заявив клопотання про витребування судом відповідних доказів в банківських установах, хоча не був позбавлений такого права в суді першої інстанції. При поданні апеляційної скарги, відповідні докази також не були надані позивачем та не пред'явлено відповідного клопотання.
З наведених мотивів є безпідставним довід апелянта, що суд першої інстанцї не дослідив належно надані позивачем докази, прийшовши до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 вересня 2024 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова