Справа № 214/4608/24
1-кс/214/1112/24
11 вересня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі клопотання прокурора Криворізької Центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 185 КК України, -
Прокурор подала письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що ОСОБА_4 , діючи повторно в період дії воєнного стану, 05.04.2024 року в період часу з 12.20 по 12.22 годин, перебуваючи в приміщенні магазину «Єва» ТОВ «РУШ» по вулиці Володимира Великого, 22, в Саксаганському районі міста Кривого Рогу, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи з корисливих мотивів, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, будучи обізнаним про те, що в Україні діє воєнний стан, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, належне потерпілій стороні ТОВ «РУШ», а саме:
? чоловічу туалетну воду марки «Angel Schlesser», об?ємом 125 мл., вартість якої згідно висновку експерта №1681 від 09.05.2024 року становить 1103,25 гривень.
Після чого, ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд.
Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 потерпілій стороні ТОВ «РУШ» спричинено матеріальний збиток на суму 1103,25 гривень.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно в умовах воєнного стану.
Так, 17.05.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Підставами обвинувачувати ОСОБА_4 в даному кримінальному правопорушенні є докази зібрані в ході досудового розслідування, а саме:
- протоколом огляду місця події від 05.04.2024 року;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 17.04.2024 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 09.04.2024 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 12.04.2024 року;
- протоколом огляду предмету від 17.04.2024 року;
- постановою про визнання речових доказів від 17.04.2024;
- висновком експерта №1681 від 09.05.2024 року;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання особи за фотознімками від 13.05.2024;
- повідомленням ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 17.05.2024.
20.05.2024 року слідчим суддею Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 57 днів, тобто до 15.07.2024 року, в подальшому строк тримання під вартою продовжено до 12.09.2024 року.
Відповідно до положень п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, враховуючи, що під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України і в обґрунтування необхідності продовження запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 є запобігання його спробам: переховуватися від суду, зазначений ризик підтверджується тим, що: ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, тобто не має законних, належних та достатніх засобів для існування; відносно ОСОБА_4 перебуває на розгляді в Довгинцівському районному суді м. Кривого Рогу обвинувальний акт у справі №211/4891/18 за ч.2 ст.186 КК України, засідання в якому призначене на 23.05.2024 на 14.30 год. ОСОБА_4 раніше судимий, останній раз 13.04.2023 року Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.309, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки та в момент іспитового строку знову останньому інкриміноване вчинення кримінальне правопорушення з корисливих мотивів.
Тобто, враховуючи вищевикладене, так як ОСОБА_4 був неодноразово судимим тому, побоюючись покарання, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, тим самим перешкоджати об'єктивному розслідуванню та встановленню істини у кримінальному провадженні, виконанню процесуальних рішень, з метою уникнення відповідальності.
Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Зазначений ризик підтверджується наявністю ймовірності впливу підозрюваного на свідків, з метою примушування до зміни показів у суді в разі обрання йому запобіжного заходу більш м'якого, ніж тримання під вартою.
Вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначений ризик підтверджується тим, що: підозрюваний ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований; не має постійного джерела одержання прибутку; не має достатньо міцних соціальних зв?язків; раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, має 9 судимостей за вчинення корисливих злочинів; відносно останнього в суді перебуває обвинувальний акт в Довгинцівському районному суді м. Кривого Рогу у справі №211/4891/18 за ч.2 ст.186 КК України, засідання в якому призначене на 23.05.2024 на 14.30 год.; на даний момент перебуває на іспитовому строці з 13.04.2023 року і до 13.04.2026 на підставі вироку Широківського районного суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 року згідно довідки Саксаганського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 13.05.2024.
Вищенаведене обґрунтовано свідчить про наявність ризику того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_4 буде продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення саме з корисливих мотивів.
У відповідності з п.6 ч.1 ст.184 КПК України наводиться обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігати спробам: переховуватись від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Особиста порука не може бути застосована до підозрюваного ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю письмових зобов'язань осіб, які заслуговують на довіру суду.
Особисте зобов'язання не може бути застосоване в зв'язку із тим, що перебування підозрюваного ОСОБА_4 на волі не сприятиме виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків.
Домашній арешт не може бути застосований до підозрюваного ОСОБА_4 у зв'язку із порушенням ОСОБА_4 іспитового строку вчиненням інкримінованого останньому кримінального правопорушення.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 закінчується 12.09.2024 року, однак судове провадження у даній справі не закінчено і потребує часу для розгляду , враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
Прокурор підтримала заявлене клопотання в повному обсязі, посилаючись на письмові пояснення.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні, заперечував проти задоволення клопотання слідчого, просив обрати йому більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, просив обрати своєму підзахисному більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Вислухавши думки учасників судового засідання, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого, його репутацію, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , діючи повторно в період дії воєнного стану, 05.04.2024 року в період часу з 12.20 по 12.22 годин, перебуваючи в приміщенні магазину «Єва» ТОВ «РУШ» по вулиці Володимира Великого, 22, в Саксаганському районі міста Кривого Рогу, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи з корисливих мотивів, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, будучи обізнаним про те, що в Україні діє воєнний стан, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, належне потерпілій стороні ТОВ «РУШ», а саме: чоловічу туалетну воду марки «Angel Schlesser», об?ємом 125 мл., вартість якої згідно висновку експерта №1681 від 09.05.2024 року становить 1103,25 гривень.
Після чого, ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд.
Так, внаслідок умисних дій ОСОБА_9 потерпілій стороні ТОВ «РУШ» спричинено матеріальний збиток на суму 1 103,25 грн.
Однак, 09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон). Законом змінено поняття «вартості вкраденого майна» для визначення кримінальної караності крадіжки, як ознаки складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України, що призвело до часткової декриміналізації умисних діянь, які виражені в умисному викраденні чужого майна. До набрання чинності вказаним Законом, кримінально караною вважалася крадіжка, виходячи з розміру понад 0,2 неоподатковуваного мінімуму, який за нормами адміністративного та кримінального законодавства для кваліфікації злочинів чи правопорушень, встановлювався з суми неоподатковуваного мінімуму на рівні податкової соціальної пільги.
До набрання чинності вказаним Законом, кримінально караною вважалася крадіжка, виходячи з розміру понад 0,2 неоподатковуваного мінімуму, який за нормами адміністративного та кримінального законодавства для кваліфікації злочинів чи правопорушень, встановлювався з суми неоподатковуваного мінімуму на рівні податкової соціальної пільги.
Так, підпунктом 169.1.1 статті 169 ПК України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Податкова соціальна пільга визначена підпунктами 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПКУ для відповідного року. Податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, а прожитковий мінімум встановлюється законом станом на 01 січня поточного року.
Таким чином, зазначеним Законом крадіжки на суму, що не перевищують на момент вчинення правопорушення у 2024 році - 3028 грн., у 2023 -2684 грн., у 2022 - 2481 грн., у 2021 році - 2270 грн., у 2020 році - 2102 грн.., віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність.
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, який набрав чинності 09.08.2024 року має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Слідчий суддя вважає, що існуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_4 , за тривалий час перебування ним під вартою з 20.05.2024 року на теперішній час значно зменшились. Тому слідчий суддя приходить до висновку про можливість зміни раніше обраного щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід, а саме на особисте зобов'язання.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що зміна запобіжного заходу обраного щодо ОСОБА_4 на особисте зобов'язання, забезпечить належну процесуальну поведінку останнього.
Відповідно до ч.1 ст. 202 КПК України, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняється з-під варти негайно.
Суд також вважає за доцільне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені положеннями ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, 202, 331, 371 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на особисте зобов'язання.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з -під варти в залі суду негайно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 2 (два) місяці, тобто до 11 листопада 2024 року включно, наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду на визначений час;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений та оголошений 18 вересня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1