Провадження № 2-о/537/143/2024
Справа № 537/4731/24
17.09.2024 року суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Зоріна Д.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Попаснянська міська ВА Сєвєродонецького району Луганської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, згідно якої просив суд ухвалити рішення, яким встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , будинком за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності з 02.09.1981 року на підставі договору від 17.09.1975 року, рішення № 9 Попаснянської міської ради народних депутатів від 24.07.1981 року, та запису в реєстрі № 41 від 02.09.1981 року.
На обґрунтування заяви, ОСОБА_1 вказує, що на праві приватної власності йому належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договору від 17.09.1975 року, рішення № 9 Попаснянської міської ради народних депутатів від 24.07.1981 року, та запису в реєстрі № 41 від 02.09.1981 року. Заявник зазначає, що оскільки право власності на нерухоме майно ним набуто до введення в дію Державного реєстру речових прав, реєстру прав власності на нерухоме майно, воно не зареєстроване в цих реєстрах. 24 лютого 2022 року розпочалась повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України, м. Попасна Луганської області на даний час є окупованою територією, у зв'язку чим він вимушений був виїхати та є внутрішньо-переміщеною особою і проживає у місті Кременчуці Полтавської області.
Оскільки в м. Попасна Луганської області бюро технічної інвентаризації Попаснянського КП «СКП» відомості щодо права власності на вказаний житловий будинок до реєстру прав власності не вносило, за здійсненням реєстраційної дії він звернувся до Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, так як проживає та зареєстрований на території міста Кременчука. Проте, 14.08.2024 року Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області зупинив, а 19.08.2024 року відмовив останньому у проведенні реєстраційних дій з посиланням на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначаючи при цьому підставою відмови відсутність у заявника письмових документів на підтвердження права власності на майно, оскільки у зв'язку з військовою агресією рф проти України та повномасштабним вторгненням військ держави-агресора на територію України м. Попасна Луганської області на даний час є окупованою територією і доступу до архівів Попаснянського бюро технічної інвентаризації наразі немає.
Заявник вважає, що він як особа, яка до 01 січня 2013 року та до моменту введення в дію Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та норм ст. 657 ЦК України, придбав нерухоме майно, що підтверджується договором від 17.09.1975 року, рішенням № 9 Попаснянської міської ради народних депутатів від 24.07.1981 року, та записом в реєстрі № 41 від 02.09.1981 року, реєстрацію договору було належним чином здійснено відповідно до норм діючого на час укладення договору законодавства, він став власником цього нерухомого майна з моменту реєстрації відповідного договору і його право власності не може бути поставлено у залежність чи здійснив він як власник житла подальшу державну реєстрацію права на нерухоме майно. Заявник вказує, що його право власності на спірне майно ніким не оспорюється, що ним було обрано правильний спосіб судового захисту щодо підтвердження юридичного факту, а саме наявності неоспорюваного права власності на його власне домоволодіння. Відсутність доступу до архіву Попаснянського бюро технічної інвентаризації створює заявнику перешкоди у реєстрації його нерухомого майна, а тому він позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на нерухоме майно відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» інакше як на підставі рішення суду.
Суддею після перевірки матеріалів заяви, було встановлено наступне:
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.
За частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.
Згідно з статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Отже, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить установити та з якою метою.
Звертаючись до суду, заявник зазначає, що йому було відмовлено у проведенні реєстраційних дій через відсутність інформації про реєстрацію права власності на будинок Попаснянського бюро технічної інвентаризації КП «Міське бюро технічної інвентаризації Маріупольська нерухомість» та відсутність доступу до архіву даного бюро технічної інвентаризації, при цьому, не зазначаючи в чому саме полягає порушення його прав.
Встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Згідно заяви ОСОБА_1 , останній просить суд встановити факт належності йому на праві приватної власності домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (див. висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 127/28130/20, від 02 листопада 2022 року у справі № 686/27167/21).
Абзацом першим пункту 53 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації.
Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності або інших речових прав, похідних від права власності, на підставі відповідних документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на таких носіях інформації, з обов'язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.
З матеріалів заяви вбачається, що 17.09.1975 року за договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно ОСОБА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Попаснянської міської ради депутатів трудящих за № 17 від 10.09.1975 року, було виділено у безстрокове користування земельну ділянку АДРЕСА_1 , загальною площею 600 кв.м.
Рішенням Попаснянської міської ради народних депутатів за № 9 від 24.07.1981 року заявнику було затверджено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та господарських будівель індивідуального будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , видано право власності на житловий будинок та зареєстровано за ним земельну ділянку загальною площею 600 кв.м.
11.04.2002 року КП «Попаснянське бюро технічної інвентаризації Луганської області» було виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
На підтвердження права власності на вказаний будинок заявник додав копію договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти від 17.09.1975 року, копію рішенням Попаснянської міської ради народних депутатів за № 9 від 24.07.1981 року, копію рішення виконавчого комітету Попаснянської міської ради депутатів трудящих за № 17 від 10.09.1975 року, копію акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та господарських будівель від 08.07.1981 року, копію технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, заявник покликається на те, що з 02.09.1981 року він володіє вказаним житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , а зважаючи на те, що право власності на нерухоме майно ним набуто до введення в дію Державного реєстру речових прав, реєстру прав власності на майно, воно не зареєстровано у цих реєстрах.
Ураховуючи усе вище викладене, суддя, приходить до висновку про те, що заявлені вимоги заяви щодо встановлення факту належності на праві власності житлового будинку не є безспірними та не можуть розглядатись в окремому провадженні, а тому наявний спір про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження.
Ураховуючи викладене, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Керуючись статтею 256 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
ОСОБА_1 у відкритті провадження за його заявою про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів а з дня отримання копії ухвали суду.
Суддя: Д.О. Зоріна