Справа № 523/5862/24
Провадження №2-а/523/64/24
"19" вересня 2024 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бєлік Л.В.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Хорунжа В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації Дорожнього руху Одеської міської ради, треті особи: Заступник начальника відділу контролю за безпекою руху та паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Наконечний Олександр Вікторович, Інспектор з паркування відділу з контрою за безпекою дорожнього руху та з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Ротар Андрій Володимирович, про скасування постанови серії ОДП № 0761503 від 02.04.2024 року,-
ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, треті особи: Заступник начальника відділу контролю за безпекою руху та паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради ОСОБА_2 , Інспектор з паркування відділу з контрою за безпекою дорожнього руху та з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Ротар Андрій Володимирович, про скасування постанови серії ОДП № 0761503 від 02.04.2024 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 02.04.2024 року відносно нього неправомірно та незаконно було винесено постанову ОДП № 0761503 від 02.04.2024 року. Позивач зазначив, що є власником автомобіля Tayota Carina E номерний знак НОМЕР_1 , який ним було припарковано на прибудинковій території біля дому, де він на лобовому склі автомобіля знайшов оскаржувану постанову. Позивач зазначає, що паркування ТЗ не порушувало Правил дорожнього руху, а саме ч. 3 ст. 122 та п. 1.5.9 ПДР. Згідно п.26.3 ПДР у пішохідну зону в'їзд дозволяється лише ТЗ, зокрема позначеними розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю» тощо. Крім іншого, на прибудинковій території відсутні забороняючі знаки та дорожня розмітка, які б вказували на те, що зупинка по вул. Ак. Заболотного, буд. 57/2 - заборонена.
З урахуванням викладено просить: скасувати постанову Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху ОМР від 02.04.2024 року серія ОДП 0761503: надати можливість Інспектору з паркування ознайомитись з Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 про затвердження правил дорожнього руху (з коментарями); стягнути з відповідача моральну шкоду.
Після надходження та реєстрації зазначеного позову, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 18, 31 КАС України.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено слухання справи в судове засідання.
На адресу суду 17.04.2024 року (вх. № 2712) надійшов відзив на позовну заяву за підписом директора Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху ОСОБА_3 . Згідно поданого відзиву відповідач зазначив, що інспектором було правомірно винесено оскаржувану постанову серії ОДП № 0761503 від 02.04.2024 року, оскільки автомобіль позивача був припаркований безпосередньо в місті виїзду з прилеглої території, що суттєво перешкоджає дорожньому руху та створює загрозу безпеці руху чим було порушено вимоги п. 15.9 и Правил дорожнього руху, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Також, у відзиві зазначено, що відповідно до положення п.1.3 Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. П.1.4. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. П.1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Також, у відзиві зазначено, що прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або для виїзду з них.
Відповідно до п.2.п.п.3) ч. 3 ст. 265-4 КУпАП - для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях запинки або стоянки, а саме: ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
З урахуванням викладеного представник відповідача зазначає, що територія, на якій водієм було зупинено транспортний засіб, не є проїзною частиною, а є територією. Прилегла територія розпочинається там, де закінчується проїзна частина.
Відповідно до викладеного представник позивача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.31-34). До відзиву на позовну заяву представником надано копії фотографій з фіксацією транспортного засобу позивача (а.с.35,36).
Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву 03.05.2024 року (вх. № 15258) позивач подав відповідь на відзив. Згідно поданої відповіді позивач зазначає, що з відзивом не погоджується, оскільки ним не було порушено ані п.1.10 ПДР України, ані п.З) ч. 3 ст. 265-4 КУпАП на які посилається відповідач. Також, позивач зазначив, що відповідно до фото наданих відповідачем вбачається, що його ТЗ не перешкоджає вільному проїзду/паркуванню автотранспорту іншим учасникам дорожнього руху, які проживають в будинку (а.с.41-42). До відповіді на відзив позивач надав власні копії фотографій щодо розміщення ТЗ на прилеглій території (а.с.43-49).
В судовому засідання позивач підтримав позовні вимоги в частині скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, в решті вимог просив суд не розгляди позов. Зазначив, що він є інвалідом ІІ групи, що відповідно підтверджується матеріалами справи, а відтак має право на паркування та зупинку власного авто на прилеглій території будинку.
Представник відповідача Департаменту транспорту, зв'язку та організації Дорожнього руху Одеської міської ради Хорунжа В.Г. зазначила, що в повному обсязі підтримує відзив на позовну заяву та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Треті особи: Заступник начальника відділу контролю за безпекою руху та паркування ОСОБА_2 Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, Інспектор з паркування відділу з контрою за безпекою дорожнього руху та з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради ОСОБА_4 , про час та місце слухання справи повідомлені, до суду не з'явились, про причини не явки суду не повідомили.
Заслухавши учасників провадження, позивача, який просив позов задовольнити, представника відповідача, яка просила відмовити в задоволенні позову, дослідивши матеріали справи, докази надані на підтвердження та спростування обставин позову, встановивши факти і відповідні їм правовідносини суд дійшов наступних висновків.
Звертаючись до суду з позовом про скасування постанови Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху ОМР від 02.04.2024 року серія ОДП 0761503, позивач зазначив, що інспектором при винесені оскаржуваної постави не були встановлені всі обставини, дії позивача не створюють складу адміністративного правопорушення.
Судом досліджується оскаржувана постанова ОДП № 0761503 від 02.04.2024 року згідно якої інспектором з паркування ОСОБА_4 за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 57/2 виявлено транспортний засіб Tayota Carina E номерний знак НОМЕР_1 , який здійснив зупинку, стоянку безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, чим допущено порушення п.15.9 и ПДР України, відповідальність передбачена, ч. 3 ст. 122 КУпАП. Накладено штраф в сумі 680 грн (а.с.13).
Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.15.9 и ПДР України - зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП полягає у ненаданні переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненаданні переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно пенсійного посвідчення є особою з інвалідністю ІІ групи.
Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським організаціям осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю.
Автомобіль людини з інвалідністю (якщо він має на собі відповідний розпізнавальний знак) або машина, яка везе таку людину, може їхати під знак 3.1 “Рух заборонено» та 3.2 “Рух механічних транспортних засобів заборонено» (п. 2.8). Також такий громадянин може заїжджати у пішохідну зону, навіть якщо він там не мешкає і не працює (п. 26.3).
Водій з інвалідністю, що керує автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком “Водій з інвалідністю», або водій, що перевозить пасажира з інвалідністю, може стояти у зоні дії знаків, які забороняють стоянку: 3.35 “Стоянку заборонено», 3.36 “Стоянку заборонено по непарних числах», 3.37 “Стоянку заборонено по парних числах», 3.38 : “Зона обмеженої стоянки». Дещо складніше зі знаком 3.34 “Зупинку заборонено» - ігнорувати його можна лише за умови, що під ним є табличка 7.18 “Крім осіб з інвалідністю» (п. 2.8. ПДР України).
Так, у своєму позові позивач посилається на те, що він згідно з п.26.3 ПДР є таким, що не порушив правил дорожнього руху, та відповідно в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Згідно п. 26.3. - у пішохідну зону в'їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком "Інвалід", якими керують водії-інваліди. Якщо до об'єктів, розташованих на цій території, є інші під'їзди, водії повинні користуватися лише ними.
Разом з цим, матеріалами справи встановлено, що автомобіль позивача було припарковано не на пішохідній зоні, а саме безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території.
Згідно з нормами Правил дорожнього руху прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
За таких обставин, суд зазначає, що наявні у матеріалах справи копії фотофіксації автомобіля Tayota Carina E номерний знак НОМЕР_1 , є належним доказом порушення позивачем п.п.15.9 (и) ПДР України, оскільки містить інформацію щодо предмету доказування, матеріали фотофіксації містять інформацію про обставини події та підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення зокрема, з даних копій фотофіксації вбачається, що автомобіль позивача розміщений безпосередньо на місці виїзду з прилеглої території.
З урахуванням викладеного судом не приймаються до уваги твердження позивача щодо того, що відповідачем не надано доказів з приводу того, що авто позивача створювало перешкоди іншим учасникам руху, оскільки, п.15.9 и ПДР України передбачена заборона зупинки транспортного засобу, а не доведення його перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.
Судом не встановлено, позивачем не надано доказів неправомірної поведінки відповідача, з огляду на що, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху.
Аналізуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки винесена у відповідності до вимог чинного законодавства та за наявності обставин, що підтверджують вину особи.
Доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення ним порушення ПДР відповідними доказами.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 121, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради треті особи: Заступник начальника відділу контролю за безпекою руху та паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Наконечний Олександр Вікторович, Інспектор з паркування відділу з контрою за безпекою дорожнього руху та з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Ротар Андрій Володимирович, про скасування постанови серії ОДП № 0761503 від 02.04.2024 року - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 19.09.2024 р.
Суддя