Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 534/812/20
Провадження № 1-кп/553/25/2024
Іменем України
18.09.2024м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12020170080000183 від 09 березня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, -
У червні 2020 року до Комсомольського міського суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань № 12020170080000183 від 09 березня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02 липня 2020 року задоволено подання голови Комсомольського міського суду Полтавської області про направлення обвинувального акту на розгляд до іншого суду та передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020170080000183 щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України на розгляд до Ленінського районного суду м. Полтави.
02 липня 2020 року у провадженні було призначено підготовче судове засідання.
Згідно ухвали суду від 14 липня 2020 року призначено судовий розгляд кримінального провадження.
Згідно розпорядження № 25 від 03 серпня 2021 року керівника апарату Ленінського районного суду м. Полтави щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ проведено повторний автоматизований розподіл судової справи в зв'язку з перебуванням судді ОСОБА_6 у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, та визначено суддю ОСОБА_1 ..
Ухвалою від 04 серпня 2021 року головуючою суддею ОСОБА_1 закінчено підготовче провадження до судового розгляду та призначено судове засідання.
Під час досудового розслідування щодо ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2020 року до останнього застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 31 липня 2024 року запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено до 28 вересня 2024 року.
Відповідно до статті 331 ч.ч. 1, 3 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , який обвинувачується за ч. 2 ст. 121 КК України, із наведенням обґрунтування наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вказані ризики, які стали підставою для обрання та продовження строку дії запобіжного заходу під час досудового розслідування, на думку прокурора, продовжують існувати і на сьогоднішній день.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував. При цьому, захисник зазначив, що протягом всього часу перебування на розгляді кримінального провадження обвинувачений не проявляв неправомірної поведінки та просив змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали надані суду, дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В свою чергу, вирішуючи питання щодо продовження заходів забезпечення кримінального провадження застосованих відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні суд насамперед констатує, що одна з попередніх ухвал суду про продовження відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 03.05.2022 року була оскаржена стороною захисту до суду апеляційної інстанції та залишена в силі.
Таким чином, заперечуючи проти даного клопотання прокурора стороною захисту не наведено нових, переконливих підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід та не надано доказів, які б беззаперечно вказували, що більш м'який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що в свою чергу свідчить про безпідставність заперечень сторони захисту проти клопотання прокурора.
Наведені стороною захисту обставини, а також дані про особу обвинуваченого, а саме, що він має місце роботи, дружину, дітей не зменшують наявність ризиків у кримінальному провадженні та не вказують, що більш м'який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Також суд констатує, що після повторного авторозподілу даного кримінального провадження новим складом суду було вирішено питання проводити спочатку всі процесуальні дії, незалежно від їх проведення попереднім складом суду під головуванням судді ОСОБА_6 , в результаті чого судом було допитано потерпілу ОСОБА_7 , досліджено всі письмові докази сторони обвинувачення, допитано свідків, проте судовий його розгляд на даний час не завершено.
Дані обставини підтверджуються матеріалами даного кримінального провадження і не були спростовані стороною захисту в спосіб встановлений законом належними і допустимими доказами чи фактичними обставинами, та відповідно надають суду достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та безпідставність і надуманість тверджень сторони захисту про їх відсутність та недоведеність прокурором.
Введення воєнного стану на всій території України та проведення активних бойових дій на певній її частині може лише спонукати обвинуваченого до втечі чи переміщення до іншого місяця, що вказує про те, що більш м'який запобіжний захід за даних умов не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а не навпаки, як хибно зазначає сторона захисту у своїх запереченнях проти клопотання прокурора.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.
Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тому, враховуючи тяжкість злочину інкримінованого ОСОБА_4 , який є тяжким та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років, даних про особу обвинуваченого, та те, що судовий розгляд у даному провадженнні не завершено, суд приходить до висновку про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлений раніше ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі не зменшилися та продовжують існувати з високою ймовірністю.
З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам. Проте, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та його захисником на його користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень у справі за мотивів наведених у даному судовому рішенні.
Під час розгляду даного клопотання судом не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою з урахуванням його стану здоров'я чи неможливість отримання медичної допомоги в місцях позбавлення волі.
В той же час, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м'який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Разом з цим, судом враховується та обставина, що прокурором на час розгляду даного клопотання , було відмовлено стороні захисту в задоволенні клопотання про скасування чи зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, в порядку ст. 616 КПК України, з тих підстав, що показання останнього ідуть в розрізі з усіма доказами зібраними в даному кримінальному провадженні.
Вказане свідчить, що позиція обвинуваченого ОСОБА_4 , в даному кримінальному провадженні не змінилася і є стабільною, а відтак є такою, що не зменшує ризиків у даному кримінальному провадженні зазначених та доведених прокурором.
За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку про обгрунтованість клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу спростовують твердження сторони захисту щодо доцільності зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не пов'язаний з триманням під вартою.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - продовжити, з утриманням в ДУ "Полтавський слідчий ізолятор №23", строком на 60 днів, починаючи з 18 вересня 2024 року по 16 листопада 2024 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1