Справа № 686/21530/24
Провадження № 2/686/5827/24
19 вересня 2024 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючого - судді Дем'янова Ю.М.,
за участі секретаря судового засідання - Ткаченко Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Стислий виклад позицій учасників справи.
До суду 06.08.2024 надійшла позовна заява від ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування поданого позову ТОВ «Споживчий центр» зазначено про те, що між ним та ОСОБА_1 03.02.2023 укладено Кредитний договір (оферти) № 03.02.2023-100001028, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 7 000 грн строком на 56 днів із фіксованою незмінною процентною ставкою 1,2% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом першого чергового періоду та протягом періоду "Економ". Ставка "Стандарт" - стандартна фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім першого чергового періоду та періоду "Економ".
Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Також передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту.
Згідно умов Договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування та комісію.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу обумовлені Договором кредитні кошти.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 30.03.2023 утворилась заборгованість у розмірі 12 956,06 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 320,00 грн., по процентам в розмірі 5 586,06 грн. та по комісії у розмірі 1 050,00 грн.
Як зазначає позивач, на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача і, відповідно, причиною звернення ТОВ «Споживчий центр» за захистом своїх прав до суду.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з'явився, у прохальній частині позову просив суд розглядати справу за його відсутності, вимоги заяви підтримав, у випадку неявки відповідача у судове засідання проти заочного розгляду справи не заперечив.
10.09.2024 до суду від відповідача у справі надійшов відзив, у якому заперечуються позовні вимоги.
Так, в обґрунтування своєї позиції відповідач ОСОБА_1 зазначає, що нарахування банком комісії у розмірі 15% від суми договору, що становить 1050 грн суперечить нормам Закону України «Про споживче кредитування».
Окрім того, на думку відповідача, позивачем у встановленому законодавством порядку не доведено факт виникнення заборгованості у відповідача, оскільки не надано суду документів які можуть вважатися належними та допустимими доказами, а саме виписки по особовому рахунку, а наданий розрахунок заборгованості складений одноособово стороною позивача та не містить відомостей, які дозволили б суду пересвідчитись, чи передавались в дійсності кошти позичальнику в кредит.
У зв'язку із зазначеним, відповідач просить відмовити у задоволенні позову. До відзиву додав заяву, у якій розгляд справи просив проводити без його участі.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 21.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.
У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з'явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.
10.09.2024 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив у справі та клопотання про розгляд справи без його участі.
Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 03.02.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03.02.2023-100001028.
Указаний Договір укладено шляхом підписання Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), невід'ємною частиною якого є Заявка на укладення кредитного договору та наданням позичальником Відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Договору.
Згідно умов Кредитного договору № 03.02.2023-100001028 ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Споживчий центр» кредитні кошти у розмірі 7 000 грн строком на 56 днів (до 30.03.2023) із незмінною процентною ставкою 1,2% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом першого чергового періоду та протягом періоду "Економ" та ставкою "Стандарт" - стандартною фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім першого чергового періоду та періоду "Економ".
Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Окрім того, передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає 1050 грн.
Вказані умови послідовно передбачені та погоджені відповідачем у Паспорті споживчого кредиту, Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявці на укладення кредитного договору, Відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Договору.
Згідно із п. 3.1. Договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Відповідно до п. 4.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5169-75ХХ-ХХХХ-8426.
Згідно із п. 4.3 Договору днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.
Пунктом 10.1. Договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі відповіді від позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від позикодавця на номер телефону, вказаний при реєстрації.
Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного № 03.02.2023-100001028 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи Bank ID Національного банку та підписано кожну окрему частину Договору (Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на укладення кредитного договору, Відповідь про прийняття пропозиції (акцепту) Договору) шляхом використання одноразового ідентифікатора «Н659», що був надісланий смс-повідомленням відповідачу на його мобільний номер телефону, вказаний останнім у підписаному інформаційному повідомленні позичальника.
Як свідчить квитанція LIQPAY № 2208713443 від 03.02.2023 позивач свої зобов'язання за Договором № 03.02.2023-100001028 від 03.02.2023 виконав та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 7 000 грн шляхом перерахування на картковий рахунок, зазначений в п. 4.1. Договору: 5169-75ХХ-ХХХХ-8426.
Указана квитанція є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджує належне виконання своїх зобов'язань зі сторони Кредитодавця.
ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними відповідно до умов Договору, але в процесі користування кредитними коштами останній у порушення умов Договору не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
Відтак, у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем утворилась заборгованість, що, як вбачається із наданого банком Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 03.02.2023-100001028 від 03.02.2023, нарахована за період з дати укладення договору 03.02.2023 по встановлену договором дату повернення кредиту 30.03.2023 та склала у загальному 12 956,06 грн, з яких: 6 320,00 грн - основний борг, 5 586,06 грн - проценти, 1 050,00 грн - комісія.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов'язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Окрім того, частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 03.02.2023 шляхом підписання Заявки та Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03.02.2023-100001028.
ОСОБА_1 у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позивачем та підписано одноразовим ідентифікатором «Н659» Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на укладення кредитного договору, Відповідь про прийняття пропозиції (акцепту) Договору № 03.02.2023-100001028 від 03.02.2023.
Підсипанням Договору сторонами визначено та погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки та комісійних платежів, періоди здійснення обов'язкових платежів, а також суми платежів у них.
Положення Договору відповідають законодавчо закріпленим вимогам, що ставляться до договорів споживчого кредитування в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» із внесеними змінами.
За вказаним договором позичальник отримав доступ до кредитних коштів, які були перераховані ТОВ «Споживчий центр» на його картковий рахунок, що підтверджується квитанцією LIQPAY № 2208713443 від 03.02.2023.
Разом з тим, відповідачем порушено погоджені умови Договору, внаслідок чого, як вбачається із наданого банком розрахунку за період з 03.02.2023 по встановлену договором дату повернення кредиту 30.03.2023 у останнього перед позивачем утворилась заборгованість, що в сукупному розмірі складає 12 956,06 грн, з яких: 6 320,00 грн - основний борг, 5 586,06 грн - проценти, 1 050,00 грн - комісія.
Вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договору від 03.02.2023 та обґрунтованості позовної вимоги про стягнення заборгованості за ним із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр», суд надав об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Так, зміст наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 03.02.2023-100001028 від 03.02.2023 з описом фінансових операцій підтверджує обсяг фактично отриманої позичальником суми та нарахування фінансовою установою суми простроченої заборгованості, а також відсотків за користування кредитом.
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів на спростування достовірності наданого банком розрахунку або помилковості обрахованої заборгованості за тілом кредиту та простроченими процентами, яка підтверджується наданими позивачем доказами.
Не заслуговують на увагу суду твердження відповідача про те, що позивачем належними доказами, а саме банківською випискою, не підтверджено видачу та нарахування відсотків за користування кредитними коштами, оскільки у випадку, що є предметом дослідження суду, позичальнику не відкривалась відновлювальна кредитна лінія із періодичним отриманням у кредит грошових коштів, їх поверненням та сплатою відсотків за користування, а навпаки, кредитні кошти видавались разово шляхом їх перерахуванням на картковий рахунок, який зазначив відповідач у справі під час оформлення документів, що сукупно складають кредитний договір.
Також суд не враховує доводи відповідача в частині безпідставності нарахування та стягування із відповідача комісії за видачу кредиту, оскільки такі твердження не ґрунтуються на нормах закону, а саме не відповідають ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
При ухваленні рішення суд враховує те, що основними економіко-правовими характеристиками кредиту є строковість, зворотність та платність. За відсутності хоча б однієї з цих ознак договірні відносини між сторонами не можуть вважатися відносинами кредиту. Відтак, у кредитних правовідносинах проценти є платою за користування коштами подібно до плати за користування будь-яким іншим майном, а обов'язок позичальника сплатити проценти є елементом конструкції кредитного зобов'язання за участю спеціального суб'єкта - банка або фінансової установи.
З письмових доказів, які надані позивачем в обґрунтування позовних вимог вбачається, що між сторонами виникли саме кредитні відносини, а тому до стягнення підлягає як сума отриманого кредиту так і відсотки, які підлягають сплаті за його користування. Розрахунок розміру відсотків, які підлягають до стягнення, у повній мірі відповідає умовам договору кредитування, що були у встановленому порядку погоджені із позичальником та зафіксовані у пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявці на укладення кредитного договору, відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Договору.
Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 , а тому з останнього на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 03.02.2023-100001028 від 03.02.2023, яка в сукупному розмірі складає 12 956,06 грн, з яких: 6 320,00 грн - основний борг, 5 586,06 грн - проценти, 1 050,00 грн - комісія.
Розподіл судових витрат у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00012357 від 05.08.2024.
Оскільки позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задоволено повністю, з останнього на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у повному розмірі, а саме 2422,40грн.
Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 49, 76, 81, 120, 123, 126, 127, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 278 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість у розмірі 12 956,06 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 19.09.2024.
Суддя Юрій ДЕМ'ЯНОВ