Рішення від 19.09.2024 по справі 927/448/24

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/448/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Дерби О.В.,

розглянув у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури

вул. В'ячеслава Чорновола, 50 А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

код ЄДРПОУ 02910114

в інтересах держави в особі

позивача: Виконавчого комітету Прилуцької міської ради,

код ЄДРПОУ 04061814

вул. Незалежності, 82, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ»,

код ЄДРПОУ 41823846

пр-т Перемоги, 126 Б, м. Чернігів, 14013

предмет спору: про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 30384,81 грн

За участю:

прокурор - Ходико Олександр Євгенович;

відповідач - ОСОБА_1 .

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заступником керівника Прилуцької окружної прокуратури подано позов в особі: Виконавчого комітету Прилуцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 30384,81 грн.

Поданий позов мотивовано порушенням вимог чинного законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12 червня 2024 року; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив, для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Про отримання сторонами ухвали господарського суду від 16.05.2024 свідчать довідки про доставку 16.05.2024 електронних листів.

31.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

10.06.2024 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій прокурарута зазначила, що вважає твердження відповідача, зазначені у відзиві, необгрунтованими і такими, що не спростовують доводів, зазначених у позовній заяві.

12.06.2024 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

12.06.2024, у зв'язку з перебуванням судді Белова С.В. у відпустці, судове засідання не відбулось.

17.06.2024 ухвалою Господарського суду Чернігівської області призначено підготовче засідання на 25.06.2024.

У судовому засіданні 25.06.2024 суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, закриття підготовчого провадження та призначення справи по суті на 30.07.2024.

У судовому засіданні 30.07.2024 суд перейшов до розгляду справи по суті. Прокурор підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив щодо позовних вимог. Суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 26 серпня 2024 року.

26.08.2024, у зв'язку з перебуванням судді Белова С.В. на лікарняному, судове засідання не відбулось.

02.09.2024 ухвалою Господарського суду Чернігівської області призначено судове засідання на 19.09.2024.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між позивачем та відповідачем спірних додаткових угод було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи те, що вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України “Про публічні закупівлі», прокурор, просить визнати їх недійсними. Оскільки позивач сплатив кошти за поставлену електричну енергію відповідно до ціни, вказаної у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 216, 1212 ЦК Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 30384,81 грн сплачених позивачем коштів.

Відповідач щодо позову заперечив та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

- підстави для здійснення самостійного представництва інтересів держави в суді у цій справі відсутні, оскільки прокурор звернувся в інтересах особи, що не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедури закупівлі.

- прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тобто те, що вони є недійсними, а тому відповідно до презумпції правомірності правочину вони є правомірними;

- спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», а їх підписання відбувалось за згодою сторін. Спірні кошти були сплачені позивачем відповідачу на підставі Договору та додаткових угод, які не є недійсними та не визнанні судом недійсними, а отже не можуть вважатись безпідставно набутими.

У відповіді на відзив прокурор заперечив стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На веб-сайті «Рrоzоrrо» 10.12.2021 Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради оприлюднено інформацію про проведення відкритих торгів на закупівлю електричної енергії обсягом 92000 куб. м. за бюджетні кошти очікуваною вартістю 552000,00 грн з ПДВ з терміном постачання до 31.12.2022 (закупівля UА-2021-12-10-004847-b).

У відкритих торгах взяли участь:

-Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» з ціновою пропозицією 552000,00 грн з ПДВ та остаточною пропозицією 353280,00 грн з ПДВ;

-Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС» з ціновою пропозицією 546480,00 грн з ПДВ та остаточною пропозицією 418600,00 грн з ПДВ;

-Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАЕНЕРГОЛАР» з ціновою пропозицією 549240,00 грн з ПДВ та остаточною пропозицією 549240,00 грн з ПДВ.

За результатами процедури відкритих торгів, відповідно до протоколу №168 від 29.12.2021, переможцем визнано ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» з ціновою пропозицією - 353280,00 грн з ПДВ.

17.01.2022 між ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (Постачальник) та Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 24030ВЦ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору - договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник постачає Споживачу електричну енергію (код за ДК 021:2015 09310000-5 - Електрична енергія) для забезпечення потреб об'єктів Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що загальний обсяг товару: 92000 кВт/год.

Сума договору разом з ПДВ складає 353280,00 грн (п. 5.2. Договору).

Згідно з п. 13.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє в частині постачання електричної енергії до 31 грудня 2022 року, а в частині грошових зобовязань при наявності фінансування - до повного розрахунку.

Відповідно до п.13.6 істотні умови Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У подальшому, за ініціативою ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» укладено ряд додаткових угод до Договору від 17.01.2022 №24030 ВЦ, що стосуються зміни ціни за одиницю товару та обсягів постачання електричної енергії, зокрема:

1) Додатковою угодою №3 від 06.09.2022 змінено умови договору з 01.08.2022 щодо збільшення ціни за 1 кВт/год до 3,953375 грн або + 2,95% від ціни за Договором та зменшено річний обсяг постачання електроенергії до 89361,62 кВт/год.

2) Додатковою угодою №4 від 08.09.2022 змінено умови договору з серпня 2022 року в частині збільшення ціни за 1 кВт/год до 4,1876304 грн або +5,93% від ціни за попередньою додатковою угодою, та зменшено річний обсяг постачання електроенергії до 84362,74 кВт/год.

3) Додатковою угодою №5 від 22.09.2022 змінено умови договору з 01.09.2022 щодо збільшення ціни за 1 кВт/год до 4,3785372 грн або +4,56% від ціни за попередньою додатковою угодою, та зменшено річний обсяг постачання електроенергії до 80684,48 кВт/год.

4) Додатковою угодою №6 від 03.10.2022 змінено умови договору з вересня 2022 року в частині збільшення ціни за 1 кВт/год до 4,7229888 грн або +7,87% від ціни за попередньою додатковою угодою, та зменшено річний обсяг постачання електроенергії до 74800,09 кВт/год.

Додатковими угодами № 6/1 від 30.12.2022, № 7 від 23.12.2022, № 7/1 від 30.12.2022, № 7 від 18.01.2023 та № 8 від 30.01.2023 сторонами вказаного договору, на підставі ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», вирішено продовжити термін дії Договору від 17.01.2022 №24030ВЦ про постачання електричної енергії на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в обсязі, що не перевищує 20 % суми визначеної у Договорі.

Додатковою угодою №8 від 30.01.2023 змінено умови договору в частині збільшення ціни за 1 кВт/год до 4,7645568 грн, на підставі Постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2023 рік».

Відтак вартість 1 к Вт* год електричної енергії за Договором № 24030ВЦ від 17.01.2022 протягом його дії у 2022 та січні 2023 роках зросла з 3,84 грн до 4,7229888 грн, тобто на 0,88298 грн, або на + 22,99 %.

З урахуванням вказаних вище додаткових угод, ціна за 1 кВт/год електричної енергії виросла з 3,84 грн до 4,7229888 грн (або на + 22,99 % від ціни за результатами закупівлі), а обсяг поставленої електричної енергії фактично зменшився до 81247 кВт/год замість 92000 кВт/год за основним Договором (-11,69 %).

Тобто, Виконавчий комітет Прилуцької міської ради протягом 2022 року за Договором №24030ВЦ від 17.01.2022 на суму, яка була закладена для закупівлі електроенергії зміг розраховувати лише на 81247 кВт*год, замість 92000 кВт*год, тобто на 10753 кВт*год менше ніж визначено Договором та запланованого обсягу постачання електроенергії.

Відповідач у ряді випадків надсилав листи з додатковими угодами Виконавчому комітету Прилуцької міської ради про внесення змін до договору від 17.01.2022 №24030ВЦ, обґрунтовуючи збільшення ціни за 1 кВт/год коливанням цін на електричну енергію на ринку у бік збільшення, що призвело до зменшення обсягу поставки.

Так, за ініціативи ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» внесені зміни до договору від 17.01.2022 № 24030ВЦ шляхом укладання додаткової угоди №3 від 06.09.2022 в частині збільшення з 01.08.2022 ціни електроенергії за 1 кВт/год. до 3,953375 грн з урахуванням ПДВ, або + 2,95 % до ціни за результатами закупівлі та зменшення обсягу постачання до 89361,62 кВт/год, або на - 2,95 % від визначених договором обсягів.

Вказану додаткову угоду укладено без будь-яких підтверджуючих документів, які б передували її укладенню та свідчили б про коливання ціни на ринку електричної енергії, що підтверджується листом Прилуцької міської ради від 17.11.2023 № 02-16/7841.

Отже, сторонами за відсутності об'єктивних та законних підстав для підвищення вартості електричної енергії за оспорюваною угодою збільшено ціну на одиницю товару на 2,95 % у порівнянні з первинною ціною за основним Договором.

Разом з цим, відповідно до даних розміщених на веб-сайті ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua), станом на 17.01.2022 (дата укладення Договору) середньозважена ціна на електроенергію РДН в об'єднаній енергетичній системі України становила 3103,51 грн/мВт.год (без ПДВ), а станом на 01.08.2022 (дата початку дії додаткової угоди №3) - 2724,35 грн/мВт.год (без ПДВ), що свідчить про зменшення ціни на електроенергію на -12,22%.

У подальшому між Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради та ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» укладено додаткову угоду №4 від 08.09.2022, якою змінено умови договору також з серпня 2022 року і до закінчення дії договору у частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 4,1876304 грн з ПДВ, або + 5,93 % щодо ціни за попередньою додатковою угодою, загальний обсяг зменшено до 84362,74 кВт/год.

Таким чином, первісна ціна в договорі про постачання електроенергії зросла з 3,84 грн за 1 кВт/год до 4,1876304 грн з ПДВ за 1 кВт/год, або на + 9,05 %.

Крім того, попередня Додаткова угода № 3, як і Додаткова угода № 4 починали діяти з серпня 2022 року, втім фактично по ціні зазначеній у додатковій угоді №3 від 06.09.2022 постачання не відбулося, оскільки згідно Акту прийняття-передавання товарної продукції №2430056/82142/1 вся поставлена електрична енергія за серпень 2022 року обрахована за ціною 4,1876304 грн за 1 кВт*год, що свідчить про те, що ціна обраховувалася за ціною встановленою Додатковою угодою № 4.

На обґрунтування збільшення ціни електричної енергії ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» надало копію експертного висновку Харківської торгово-промислової палати від 01.09.2022 №570-1/22, наданого на лист-заявку від 31.08.2022, де зазначено, що середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1 декаду серпня (01.08-10.08) 2022 року становила 2949,10 грн/МВт.год (без ПДВ за 3 декаду серпня (21.08-31.08) 2022 року становила 3144,19 грн/МВт.год (без ПДВ) та відсоток зростання між вказаними показниками (+6,62 %). При цьому, в інформації вказано, що довідка носить виключно фактографічно-інформаційний характер.

Крім цього, листування мало місце ще до укладення попередньої додаткової угоди № 3 від 06.09.2022, що свідчить про недобросовісні дії постачальника направлені на безпідставне підвищення вартості товару, закупленого за бюджетні кошти за результатами процедури відкритих торгів.

Разом з тим, за інформацією розміщеною на сайті https://www.oree.com.ua оператор ринку середня вартість електроенергії станом на 17.01.2022 (дата укладення Договору) середньозважена ціна на електроенергію РДН в об'єднаній енергетичній системі України становила 3103,51 грн/мВт.год (без ПДВ), упродовж періоду з 17.01.2022 по 31.01.2022 становила 2757,78 грн за 1 МВт.год, за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 становить 2127,23 грн за 1 МВт/год.за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 становить 2299,33 грн за 1 МВт/год, за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 становила 2330,00 грн за І МВт/год, за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 становила 2275,79 грн за 1 МВт/год, за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 становила 2262,82 грн за 1 МВт/год, за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 становила 2640,45 грн за 1 МВт/год, в ці періоди, (протягом яких діяла ціна, визначена в Договорі від 17.01.2022 №24030ВЦ) ціна електричної енергії була значно меншою від ціни в момент укладення договору, тому коливання в бік збільшення ціни не відбулося.

Крім того, за ініціативи ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» укладено додаткову угоду - №5 від 22.09.2022, якою змінено умови договору на період з 01.09.2022 у частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 4,3785372 грн з ПДВ, або на +4,56% відносно ціни за попередньою додатковою угодою, загальний обсяг поставки зменшено до 80684,48 кВт/год. Первісна ціна в договорі про постачання електроенергії зросла з 3,84 грн за 1 кВт/год з ПДВ до 4,3785372 грн з ПДВ за 1 кВт/год, або на + 14,02 % відносно ціни за результатами закупівлі.

На обґрунтування підвищення ціни ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» надало експертний висновок Харківської торгово-промислової палати від 13.09.2022 №642/22, наданий на запит ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» від 13.09.2022, щодо надання інформації про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП «Оператор ринку», які склались станом на за 3 декаду серпня (21.08-31.08) 2022 року та 1 декаду вересня (01.09-10.09) 2022 року та порівняння між вказаними датами. При цьому, в інформації вказано, що довідка носить виключно фактографічно-інформаційний характер.

Листом від 22.09.2022 №1992 ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» повідомило Виконавчий комітет Прилуцької міської ради про збільшення ціни електричної енергії на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» з одночасним направленням підписаної додаткової угоди № 6 та копії експертного висновку Харківської торгово-промислової палати від 21.09.2022 № 680/22, наданого на лист-заяву від 20.09.2022, де зазначено інформацію про рівень середньозважених цін на Електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП «Оператор ринку», які склались за 1 декаду вересня (01.09-10.09) 2022 року та за 2 декаду вересня (11.09-20.09) 2022 року, та порівняння між вказаними датами. При цьому, в інформації вказано, що довідка носить виключно фактографічно-інформаційний характер.

На підставі вказаних документів між Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради та ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» укладено додаткову угоду від 03.10.2022 за №6, якою змінено умови договору на період з вересня 2022 року у частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 4,7229888 грн з ПДВ (+ 7,87 % відносно ціни за попередньою додатковою угодою), загальний обсяг постачання зменшено до 74800,09 кВт/год.

Таким чином, первісна ціна в договорі про постачання електроенергії зросла з 3,84 грн за 1 кВт/год з ПДВ до 4,7229888 грн з ПДВ за 1 кВт/год, або на +22,99 % відносно ціни за результатами закупівлі.

Крім того, попередня Додаткова угода № 5, як і Додаткова угода № 6 починали діяти з вересня 2022 року, втім фактично по ціні зазначеній у додатковій угоді № 5 від 22.09.2022 постачання не відбулося, оскільки згідно Акту прийняття-передавання товарної продукції №2430056/99629/1 вся поставлена електрична енергія за вересень 2022 року обрахована за ціною 4,7229888 грн за 1 кВт*год, що свідчить про те, що ціна обраховувалася за ціною встановленою Додатковою угодою № 6.

Вказане листування мало місце ще до укладення попередньої додаткової угоди №5 від 22.09.2022, що свідчить про недобросовісні дії постачальника направлені на безпідставне підвищення вартості товару, закупленого за бюджетні кошти за результатами процедури відкритих торгів.

Відповідно до даних розміщених на сайті ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua), середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 22.09.2022 (дата укладення додаткової угоди №5) становила 3595,70 грн за МВт/год (без ПДВ), та за 03.10.2022 (дата укладення даної додаткової угоди №6) - 3524,53 грн за МВт/год (без ПДВ). Тобто, ціна електроенергії після укладення попередньої додаткової угоди знизилась на 1,98 %.

Внаслідок укладення додаткових угод №3-6 ціна на електричну енергію за час дії договору від 17.01.2022 № 24030 ВЦ зросла за 1 кВт/год з 3,84 грн до 4,7229888 грн (+ 0,8830 грн.), або + 22,99 %.

Додатковими угодами № 6/1 від 30.12.2022, № 7 від 23.12.2022, № 7/1 від 30.12.2022, № 7 від 18.01.2023 сторонами вказаного договору, на підставі ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», вирішено продовжити термін дії Договору від 17.01.2022 № 24030ВЦ про постачання електричної енергії на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної у Договорі.

В подальшому, між сторонами укладено додаткову угоду №8 від 30.01.2023 до Договору № 24030ВЦ від 17.01.2022, якою внесено зміни до Додатку № 2 «Специфікація» до Договору та п. І. Додаткової угоди № 7 від 23.12.2022 в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі постанови НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на період з 01 січня 2023 по 31 березня 2023 року, якою встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 0,38028 грн без ПДВ. У зв'язку з чим, ціна за 1 кВт/год становить 4,7645568 грн з ПДВ.

Так, тариф на послуги з передачі електричної енергії на 2022 рік згідно п. 1 постанови НКРЕКП № 2454 від 01.12.2021 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» період з 01 січня 2022 становив 345,64 грн/МВт год (без урахування ПДВ). Отже, тариф на послуги з передачі електричної енергії на 2023 рік збільшився з 01.01.2023 на 0,041568 грн за 1 кВт.год (без ПДВ): 380,28 грн/МВт-год (без ПДВ)- 345,64 грн/МВт-год (без ПДВ)=34,64 грн/МВт-год (без ПДВ ) або 0,03464 грн/ кВттод (без ПДВ) + 0,006928 грн (ПДВ 20%= 0,006928) - 0,041568 грн/ кВттод (з ПДВ).

Отже, по збільшеній додатковими угодами ціні постачання електричної енергії ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ», Виконавчому комітету Прилуцької міської ради здійснювалось з січня 2022 року-січень 2023 року, підтвердженням чого є акти прийому-передачі електричної енергії.

Так, відповідач за період постачання електроенергії у січні - грудні 2022 року передав позивачу меншу кількість товару, а саме на 6212 кВт/год (80074 кВт/год - 73862 кВт/год) вартість якого складає 23854,08 грн.

Відповідач у січні 2023 року передав позивачу меншу кількість товару, а саме на 1683 кВт/год (9068_кВт/год - 7385 кВт/год).

Різниця між сумою бюджетних коштів, які фактично перераховано ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» за поставлену електроенергію протягом дії Договору (січень - грудень 2022 року та січень 2023 року) - 342668,69 грн з ПДВ (35186,26 грн + 307482,43 грн) та сумою коштів, які повинен був сплатити виконавчий комітет Прилуцької міської ради без урахування додаткових угод за поставлену електричну енергію, з урахуванням різниці тарифу на послуги з передачі електричної енергії, встановленими у 2022 та 2023 роках - 312283,88 грн з ПДВ (28653,80 грн + 283630,08 грн), становить 30384,81 грн з ПДВ (342668,69 грн -312 283,88 грн).

Тож, за весь період дії Договору № 24030ВЦ від 17.01.2022 (протягом січня-грудня 2022 року та січня 2023 року) відповідач передав позивачу меншу кількість товару на 7895 кВт/год (6 212 кВт/год + 1683 кВт/год).

Прокурор у позовній заяві зазначає, що внаслідок укладення спірних додаткових угод, Виконавчому комітету Прилуцької міської ради недопоставлено електроенергії в обсязі 7895 кВт/год вартістю 30384,81 грн, які підлягають поверненню Виконавчому комітету Прилуцької міської ради, як надміру сплачені кошти.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, її подано прокурором в особі Виконавчого комітету Прилуцької міської ради у зв'язку із невиконанням ним своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Виконавчого комітету Прилуцької міської ради.

Виконавчий комітет, як орган через який здійснюється місцеве самоврядування, та який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету та зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що Виконавчий комітет Прилуцької міської ради, укладаючи оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю, сам сприяв порушенню інтересів держави, тим самим є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, однак, неналежно здійснює їх захист.

Виконавчий комітет Прилуцької міської ради є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес.

Прокуратурою до подання позову здійснено попередні листування із виконавчим комітетом Прилуцької міської ради та повідомлено про порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладання додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу №24030ВЦ від 17.01.2022.

Згідно відповідей виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 08.04.2024 №02-16/2435, від 14.07.2023 N02.1-16/4882 та від 17.11.2022 N02- 16/7841, виконком з метою визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання електричної енергії від 17.01.2022 та стягнення надміру сплачених коштів, до суду не звертався та просить Прилуцьку окружну прокуратуру вжити такі заходи.

Вказане свідчить про неналежне здійснення виконавчим комітетом Прилуцької міської ради заходів щодо захисту власних інтересів, оскільки ним не вжито заходів до повернення надмірно сплачених коштів, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Виконавчий комітет Прилуцької міської ради є стороною спірних правочинів, юридичною особою, який може від свого імені придбати майнові права та нести обов'язки, який є розпорядником бюджетних коштів, який здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету згідно з законодавством України.

Зазначені прокурором у позові порушення вимог Закону України “Про публічні закупівлі» призвели до безпідставної зміни умов договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару та слугували нераціональному та неефективному використанню бюджетних коштів.

Як встановив суд, Договір та спірні додаткові угоди до нього, укладені між Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради та ТОВ «Енера Чернігів». Відповідно до положень статті 215 ЦК України з позовом про визнання правочину недійсним може звернутись одна із сторін або інша заінтересована особа, яка заперечує його дійсність на підставах, установлених законом. Отже, саме Виконавчий комітет Прилуцької міської ради є належним позивачем у спірних правовідносинах.

У справі № 927/491/19 прокурор звернувся з позовом від імені Відділу як сторони договору, який судом визнаний недійсним. У позові прокурор просив стягнути кошти на користь Відділу як сторони договору. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що прокурор правильно визначив Відділ (сторону договору) як позивача, враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за договором грошових сум на користь Відділу (і не містить вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави) (п. 59 постанови від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави та територіальної громади.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки Виконавчий комітет Прилуцької міської ради є замовником послуг при здійсненні процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів за законодавством України, є стороною укладеного Договору та оскаржуваних додаткових угод до нього, та саме на його користь мають бути стягнуті надмірно перераховані кошти (в разі реституції).

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов'язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте остання самостійно не захистила інтереси держави в суді.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Прилуцької міської ради до ТОВ “Енера Чернігів» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Виконавчого комітету Прилуцької міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Суд врахував, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

За п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначені Законом України “Про публічні закупівлі».

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі»).

За пунктами 6, 11 та 22 статті 1 Закону України “Про публічні закупівлі»:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України “Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України “Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», зокрема, за п. 2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п. 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення) щодо внесення змін.

Суд встановив, що позивач та відповідач уклали Договір, за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України “Про публічні закупівлі». На момент підписання Договору сторони погодили всі його істотні умови - предмет, ціну, строк виконання зобов'язань за Договором, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України “Про публічні закупівлі».

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2, 5.1, 5.2 Договору, додатку № 1, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Загальний обсяг електричної енергії складає 92 000 кВт/год, за ціною 3,84 грн. за 1 кВт/год з ПДВ, загальною вартістю 353 280,00 грн. з ПДВ.

Внаслідок укладення додаткових угод №3-6 ціна на електричну енергію за час дії договору від 17.01.2022 № 24030 ВЦ зросла за 1 кВт/год з 3,84 грн до 4,7229888 грн (+ 0,8830 грн.), або + 22,99 %.

Додатковою угодою №8 від 30.01.2023 до Договору № 24030ВЦ від 17.01.2022, внесено зміни до Додатку № 2 «Специфікація» до Договору та п. І. Додаткової угоди № 7 від 23.12.2022 в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі постанови НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на період з 01 січня 2023 по 31 березня 2023 року, якою встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 0,38028 грн без ПДВ. У зв'язку з чим, ціна за 1 кВт/год становить 4,7645568 грн з ПДВ.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до Договору відповідач обґрунтував коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) надав Виконавчого комітету Прилуцької міської ради: експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №570-1/22 від 01.09.2022, №642/22 від 13.09.2022, №680/22 від 21.09.2022.

З наведеного вбачається, що оскаржувані додаткові угоди укладені сторонами на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» (про що зазначено в п.1 цих угод).

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 57 Закону України “Про ринок електричної енергії» електропостачальник має в чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів у порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

За п.3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) в разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

У разі надання в установленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (в тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), про що зазначається в повідомленні:

1)достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - в разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов договору;

2)зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін в установлений цим пунктом термін.

Враховуючи зміст наведених норм, при внесенні змін до договору про постачання електричної енергії споживачу, нова ціна електричної енергії може бути застосована постачальником не раніше ніж через 20 днів, після повідомлення споживача про її зміну, в разі відсутності письмової заяви споживача про незгоду та/або неприйняття запропонованої ціни впродовж цього строку.

Суд установив, що у більшості випадків сторонами не був дотриманий вказаний двадцятиденний строк при укладенні оскаржуваних додаткових угод, у той час як нова ціна застосована сторонами, як правило, на початок розрахункового періоду, що передував зверненню постачальника до споживача з повідомленням про зміну (збільшення) ціни електричної енергії.

Законом України “Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи з викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Таким чином, обґрунтованим підтвердженням коливання ціни на ринку електричної енергії та в подальшому необхідності підвищення такої ціни може бути чітко визначений (окремий) період такого зростання/зменшення, а не вибірково взяті дати з найбільшим показником.

Надані ТОВ «Енера Чернігів» експертні висновки за своїм змістом є лише документами фактографічно-інформаційного характеру і фактично дублюють дані із сайту ДП «Оператор ринку» та не містять будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару або між датами укладення спірних додаткових угод чи застосування нової ціни.

Констатування середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС України за певні періоди, за відсутності підтвердження ринкової вартості електроенергії на момент укладення договору, позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни в період дії Договору.

В експертних висновках Харківської торгово-промислової палати зазначених вище визначення коливання ціни проводилось шляхом порівняння середньозваженої ціни, яка існувала на певні дати місяця, у більшості з інтервалом у декілька днів, що не може свідчити про наявність реального збільшення вартості електричної енергії, оскільки ціна на електричну енергію є динамічною і залежить від попиту та пропозиції на РДН на певну дату, а отже таке порівняння не є коректним. Тобто ціна кожного дня може як збільшуватись, так і зменшуватись.

Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Проте таких доказів відповідачем надано не було та відповідних обставин судом не встановлено.

Натомість сторони послідовно збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для ТОВ «Енера Чернігів».

Водночас п. 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.

Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.

За висновком суду, з метою підтвердження факту коливання ціни електроенергії на ринку, необхідно порівнювати її ціну за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, обов'язково таке порівняння має бути проведене починаючи з моменту укладення Договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.

Водночас, визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, відтак, є похідною від попередніх додаткових угод, та підлягає визнанню недійсною, оскільки змінює ціну більш як на 10% (сумарно) в порівнянні до ціни, що погоджена сторонами на момент укладення Договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (пункти 88 - 90) зробила наступний правовий висновок, що є обов'язковим для врахуванням судом першої інстанції, в силу частини 4 статті 236 ГПК України, - ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару в власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його в власність покупця за договором про закупівлю можлива в випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення в випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та п. 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Натомість, з урахуванням вказаних вище додаткових угод, ціна за 1 кВт/год електричної енергії виросла з 3,84 грн до 4,7229888 грн (або на + 22,99 % від ціни за результатами закупівлі), а обсяг поставленої електричної енергії фактично зменшився до 81 247 кВт/год замість 92 000 кВт/год. за основним Договором (-11,69 %).

Суд, проаналізував матеріали справи, дійшов висновку, що надані постачальником документи не є належними доказами, що підтверджують факт коливання ціни електроенергії на ринку у порівняні з моментом укладення Договору (істотні умови якого визначені за фактом проведеної процедури закупівлі), а також у порівняні з моментом введення в дію нових цін, за підсумком, ціна за одиницю товару зросла на + 22,99 %.

Виходячи з даних, опублікованих на офіційному сайті ДП “Оператор ринку» щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України (www.oree.com.ua) дійсно простежується тенденція коливання ціни на ринку, при цьому, таке коливання, протягом дії Договору, мало місце як у сторону зменшення, так і в сторону збільшення (ціна змінюється щодобово та є динамічною), натомість, не обґрунтовує її зростання в заявленому постачальником розмірі в указані проміжки часу.

Таким чином, суд доходить висновку, що спірні додаткові угоди укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії Договору.

Також слід зазначити, що метою вказаного Закону України “Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення “каскадних» додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України “Про публічні закупівлі».

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов'язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно у залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчику РДН, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Також, не містять матеріали справи жодних доказів, що Постачальник (відповідач) у розглядуваний період застосування спірних додаткових угод дійсно змушений був придбавати електричну енергію для її подальшої переді Споживачу на виконання обов'язків за Договором за цінами, вказаними у відповідних експертних висновках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Позивач, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав спірні додаткові угоди, внаслідок чого ціна 1 кВт/год електричної енергії збільшилась, а обсяги поставки електроенергії за Договором зменшилися.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України “Про публічні закупівлі» підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд, установив наявність фактичних обставин, з якими Закон пов'язує визнання спірних додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 24030ВЦ від 17.01.2022 недійсними на момент їх укладення, та дійшов висновку, що оскаржувані додаткові угоди суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 30384,81 грн.

Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пункту 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов'язаний їх повернути, в силу статей 216, 1212 ЦК України.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Наведена правова позиція узгоджується з сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, Верховного Суду в постановах: від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 у справі №903/366/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 07.02.2023 у справі № 927/188/22.

Відповідно до умов Договору відповідач повинен був поставити позивачу - 92 000 кВт/год електричної енергії за ціною 3,84 грн за 1 кВт/год з ПДВ, загальною вартістю 353280,00 грн з ПДВ.

За період з січня 2022 року по січень 2023 року обсяг постачання електричної енергії склав 81247 кВт/год, що підтверджується підписаними сторонами актами прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії.

Позивач здійснив оплату поставленої у січні 2022 року - січені 2023 року електричної енергії на суму 342668,69 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Натомість виходячи з ціни, обумовленої сторонами у Договорі, позивач повинен був сплатити відповідачу за спожиту в спірному періоді електричну енергію 312283,88 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 30384,81 грн.

За приписами статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

З урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора у частині вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у межах заявлених вимог, у сумі 30384,81 грн.

Висновки суду.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

За висновком суду, прокурор, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76 - 79 ГПК України, довів наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Згідно частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки за висновком суду визнані недійсними додаткові угоди були підписані внаслідок неправомірних дій обох сторін в однаковій мірі, як ТОВ «Енера Чернігів», так і Виконавчого комітету Прилуцької міської ради, суд вважає, що судові витрати мають бути покладені на відповідача та позивача у рівних частинах.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 06.09.2022 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №24030ВЦ від 17.01.2022, укладену між Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради (код ЄДРПОУ 04061814) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код ЄДРПОУ 41823846).

3.Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 08.09.2022 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №24030ВЦ від 17.01.2022, укладену між Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради (код ЄДРПОУ 04061814) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код ЄДРПОУ 41823846).

4.Визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 22.09.2022 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №24030ВЦ від 17.01.2022, укладену між Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради (код ЄДРПОУ 04061814) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код ЄДРПОУ 41823846).

5.Визнати недійсною Додаткову угоду №6 від 03.10.2022 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №24030ВЦ від 17.01.2022, укладену між Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради (код ЄДРПОУ 04061814) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код ЄДРПОУ 41823846).

6.Визнати недійсною Додаткову угоду №8 від 30.01.2023 щодо внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №24030ВЦ від 17.01.2022, укладену між Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради (код ЄДРПОУ 04061814) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код ЄДРПОУ 41823846).

7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код ЄДРПОУ 41823846; проспект Перемоги, буд.126Б, м.Чернігів, 14013) до місцевого бюджету Прилуцької міської територіальної громади (отримувач - ГУК у Чернігівській області/тг м.Прилуки/24060300, код ЄДРПОУ - 37972475; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UА 538999980314090544000025737) кошти у сумі 30384,81 грн.

8.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код ЄДРПОУ 41823846; проспект Перемоги, буд.126Б, м.Чернігів, 14013) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 9084,00 грн судового збору.

9.Стягнути з Виконавчого комітету Прилуцької міської ради (код ЄДРПОУ 04061814; вул. Незалежності, 82, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 9084,00 грн судового збору.

10.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 19.09.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/