Справа №161/9243/24
Провадження №2/752/5692/24
12 вересня 2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконним та скасування наказу.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідно до наказу голови Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.08.2021 №1337-К «Про призначення ОСОБА_1 » він працює на посаді старшого державного інспектора відділу ринкового нагляду та державного контролю ліцензійних вимог Департаменту державного контролю на транспорті з 19.08.2021.
Покладені на нього обов'язки, він виконує у Відділі державного нагляду (контролю) у Волинської області Державної служби України з безпеки на транспорті за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Підгаєцька, буд. 3.
Згідно з наказу голови Державної служби України з безпеки на транспорті «Про визначення робочого місця ОСОБА_1» №154-К від 12.02.2024 йому визначено місце за адресою: м. Київ, вул. Фізкультурна, буд. 9 , з 19.02.2024 на період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Він не давав згоду на визначення місця роботи в м. Києві, з наказом №154-К від 12.02.2024 він не погоджується, вважає його незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Просив визнати незаконним та скасувати наказ голови Державної служби України з безпеки на транспорті «Про визначення робочого місця ОСОБА_1» №154-К від 12.02.2024.
08.04.2024 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.05.2024 цивільну справу №161/9243/24 передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
20.06.2024 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
05.09.2024 представник відповідача звернувся до суду з заявою про розгляд зазначеної справи в порядку загального позовного провадження, яку суд залишає без задоволення, оскільки доводи представника відповідача, викладені у заяві, також не доводять необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки характер справи не вимагає проведення судового засідання, а її розгляд можливий за правилами спрощеного позовного провадження за наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями сторін.
05.09.2024 представник відповідача Самборський В.О. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у зв'язку зі збільшенням навантаження та обсягу завдань, покладених на Департамент державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, виникла службова необхідність залучити позивача до виконання його посадових обов'язків у межах центрального апарату Укртрансбезпеки, який територіально знаходиться в місті Києві.
Внаслідок введення воєнного стану збільшився обсяг виконання завдань, покладених на Департамент державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті та зменшився обсяг виконання завдань в межах територіального підрозділу Укртрансбезпеки, внаслідок чого виникла службова необхідність залучити позивача до виконання його посадових обов'язків відповідно до Посадової інструкції.
Відповідно до положень частини першої статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.
Позивач не входить до штату співробітників Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області. Посадова інструкція, наказ про призначення на посаду позивача не містять адреси, про яку він зазначає у позовній заяві. Виконання позивачем певних функцій у межах Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області не є підставою для визначення його робочого місця.
11.09.2024 ОСОБА_1 подав до суду заяву про зупинення провадження у цивільній справі №161/9243/24 до розгляду цивільної справи №161/3055/24, яку суд залишає без задоволення, оскільки зі змісту наданих до суду документів разом із заявою про зупинення провадження, неможливо встановити предмет розгляду цивільної справи №161/3055/24.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.08.2021 ОСОБА_1 призначено на посаду старшого державного інспектора відділу ринкового нагляду та державного контролю ліцензійних вимог Департаменту державного контролю на транспорті.
Відповідно до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.11.2023 №1310-к ОСОБА_1 визначено робоче місце за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, б. 57.
Відповідно до Протоколу про доведення інформації та документів до відома працівника від 10.11.2023 вищезазначений наказ був направлений позивачу 10.11.2023 о 17:38 год. шляхом відправлення повідомлення на його електрону адресу та о 18:11 год. шляхом відправлення повідомлення через месенджер Viber.
Відповідно до наказу Голови Державної служби України з безпеки на транспорті Євгена Зборовського «Про визначення робочого місця ОСОБА_1 » №154-К від 12.02.2024 ОСОБА_1 , старшому державному інспектору відділу ринкового нагляду та державного контролю ліцензійних вимог Департаменту державного контролю на транспорті, визначено робоче місце за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, б. 9, з 19 лютого 2024 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні (підстава: службова записка директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті ОСОБА_5 від 07 лютого 2024 року №4394/3.8/18-24).
Вищезазначений наказ був направлений позивачу 12.02.2024 шляхом відправлення повідомлення у месенджері Viber.
14.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті з заявою про скасування наказу «Про визначення робочого місця ОСОБА_1» №154-К від 12.02.2024.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
У відповідності до ст. 141 КЗпП України роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Відповідно до ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених устатті 33цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
В статті 33 КЗпП України зазначено, що тимчасове переведення працівника на іншуроботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Роботодавець має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану введено обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України, відповідно до частини другої статті 1 цього Закону.
Крім того, вище зазначеним Законом та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни у питання щодо особливості переведення та зміни істотних умов праці в умовах воєнного часу.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.
У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
З аналізу частини першої цієї статті вбачається, що у період дії воєнного стану законодавцем передбачена можливість змін умов праці, в тому числі і переведення працівника на іншу роботу без згоди останнього, та за згодою останнього у разі переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії.
З врахуванням наведених норм права, відповідач мав право ухвалювати рішення про переведення позивача на роботу в іншу місцевість без його згоди.
Верховний Суд у постанові від 06.12.2023 (справа № 581/400/23) зазначає, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 (справа № 317/4223/16-ц) зазначає, що проведення заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника і суд не вправі обговорювати та вирішувати питання про доцільність змін в організації виробництва і праці.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позивач не довів протиправності дій відповідача, а підстави для визнання незаконним та скасування наказу голови Державної служби України з безпеки на транспорті «Про визначення робочого місця ОСОБА_1» №154-К від 12.02.2024 відсутні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті , місцезнаходження: м м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9, код ЄДРПОУ 39816845.
Рішення складене 12.09.2024.
Суддя Ж. І. Кордюкова