Справа № 357/4800/19
1-кп/357/225/24
19.09.2024 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у об'єднаному кримінальному провадженні № 12019110030001125, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2019 та № 12023111030001694, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.04.2023 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання, раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України,
клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою
сторони кримінального провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 ,
У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває об'єднане кримінальне провадження № 12019110030001125, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2019 та № 12023111030001694, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою суду від 25.07.2024 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 22.09.2024 включно із визначенням розміру застави.
У зв'язку з неможливістю завершити розгляд справи у межах строку обраного запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, в судовому засіданні прокурор подала письмове клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів. При цьому прокурор посилається на продовження існування ризиків, передбачених пп. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та на неможливість інших, більш м'яких запобіжних заходів забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого.
Про ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - свідчить те, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, за місцем реєстрації не проживає, неодноразово не прибував до суду за викликом, при цьому не повідомляв причини неявки. Вказані обставини вказують на наявність ризику ухилятися від органів суду та підтверджують факти ухилення від суду. Також, звертаю увагу суду, що до ОСОБА_3 вже застосовувалися запобіжні заходи, які не ставали стримуючим фактором від вчинення кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_3 , продовжував вчиняти кримінальні правопорушення та уникати органів суду.
Про ризик вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кількох корисливих кримінальних правопорушень, раніше судимий також за вчинення корисливих кримінальних правопорушень проти власності, що вказує на схильність ОСОБА_3 , до вчинення кримінальних правопорушень, зокрема проти власності.
Застосування менш тяжкого запобіжного заходу не зможе нівелювати встановлені ризики та забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків покладених на ОСОБА_3 , оскільки до нього раніше застосовувався запобіжний захід у виді домашнього арешту, однак дієвості не мав, так як він продовжив вчиняти кримінальні правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти продовження строку тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтримав думку свого підзахисного.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши заявлене клопотання суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2024 стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 22.09.2024 включно із можливістю внести заставу, разом з тим, з об'єктивних підстав судовий розгляд вказаного кримінального провадження до зазначеного строку, завершити не представляється можливим.
Згідно положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Виходячи з вимог статей 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний-обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України).
Зі змісту ст. 194 КПК України слідує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд повинен встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нетяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК України та кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 353 КК України.
На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування можуть свідчити про наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні обвинуваченим інкримінованих кримінальних правопорушень. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків у кримінальному провадженні суд вважає переконливими та погоджується із доводами сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених пп. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на таке.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 свідомо нехтує своїм процесуальним обов'язком прибувати до суду та повідомляти суд про причини своєї неявки, у зв'язку з чим останній двічі ухвалами суду від 20.03.2023 та від 08.05.2024 ОСОБА_3 був оголошений в розшук у даному кримінальному провадженні.
Також судом встановлено, що під час перебування у суді на розгляді кримінального провадження № 12019110030001125, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2019 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185 КК України до суду надійшов новий обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України, (кримінальне провадження № 12023111030001694 від 10.04.2024).
Отже, судом встановлено наявність реальних ризиків, передбачених пп. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які і на даний час продовжують існувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Сторона обвинувачення посилається на неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу з огляду на наявність високого ступеню встановлених ризиків та такий, що виправдовує обмеження свободи фізичної особи.
Суд зазначає, що метою застосування запобіжного заходу, в тому числі й такого виняткового, як тримання під вартою, відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Крім того, при виборі між кількома запобіжними заходами, слід перевірити чи можуть більш м'які запобіжні заходи, запобігти ризикам, існування яких доведено прокурором.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.
Про особу ОСОБА_3 встановлено що він раніше судимий, має місце реєстрації, однак не має постійного місця проживання, офіційно не працевлаштований, однак заробляє на життя тимчасовими заробітками, неодружений, утриманців не має. Після зміни обраного стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт обвинувачений ОСОБА_3 вчинив нові кримінальні правопорушення проти власності.
Оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 , особу обвинуваченого, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, суд приходить до обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій обвинуваченого, спрямованих на ухилення від суду та вчинення нового кримінального правопорушення.
Враховуючи, що перебуваючи на волі обвинувачений ухилявся від явки до суду чим перешкоджав кримінальному провадженню, та аналізуючи зібрані в сукупності докази, вважає, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення встановлених ризиків та покладених на обвинуваченого обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Непродовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою чи застосування більш м'якого запобіжного заходу перешкодить завданням кримінального судочинства, встановленню істини у справі та прийняття остаточного кінцевого рішення у провадженні у розумні строки.
Відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_3 не може утримуватися в умовах СІЗО, суду не надано.
При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 194 КПК України, а відтак наявні підстави для продовження стосовно обвинуваченого виняткового запобіжного заходу.
В даному конкретному випадку, продовження строку тримання під вартою виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні можливо визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн. (20 х 3028 гривні - розмір прожиткового мінімуму з 1 січня 2024).
Керуючись статтями 131-132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 199, 369-372 КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 .
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України на 60 днів, тобто до 17.11.2024 включно,
Одночасно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн. (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят).
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок:
Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого який вніс заставу з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі звільнити ОСОБА_3 з-під варти.
В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
1) з'являтись до суду за першою вимогою;
2) не відлучатись із місця реєстрації: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави, встановити двохмісячний строк дії покладених судом обов'язків, починаючи з дня внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений, який вніс таку заставу вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України та начальнику ІТТ №1 ГУ НП в Київській області.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_7