Справа № 293/632/24
Провадження № 2/293/313/2024
10 вересня 2024 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Черняхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Черняхівської селищної ради про встановлення факту належності житлового будинку та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-
І. СУТЬ СПРАВИ
23.04.2024 ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду за змістом якого просить суд встановити факт належності на праві власності будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на будинок та господарські будівлі, розташовані по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , який прийняв спадщину після смерті свого брата ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його рідному дядьку ОСОБА_3 за життя було виділено земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво по АДРЕСА_1 загальною площею 700 кв.м. На вказаній земельній ділянці його батько ОСОБА_4 разом зі своїм братом ОСОБА_3 у 1979 році побудували житловий будинок в якому постійно проживали. 21.06.1990 на ім'я ОСОБА_3 виконавчим комітетом Черняхівського селищної ради народних депутатів Житомирської області було видано свідоцтво на право особистої власності на вказаний житловий будинок
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивач зазначає, що спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняв його батько ОСОБА_4 , інших спадкоємців у ОСОБА_3 не було.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 . Після його смерті, за заявою позивача, приватним нотаріусом Котенко І.М заведено спадкову справу №69598826, однак постановою від 14.02.2024 приватний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2024, справа №293/632/24 передана на розгляд судді Збаражського О.М.
Ухвалою від 25.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 29.05.2024.
29.05.2024 суд постановив підготовче засідання у даній справі відкласти на 16.07.2024, витребувати у приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Котенко І.М. належним чином завірені копії спадкових справ, заведених до майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13.06.2024 на виконання вимог ухвали від 29.05.2024 на адресу суду надійшла копія спадкової справи №68/2022 та інформаційні довідки із спадкового реєстру.
Ухвалою від 16.07.2024 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 25.07.2024. За клопотанням позивача суд викликав свідків ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 .
Ухвалою від 25.07.2024, що у порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав судове засідання за клопотанням представника позивача на 10.09.2024.
10.09.2024 позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Сидорчук М.В. позов підтримали, просили його задовольнити.
Черняхівська селищна рада представника в судове засідання не направила, згідно поданої заяви від 23.07.2024 просила справу слухати у відсутності представника Черняхівської селищної ради, щодо рішення покладались на розсуду суду.
У судовому засіданні 10.09.2024, відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
Згідно свідоцтва про народження, позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Черняхів, Черняхівського району Житомирської області, його батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с.7).
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 09.10.2007 встановлено факт, що батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 є рідним братом ОСОБА_3 . Рішення набрало законної сили 20.10.2007 (а.с.8).
Відповідно до виписки з рішення протоколу №18 від 09.09.1969, ОСОБА_3 виділено земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво по АДРЕСА_1 загальною площею 700 кв.м., що підтверджується вказаною випискою (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Черняхів, Черняхівського району Житомирської області ОСОБА_3 помер у віці 55 років, що підтверджується свідоцтвом про його смерть (а.с. 10).
03.01.1990 на будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1 виготовлено технічний паспорт (а.с.11-14).
Відповідно до акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та господарських будівель від 10.01.1990, приймальна комісія постановила закінчені будівництвом житловий будинок та господарські будівлі на земельній ділянці ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , прийнятими в експлуатацію (а.с. 15)
21.06.1990 на ім"я ОСОБА_3 виконавчим комітетом Черняхівської селищної ради народних депутатів Житомирської області видано Свідоцтво № 1159 на право особистої власності на жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.16).
Відповідно до довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 27.07.2023, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_3 (а.с.20).
Відповідно до довідки виданої виконавчим комітетом Черняхівської селищної ради від 10.03.2020, ОСОБА_4 фактично проживає без реєстрації понад 10 років за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).
Відповідно до рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 09.10.2007, після смерті ОСОБА_3 спадщину фактично прийняв рідний брат ОСОБА_4 .
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 не заводилась (а.с.76).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер в смт. Черняхів, Житомирської області, що підтверджується свідоцтвом про його смерть (а.с.18).
Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв його син ОСОБА_1 на підставі заяви поданої до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Котенко І.М. від 19.08.2022 (а.с. 59).
Постановою від 14.02.2024 приватний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_4 на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Свою відмову нотаріус мотивував тим, що вказаний будинок зареєстрований на праві власності 21.06.1990 за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто вже після його смерті. Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв його рідний брат ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформив своїх спадкових прав (а.с.29-30).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були рідними братами, разом будували будинок на земельній ділянці в АДРЕСА_2 .
IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1223, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 Цивільного кодексу України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).
Відповідно до положень статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Згідно зі статтями 1268, 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частина перша статті 1269 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України).
У разі відкриття спадщини до 01.01.2004 застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 (далі - ЦК Української РСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Згідно ч.1 ст.524 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно зі статтею 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга) (ст. 530).
Статтею 548 ЦК Української РСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Згідно ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. до фактів, що мають юридичне значення належить інші факти
Статтею 319 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ
Предметом позову є доведеність факту належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , житлового будинку АДРЕСА_3 , а також визнання за позивачем права на вказаний будинок в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 .
Аналізуючи подані позивачем докази встановлено, що свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами, видане на підставі рішення виконкому Черняхівської селищної ради від 21.06.1990 року за №35, видане після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до частини 2 статті 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність - здатність людини мати цивільні права і обов'язки виникає у момент її народження.
Відповідно до частини 4 статті 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність людини припиняється у момент її смерті.
Таким чином, свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами, видане на ім'я ОСОБА_3 , коли цивільна правоздатність його вже припинилася.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п. 5 вищевказаної Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР Реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.
Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.
Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19- 32/319, від 21.02.2005, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Актом приймання в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та господарських будівель затвердженого рішенням виконавчого комітету Черняхівської селищної Ради народних депутатів №7 від 19.01.1990, встановлено, що закінчені будівництвом житловий будинок та господарські будівлі на земельній ділянці ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , прийняті в експлуатацію.
Дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного наявного в матеріалах справи доказу окремо, а також їх достатність і взаємозв'язок у сукупності, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати доведеним факт належності ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 вказаний житловий будинок увійшов до складу його спадщини.
Ступінь родинних відносин померлого та ОСОБА_4 підтверджується матеріалами справи та показами свідків.
Матеріалами справи підтверджено факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 , після смерті якого спадщину прийняв його син ОСОБА_1 , шляхом подання заяви до приватного нотаріуса.
Постановою приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Котенко І.М. від 14.02.2024, позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_3 відмовлено, оскільки спадкодавець ОСОБА_4 не оформив своїх спадкових прав.
З роз'яснень п. 23 постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що при наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно п.п. 4.15, п. 4, глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Відповідно до п. 3, глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.
Позивач позбавлений можливості оформити своє право на спадщину у нотаріуса у зв'язку з відсутністю у позивача документів, які підтверджують право власності на вищевказане нерухоме майно за спадкодавцем ОСОБА_4 .
Таким чином, дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що на момент смерті, тобто на момент відкриття спадщини, спадкодавцю ОСОБА_4 належав житловий будинок з господарськими будівлями, які він фактично прийняв після смерті брата ОСОБА_3 шляхом управління та володіння спадковим майном померлого, а також враховуючи, що позивач є єдиним спадкоємцем вказаного спадкового майна, тому суд вважає, що позовні вимоги є такими, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в повному обсязі.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України. Враховуючи, що спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Встановити факт належності на праві власності будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на будинок та господарські будівлі, розташовані по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який прийняв спадщину після смерті свого брата ОСОБА_3 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
адреса проживання: АДРЕСА_4
РНОКПП НОМЕР_2
Відповідач:
територіальна громада в особі Черняхівської селищної ради,
місцезнаходження за адресою: 12301, Житомирська область, с-ще Черняхів, майдан Рад, 1,
код ЄДРПОУ 04344156
Повне рішення складено та підписано 19.09.2024.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ