вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" вересня 2024 р. Справа№ 910/7546/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Палія В.В.
суддів: Сибіги О.М.
Вовка І.В.
при секретарі: Бенчук О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Єгоров В.С.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 року (повний текст складено 15.02.2024)
у справі №910/7546/23 ( суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»
про стягнення 1 119 326 922, 30 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про стягнення 1 119 326 922,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором постачання природного газу №4501-НГТ-41 від 01.06.2021.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 1 119 326 922, 30 грн основного боргу та 939 400,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції встановлено у позивача права на отримання заборгованості за договором №4501-НГТ-41 від 01.06.2021 та наявність у відповідача кореспондованого зобов'язання сплатити вартість отриманого енергоносія.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/7546/23 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного і всебічного зясування всіх обставин, що мають значення для справи.
Крім того, апелянт зазначає, що судом не взято до уваги, що ЗУ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу у сфері теплопостачанняипід час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонуванням» змінено загальний порядок виконання зобовязання з оплати поставленого природного газу, що використовується для виробництва електричної та теплової енергії, у звязку з введенням в Україні мораторію на підвищення тарифів на комунальні послуги.
Також, скаржник посилається на те, що заборгованість держави перед відповідачем з відкшодування в різниці тарифів складає 500 000 095, 42 грн та є непогашеною, що в свою чергу спричинило непогашення заборгованості перед позивачем.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/7546/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В., Сибіга О.М.
В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/7546/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою суду від 11.03.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/7546/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
На адресу суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 01.05.2024.
В судове засідання 01.05.2024 з'явився представник позивача та представники відповідача.
Ухвалою суду від 01.05.2024 розгляд справи відкладено до 29.05.2024.
В судове засідання 29.05.2024 з'явився представник позивача та представники відповідача.
В судовому засіданні 29.05.2024 протокольною ухвалою оголошено перерву до 05.06.2024.
В судове засідання 05.06.2024 з'явився представник позивача та представники відповідача.
В судовому засіданні 05.06.2024 протокольною ухвалою оголошено перерву до 18.06.2024.
В судове засідання 18.06.2024 з'явився представник позивача та представники відповідача.
В судовому засіданні 18.06.2024 протокольною ухвалою оголошено перерву до 02.07.2024.
В судовому засіданні 02.07.2024 представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 02.07.2024 колегією суддів у задоволені поданого відповідачем клопотання відмовлено.
У судовому засіданні 02.07.2024 відповідачем заявлено заяву про відвід колегії суддів.
Протокольною ухвалою від 02.07.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.07.2024 на 17:00 для надання часу на підготовку представнику відповідача заяви про відвід колегії суддів.
02.07.2024 через відділ документального забезпечення суду відповідачем подану заяву про відвід колегії суддів, яка обґрунтована тим, що 14.06.2024 та 01.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» в рахунок сплати заборгованості за поставлений газ в рамках спірного договору з врахування фінансової можливості сплатило позивачу 100 000 грн та 50 000 грн. Вказаний факт має суттєве значення для розгляду справи, оскільки це стосується майнових прав та обов'язків сторін в частині фактичного зменшення суми боргу, тому в цій частині відсутній предмет спору.
02.07.2024 о 16:28 в багатьох областях України, в тому числі на території міста Київ було оголошено повітряну тривогу, у зв'язку з чим судове засідання, призначене на 02.07.2024 на 17:00 не відбулось.
Ухвалою суду від 02.07.2024 призначено справу до розгляду на 16.07.2024.
16.07.2024 о 12:01 в багатьох областях України, в тому числі на території міста Київ було оголошено повітряну тривогу, у зв'язку з чим судове засідання, призначене на 16.07.2024 на 12:30 не відбулось.
Ухвалою суду від 16.07.2024 призначено справу до розгляду на 21.08.2024.
В той же час, при визначенні дати судового засідання не було враховано, що головуючий суддя Палій В.В. з 19.08.2024 по 01.09.2024 відповідно перебуватиме у відпустці, у зв'язку з чим засідання у справі №910/7546/23, призначене на 21.08.2024, не відбудеться.
Ухвалою суду від 12.08.2024 розгляд справи призначено на 17.09.2024.
Ухвалою суду від 17.09.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про відвід колегії суддів Палія В.В. (головуючий), Сибіги О.М., Вовка І.В. від участі у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/7546/23.
Позиції учасників справи
05.04.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від відподача надійшли письмові пояснення, в яких останній просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.
12.04.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу,в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Заявлені клопотання та результати їх розгляду
05.04.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від відповдіача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/7546/23 до моменту набрання законної сили судовим рішеням по справі №910/12923/23.
Подане клопотання обгрунтоване тим, що встановлені обставини та рішення у справі №910/12923/23 матимуть беззаперечний вплив на розгляд справи №910/7546/23, зокрема на наявність підстав для стягнення у справі №910/7546/23, а також на можливий розмір суми стягнення.
12.04.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
Колегія суддів, 29.05.2024 в нарадчій кімнаті, дійшла до висновку про відхилення подано клопотання з огляду на наступне.
Статтею 227 Господарського процесуального кодексу встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Враховуючи зазначені вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Однак, заявником не обґрунтовано, яким чином розгляд справи №910/12923/23 про визнання договору про організацію розрахунків з різниці в тарифах на теплову енергію укладеним, унеможливлює апеляційний перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/7546/23 та які обставини у справі №910/12923/23 можуть вплинути на результат розгляду поданої апеляційної скарги.
За таких умов колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі №910/7546/23 до моменту набрання законної сили судовим рішеням по справі №910/12923/23.
23.04.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України №6612/25/10-24 від 11.04.2024, в якому останній просив поновити строк на подання нових доказів та долучити їх до матеріалів справи.
В судовому засіданні 29.05.2024 суд апеляційної інстанції без виходу до нарадчої кімнати відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання нових доказів через наступне.
В силу приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Просивши поновити строк на подання нових доказів, апелянт фактично жодним чином не обґрунтував неможливості подання таких до суду першої інстанції та не вказав жодних поважних причин неподання таких доказів до суду першої інстанції з урахуванням також тієї обставини, що надані докази (повідомлення позичальнику про зміну редакцій правил) - знаходяться у розпорядженні позивача.
Статтею 129 Конституції України визначено одну із засад судочинства - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Принцип рівності також закріплено ст. 7 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції не визнає поважними причини пропуску строку на подання відповідних нових доказів, долучених до матеріалів справи, з урахуванням участі представника позивача у розгляді справи в суді першої інстанції.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд у задоволенні клопотання апелянта про поновленні строку для подачі нових доказів -відмовив.
29.05.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від відповдіача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у спарві №910/6198/24.
04.06.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції вирішив відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на наступне.
Статтею 227 Господарського процесуального кодексу встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Враховуючи зазначені вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Однак, заявником не обґрунтовано, яким чином розгляд справи №910/6198/24 про визнання п. 5.1 та п. 5.4 договору постачання природного газу №4501-НГТ-41 від 01.06.2021 недійсними, у зв'язку з укладенням зазначеного договору під впливом тяжкої обставии і на вкрай невигідних умовах в частині оплати за природний газ і про внесення змін до договору, унеможливлює апеляційний перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/7546/23 та які обставини у справі №910/6198/24 можуть вплинути на результат розгляду поданої апеляційної скарги.
За таких умов колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі №910/7546/23 до моменту набрання законної сили судовим рішеням по справі №910/6198/24.
17.06.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції №7767543630 від 14.06.2024 в якому останній просив поновити строк на подання нових доказів та долучити їх до матеріалів справи.
02.07.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від відповдіача надійшло клопотання про поновлення строку на подання нових доказів, а саме платіжну інструкцію №7767544368 від 01.07.2024.
02.07.2024 на адресу суду через відділ документообігу суду від відповдіача надійшло клопотання про поновлення строку на подання нових доказів, а саме платіжну інструкцію №7767544379 від 02.07.2024.
02.07.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від відповдіача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині сплаченої суми боргу.
16.08.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить оголосити перерву в судовому засіданні не міенш ніж на 30 календарних днів.
Колегія суддів, дослідивши подані клопотання, дійшла висновку про відмову у задоволенні поданих клопотань про долучення нових доказів та про закриття провадження у справі з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.
Явка представників сторін
Представник відповідача у судове засідання 17.09.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи всі учасники провадження повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.
Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (із подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 17.09.2024.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» 01.06.2021 було укладено договір №4501-НГТ-41, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ для власних потреб, а відповідач - прийняти та оплатити поставлений товар.
Природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини, а не для продажу. (пункт 1.2 Договору).
За цим договором може бути поставлений природний газ як власного видобутку, видобутого на території України так і імпортований природний газ, ввезений на митну територію України. (пункт 1.3 Договору).
Розділом 2 договору узгоджені замовлені фіксовані обсяги газу для потреб споживача, які розраховуються як середньо-арифметичне значення обсягу фактичного використання природного газу споживачем за останні три роки у відповідному місяці для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
При цьому, споживач зобов?язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно у разі перевищення замовлених обсягів газу своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати коригування замовлених обсягів за цим договором. (п. 2.4 Договору).
Приймання-передача природного газу оформлюється актом.
Ціна природного газу встановлюється у порядку, визначеному у пункті 4 Договору, в тому числі зі змінами внесеними додатковими угодами. У відповідності до умов Договору було укладено додаткові угоди №1 від 01.06.2021, №2 від 29.06.2021, №3 від 30.06.2021, №4 від 23.07.2021, №5 від 30.07.2021, №б від 25.08.2021, №7 від 31.08.2021, №8 від 20.08.2021, №9 від 20.09.2021, №10 від 01.10.2021, №11 від 20.10.2021, №12 від 29.10.2021, №13 від 16.11.2021, №14 від 13.12.2021, №16 від 17.12.2021, №17 від 06.01.2022, №18 від 14.01.2022, №20 від 31.01.2022, №21 від 31.03.2022, №22 від 28.04.2022, №25 від 29.06.2022, якими змінювалися умови договору щодо ціни газу, обсяги газу, порядок та умови передачі природного газу, порядок та умови здійснення розрахунків, тощо. Додатковою угодою №25 від 29.06.2022 договір №4501-НГТ-41 в частині передачі природного газу розірвано та припинено з 01.06.2022 за згодою сторін.
Додаткові угоди №№15, 19, 23, 24 не були укладені. На виконання умов Договору (пункт 2), Позивач передав у власність Відповідача природний газ у період з червня по грудень 2021р., з січня по травень 2022р. на загальну суму 1 218 617 616,55 грн.
Акти приймання-передачі природного газу підписані обома сторонами.
Додатковою угодою №25 від 29.06.2022 договір №4501-НГТ-41 розірвано та припинено у частині передачі природного газу з 01.06.2022 за згодою сторін.
Порядок та умови розрахунків визначені у розділі 5 Договору з урахуванням змін внесених додатковими угодами. Відповідно до пункту 5.1 Договору у редакції додаткової угоди №10, що діє з дати укладання Договору (пункт 24 ДУ).
« 5.1. Оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Станом на 31.03.2023 року відповідач не виконав зобов?язання щодо оплати вартості використаного природного газу, сума боргу становить 1 119 326 922,30 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У статті 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частини 1, 3 статті 179 ГК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Згідно із статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 13 вказаного Закону споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу та забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов. Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу. Розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу (пункти 1, 2, 10, 12 глави ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496).
Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору та додаткових угод до нього, позивач передав у власність відповідача природний газ у період з червня по грудень 2021 року, з січня по травень 2022 року на загалтну суму 1 218 617 616, 55 грн.
Відповідно до умов п. 5 договору Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, у визначені договором строки протягом періоду часу з червня 2021 року по травень 2022 року відповідачем розрахунки за отриманий природній газ не здійснювались.
Тобто, відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати вартості використаного природного газу на суму 1 119 329 922, 30 грн, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами, не заперечений та визнаний у повному обсязі відповідачем.
Як вже було зазначено вище, відповідачем подано клопотання про долучення нових доказів та про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.
В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на те, що 14.06.2024, 01.02.2024 та 02.07.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю було здійснено платежі в рахунок сплати заборгованості, що є предметом спору у даній справі.
На підтвердження відповідних обставин відповідач подав клопотання про долучення нових доказів, а саме платіжну інструкцію №7767543630 від 14.06.2024, платіжну інструкцію №7767544368 від 01.07.2024 та платіжну інструкцію №7767544379 від 02.07.2024.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК передбачають наявність критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи».
При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Вказаний висновок щодо застосування норми ст.269 ГПК викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.
Водночас, заявник взагалі не обґрунтував неможливості подачі відповідних доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача.
Більше того, докази, долучені до клопотань датовані після ухвалення оскаржуваного рішення (тобто після 13.02.2024).
Згідно зі статтею 13 вказаного Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, з огляду на основні засади господарського судочинства, саме на відповідача покладався обов'язок доводити обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а саме щодо часткової сплати суми основної заборгованості.
Відповідачем не наведено причин, що об'єктивно не залежали від нього, та з яких він не міг подати відповідні докази до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.
Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип «рівної зброї» («equality of arms»), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.
Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996).
У зв'язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що подані відповідачем клопотання про долучення нових доказів (які були відсутні у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються.
Стосовно самої суті клопотання про закриття провадження, а саме у зв'язку із відсутності предмета спору, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 95)).
З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Отже, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов'язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов'язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Так, Об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23 дійшла до висновку, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.
Об'єднання палата Касаційного господарського суду Верховного Суду виснувала, що у випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.
А тому, оскільки відповідні обставини для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору виникли лише на стаді апеляційного провадження у справі, у колегії суддів відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування законного та обґрунтованого судового рішення по суті спору, що повністю узгоджується із правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23.
Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то останній відповідно до частини другої статті 328 ГПК України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).
З цих підстав, подане клопотання відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 1 119 329 922, 30 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка природного газу відбулась протягом червня 2021 - травень 2022 року. Отже, правовідносини між сторонами тривалі і виникли до ухвалення Закону України від 29 липня 2022 року №2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" та набрання законної сили (19 серпня 2022 року), яким був встановлений мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
На момент виникнення спірних правовідносин та протягом періоду, за який виникла заборгованість, не було запроваджено мораторію на підвищення цін на природний газ. У спірний період відповідач у відносинах щодо постачання теплової енергії та гарячої води для населення діяв згідно з тарифами, щодо яких не було запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 29 липня 2022 року №2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
Враховуючи вищевикладене, суд апеляціної інтсанції відхиляє посилання скаржника на мораторій встановлений цим законом, а також заборгованість з різниці в тарифах, що виникла внаслідок його реалізації, як безпідставні.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-IX, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-IX (далі по тексту - Закон №1730-VIII), для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Протягом опалювальних сезонів 2021 - 2022 років та 2022 - 2023 років тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для побутових споживачів на змінювалися у зв'язку із мораторієм на підвищення тарифів, введеним Меморандумом про взаєморозуміння щодо регулювання проблемних питань з сфері теплопостачання в опалювальному періоді 2021 - 2022 роках, укладеним 30.09.2021 між: Кабінетом Міністрів України в особі Прем'єр-міністра України, Міністра розвитку громад та територій України та Міністра енергетики України, НАК «Нафтогаз України», Офісом Президента України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» та Палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад та Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 №2479-IX.
Взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
У статті 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-IX визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
У статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та здійснення заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11-13 цього Закону, спрямовуються відповідно на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
З метою виконання вказаної норм Кабінет Міністрів України постановою від 20.12.2022 №1403 затвердив порядок та умови надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі учасники розрахунків) (п. 5 вказаної постанови КМУ).
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 №1403 вказано, що взаєморозрахунки між суб'єктами господарювання можливі, але їх проведення не є обов'язковим.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок та умови розрахунків визначені у розділі 5 Договору з урахуванням змін внесених додатковими угодами.
Враховуючи вищевикладене, Закон України від 29.07.2022 №2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» не змінює порядок виконання зобовязання з оплати поставленого природного газу.
Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не встановив (ч. 4 ст. 269 ГПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/7546/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/7546/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/7546/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція».
4. Матеріали справи №910/7546/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.09.2024.
Головуючий суддя В.В. Палій
Судді О.М. Сибіга
І.В. Вовк