Справа № 183/237/24
№ 2-а/183/19/24
19 вересня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі судді Сороки О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02.12.2023 року інспектором Новомосковського районного відділу поліції старшим лейтенантом поліції страшим лейтенантом поліції Ведмідєм Олегом Сергійовичем було винесено постанову ГБВ № 639132 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за статтею 183 КУпАП.
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 , 02.12.2023 року о 17:57 в Дніпропетровській області Новомосковському районі в селі Миколаївка по вулиці Хижняка 61 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонувала на гарячу лінію 102 та повідомила, що її син ОСОБА_2 влаштував скандал, ображав її, чого насправді не було.
Позивач вважає постанову необґрунтованою та такою, що підлягає визнанню незаконною та скасуванню з наступних підстав.
Між позивачкою та її сином ОСОБА_2 виникла чергова сварка, яка ледь не дійшла до бійки. Позивачка зазначає, що між ними раніше вже неодноразово виникали гострі скандали і сварки, про що вона також заявляла до поліції, однак про розгляд даних заяв їй не відомо.
В позовній заяві позивачка звертає увагу на висновок спеціаліста судово-медичного експерта № 131 від 24.03.2023 року, відповідно до якого у неї були наявні тілесні ушкодження у виді синців на лівій молочній залозі, лівому плечі, лівому передпліччі, лівій гомілці, що виникли від дії тупих твердив предметів. Окрім того, у квітні 2023 року ОСОБА_2 погрожував позивачці мисливською рушницею, внаслідок чого поліція вилучила у нього зброю та боєприпаси, про що було складено протокол.
Отже, посилаючись на те, що позивачка не мала на меті саме неправдивий виклик і дійсно була схвильована, мала всі підстави побоюватись за своє здоров'я, а також відсутність доказів винуватості, просить визнати дії протиправними та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою від 09 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 15).
Ухвалою від 18 січня 2024 року відкрито провадження у справі, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачам подати відзив на позов (а.с. 18).
Відповідач в своєму відзиві проти позову заперечував, вказуючи, на правомірність своїх дій та наявність суб'єктивного склад адміністративного правопорушення.
На спростування доводів відповідача, позивач подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що відповідач просто вказує у відзиві на позовну заяву на певний перелік правових норм, без подання жодних доказів на обґрунтування оскаржуваного рішення.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
У відповідності до ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Стаття 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до постанови ГБВ № 639132 від 02.12.2023 року, винесену інспектором Новомосковського районного відділу поліції страшим лейтенантом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, а саме за те, що вона 02.12.2023 року о 17.57 годині здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонувала на гарячу лінію 102 та повідомила, що її син ОСОБА_2 влаштував з нею скандал, ображав, чого насправді не було (а.с. 8).
Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, поліції, медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Відповідно до вимог ст. 222 КУпАП України розгляд справ про правопорушення, передбачені ст. 183 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Винність діяння є обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.
В позовній заяві та відповіді на відзив, позивач ОСОБА_1 категорично заперечувала свою вину у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, вказуючи, що здійснила виклик на лінію 102, оскільки хвилювалась за своє здоров'я та життя.
Дослідженим в судовому засіданні аудіозаписом звернення ОСОБА_1 02.12.2023 на тел. 102, який було витребувано судом з ГУНП в Дніпропетровській області, підтверджується той факт, що позивач дійсно повідомляв черговому поліції про те, що переживання щодо свого життя та здоров'я.
Отже, судом встановлено, що позивачка після повідомлення на тел. 102 діяла в чіткому порядку, про який їй було повідомлено оператором 102, очікуючи приїзду патруля поліції, і умислу на даремний виїзд на місце виклику працівників поліції у позивача судом не виявлено.
Крім того, відповідно до висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 141 від 24.03.2023 року, у позивачки були наявні тілесні ушкодження у виді синців на лівій молочній залозі, лівому плечі, лівому передпліччі, лівій гомілці, що виникли від дії тупих твердих предметів та за давністю утворення відповідають даті події - 21.03.2023 року. При цьому, зі слів ОСОБА_1 , такі тілесні ушкодження наніс їй син - ОСОБА_4 .
Крім того, 27.04.2023 року, відповідно до протоколу, у сина позивачки, ОСОБА_2 вилучена вогнепальна зброя та боєприпаси. Такі дії були вчинені в зв'язку з встановлення факту домашнього насильства щодо потерпілої ОСОБА_1 .
Наявність таких доказів про виявлені факти нанесення тілесних ушкодження та вчиненого насильства в сім'ї, що зафіксовані у відповідних протоколах, не дають суду підстав безсумнівно дійти до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний прямий умисел, який би свідчив про те, що ОСОБА_1 , 02.12.2023 року, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлювала, що вона є неправдивою, і бажала даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для справи.
Згідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Оскаржувані постанови про адміністративне правопорушення не можуть оцінюватися судом в розумінні ст. 73 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 183 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б обґрунтовували його вину, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В порушення зазначених вимог закону, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу вчинення громадянкою ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, що є порушенням вимог ст. 251 КУпАП.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, при викладені суті адміністративного правопорушення відповідач зазначив, що 02.12.2023 року близько 17.57 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції.
Проте, оскаржувана постанова не містить зазначення, яке конкретно повідомлення позивача було неправдивим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивачем було викликано поліцію, наперед знаючи про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Обов'язок доказування відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності своїх дій, рішень чи бездіяльності в адміністративних справах не може бути перекладено на позивача.
Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію України», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону).
Отже, в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов'язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Таким чином, з урахуванням фактичних обставин у даній адміністративній справі, дії позивача щодо повідомлення (виклику) на спецлінію « 102» Національної поліції з приводу домашнього насильства, не можуть бути кваліфіковані як завідомо неправдиве повідомлення (виклик) поліції, і відповідно, не можуть кваліфікуватись як адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що постанова ГБВ № 639132 від 02.12.2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП, є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6-11, 77, 121-123, 143, 243-246, 250-251, 286, 293, 295 КАС України, суд, -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 639132 від 02.12.2023 року, винесену інспектором поліції Новомосковського РВП старшим лейтенантом поліції Ведмідєм Олегом Сергійовичем, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя О.В. Сорока.