19.09.2024 року м. Дніпро Справа № 908/1364/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чус О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ячменьової Олени Олегівни
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Левкут В.В.) від 02.10.2023р. у справі № 908/1364/23
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 30, м. Дніпро, 49094)
до відповідача фізичної особи-підприємця Ячменьової Олени Олегівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 139500,00 грн., -
24.04.2023р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» до фізичної особи-підприємця Ячменьової Олени Олегівни про стягнення 139500,00 грн., які складаються з: 14 400,00 грн. основного боргу за договором оренди приміщення від 01.12.2021 та 125 100,00 грн. штрафу, нарахованого за умовами п. 6.5 договору.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди приміщення від 01.12.2021 щодо сплати орендних платежів у визначений договором строк та повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі після закінчення терміну дії договору. За твердженням позивача, після спливу терміну дії договору оренди 30.11.2022 об'єкт нерухомості, всупереч вимогам п.п 4.2.15, 5.1, 5.2 Договору, Орендарем не повернутий та не переданий Орендодавцеві згідно з актом приймання-передачі, що є підставою для застосування до нього умов п. 6.5 договору. Крім того, Орендар не виконував належним чином свої зобов'язання щодо сплати орендної плати за умовами договору, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Орендодавцем, розмір якої станом на 18.04.2023 становить 14400,00 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.10.2023р. у справі № 908/1364/23 позов задоволено; стягнуто з фізичної особи-підприємця Ячменьової Олени Олегівни ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 30, м. Дніпро, 490942; ідентифікаційний код 14360570) 14400,00 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста грн. 00 коп.) основного боргу, 125 100,00 грн. (сто двадцять п'ять тисяч сто грн. 00 коп.) штрафу та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору.
Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася фізична особа-підприємець Ячменьова Олена Олегівна, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2023р. у справі № 908/1364/23 в частині стягнення 125 100,00 грн. штрафу та прийняти нове рішення про стягнення штрафу у розмірі 5 процентів від заявленої суми.
Скаржниця не згодна з рішенням Господарського суду Запорізької області повністю, зважаючи на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржниця, зокрема зазначає, що про наявність вказаного рішення не було відомо, так як вона не була взагалі обізнана про наявність справи.
Скаржниця з 26.02.2022 року по 15.12.2023 року не мешкала за місцем реєстрації, а проживала за адресою: АДРЕСА_2 про що свідчить заява ОСОБА_1 посвідчена виконавчим комітетом Томаківської селищної ради Преображенського старостинського округу від 12.04.2024 року.
Скаржниця вказує на те, що строк дії договору оренди закінчився 30.11.2022 року, тобто коли вже протягом 9 (дев'яти) місяців не знаходилась у місті Запоріжжя і відповідно не мала фізичної змоги повернути орендоване приміщення.
Таким чином, невчасне повернення орендованого приміщення було спричинено лише тим фактом, що в Україні було введено воєнний стан і з метою збереження свого життя ОСОБА_2 виїхала до іншої області, тобто невиконання зобов'язання з повернення орендованого майна відповідачем відбулося з незалежних від неї причин і відповідно є підставою для зменшення розміру штрафу,
Заявити клопотання про зменшення розміру штрафу у суді першої інстанції скаржниця не мала змоги, так як взагалі не була обізнана про наявність справи.
Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями від 16.05.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коваль Л.А. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024р., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2024р. поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Ячменьової Олени Олегівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2023р. у справі № 908/1364/23 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» своїм процесуальним правом не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало.
Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк» (Орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем Ячменовою Оленою Олегівною (Орендарем) 01.12.2021 укладений договір оренди приміщення (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.
Згідно із п. 1.2 Договору приміщення, яке передається в оренду за договором (надалі іменується Приміщення), знаходиться за адресою: 69065, м. Запоріжжя, Інженерний майдан, буд.1, має загальну площу 13,92 квадратних метрів, складається з приміщення прим. 412/2 площею 11,6 кв. м., розташованому на четвертому поверсі, та площі загального користування 2,32 кв. м. будівлі А-10 інв. № 1351, що належить Орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 07.11.2013, посвідченого Крючковою Т.В., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 10777.
Пунктом п. 2.1 Договору визначено, що приміщення передається Орендодавцем і приймається Орендарем в оренду на умовах сплати останнім плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений Орендодавцем.
Згідно із п. 2.2 Договору орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за наступний місяць оренди (розрахунковий), без надання Орендодавцем рахунків, із розрахунку за 1 кв. м. 107,76 грн. без ПДВ, ПДВ 21,55 грн., разом за 1 кв. м. 129,31 грн. з ПДВ, а за всю орендовану площу 1500,00 грн. без ПДВ, ПДВ 300,00 грн., разом 1800,00 грн. з ПДВ, за місяць оренди та починає нараховуватись з моменту підписання акту здачі-приймання приміщення. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).
В пункті 2.4 Договору передбачено, що компенсація Орендарем Орендодавцю плати за спожиті комунальні послуги входить до орендної плати та складає 37,50 грн. за 1 кв. м., в т.ч. ПДВ 6,25 грн., а за всю орендовану площу 522,00 грн. з ПДВ.
За змістом п. 4.2 Договору Орендар зобов'язався, зокрема:
- своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до умов цього Договору (п. 4.2.7);
- звільнити Приміщення та повернути його Орендодавцю у разі закінчення строку дії Договору або у разі його дострокового розірвання в останній день дії Договору у стані, в якому Приміщення було одержане, з урахуванням нормального зносу (п. 4.2.15).
Пунктом 5.1 Договору визначено, що передача Орендодавцем та прийняття Орендарем приміщення у оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення в оренду, за умови виконання Орендарем своїх зобов'язань по сплаті за перший місяць оренди та авансового платежу, визначеного п. 2.3 договору, у розмірі передбаченому п. 2.2 договору. Повернення приміщення Орендодавцю здійснюється за актом здачі-приймання. Обов'язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору. Орендодавець/Орендар зобов'язаний здійснити огляд приміщення під час підписання акту здачі-приймання.
Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими Орендодавцю/Орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання. У момент підписання цього акта Орендодавець/Орендар передає Орендодавцю/Орендареві ключі від приміщення (п. 5.2 Договору).
Оплата оренди Орендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення (п.5.3 Договору).
Відповідно до п. 7.1 Договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами і діє з 01 грудня 2021 року по 30 листопада 2022 року.
Обумовлене Договором приміщення 01.12.2021 передане Орендареві, що підтверджується Актом приймання-передачі приміщення до договору оренди від 01 грудня 2021 року (Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису).
За доводам позивача, об'єкт нерухомості всупереч вимогам п.п. 4.2.15, 5.1, 5.2 Договору не повернутий Орендарем та не переданий Орендодавцеві згідно з Актом приймання-передачі. Крім того, Орендар не виконував належним чином свої зобов'язання щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Орендодавцем, розмір якої станом на 18.04.2023 складає 14400,00 грн. Фактично Орендарем сплачено 7200,00 грн. за чотири місяці оренди.
Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії щодо невиконання ним умов Договору оренди:
- від 17.01.2023 №Е.18.0.0.0/4-230117/19963, в якій Орендарю повідомлялось про порушення ним зобов'язань за Договором оренди та виникнення станом на 30.11.2022 заборгованості за орендною платою у розмірі 14 400,00 грн., а також про сплив терміну дії Договору оренди; заявлено вимогу про погашення заборгованості та звільнення об'єкту оренди;
- від 13.03.2023 №Е. 18.0.0.0/4-230313/44117, в якій Орендарю повідомлялося про сплив терміну дії Договору оренди, а також про порушення ним зобов'язань за Договором оренди та наявність станом на 08.03.2023 заборгованості за орендною платою у розмірі 14400,00 грн., штрафу у розмірі 88200,00 грн.; заявлено вимогу про погашення вказаної заборгованості та звільнення об'єкту оренди.
Відповідач претензію від 17.01.2023 №Е.18.0.0.0/4-230117/19963 не отримав, поштове відправлення повернуте відправнику за закінченням терміну зберігання.
Претензія від 13.03.2023 №Е. 18.0.0.0/4-230313/44117 вручена одержувачу (відповідачу), що підтверджується скріншотом з веб-сайту Укрпошти щодо відстеження поштових пересилань.
Доказів надання відповідачем відповіді на претензію суду не надано.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати орендних платежів та неповернення орендованого приміщення після спливу терміну дії договору стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню повністю, з огляду на встановлені судом обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Проте, апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції безпідставним та помилковим з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своєю правовою природою Договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.
Договір підписаний в порядку, передбаченому Законами України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
Згідно з ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак орендна плата відповідачем в обумовлені укладеним ним з позивачем Договором розмірі та строки не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Договором.
В порушення умов договору, відповідач сплату орендних платежів за період з грудня 2021 по листопад 2022 року в повному обсязі у встановлений строк не здійснив, що призвело до утворення у останнього заборгованості в розмірі 14400,00 грн. Доказів наявності підстав для звільнення від оплати орендних платежів у спірний період відповідачем не надано.
Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем заборгованості по орендним платежам є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
Таким чином, сума заборгованості у розмірі 14400,00грн. є обґрунтованою та підтвердженою належним чином, тому правильно стягнута судом першої інстанції з відповідача на користь позивача.
Щодо вимог про стягнення штрафу у розмірі 125000,00грн. на невиконання відповідачем зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди у встановленому законом порядку, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6.5 Договору сторони узгодили, що у випадку неповернення приміщення Орендодавцю у строк, передбачений п. 7.1, а у випадку дострокового розірвання по ініціативі Орендодавця - в дату, вказану у повідомленні Орендодавця, Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 50% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Таким чином, визначальним для покладення на орендаря відповідальності у вигляді неустойки за неправомірне користування об'єктом оренди є встановлення факту та дати припинення дії договору оренди, а також самого неправомірного користування.
Зважаючи на умови п. 7.1 Договору, термін дії договору сплинув 30.11.2022.
Згідно з ч. і ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Оскільки після закінчення терміну дії Договору Орендар не повернув Орендодавцю об'єкт оренди за відповідним актом здачі-приймання, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування штрафу у відповідності до п. 6.5. договору.
Водночас, апеляційний суд вважає, що нарахована позивачем сума штрафу є надмірно великою в порівнянні зі збитками позивача, на що не звернув уваги місцевий господарський суд.
Так, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд виходить із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Колегією суддів враховується, що невиконання зобов'язання з повернення орендованого майна відповідачкою відбулося внаслідок введення в Україні воєнного стану та перебування її на території іншої області, а відтак, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, та пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права, несправедливо покладати на відповідача сплату всього розміру штрафу.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що у даному випадку наявні підстави до зменшення розміру штрафу на 50% з 125 100,00грн. до 62 550грн.
Апеляційний суд також враховує, що оскільки скаржниця не мешкала за своєю адресою на час розгляду справи в суді, що підтверджується поданими разом з апеляційною скаргою доказами, отже не була обізнана про розгляд справи, вона була позбавлена можливості звернутися до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафу, тому з урахуванням обставин цієї справи, оскаржуване рішення слід скасувати в частині стягнення штрафу та ухвалити нове про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 62550грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству, тому підлягає залишенню без змін.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України та виходячи з того, що спір у справі виник з неправильних дій відповідача, судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги слід покласти на відповідача у повному обсягу.
З підстав наведеного та керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ячменьової Олени Олегівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2023р. у справі № 908/1364/23- задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2023р. у справі № 908/1364/23 - скасувати в частині стягнення штрафу у розмірі 125 100грн.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Ячменьової Олени Олегівни ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 30, м. Дніпро, 490942; ідентифікаційний код 14360570) 62 550 грн. штрафу.
В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2023р. у справі № 908/1364/23 - залишити без змін.
Видачу наказу, на виконання цієї постанови, у відповідності до ст. 327 ГПК України, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.В. Чус