Справа № 183/1956/24
№ 2-а/183/32/24
18 вересня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі головуючої судді Сороки О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпропетровської міської ради, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазичив, що 27 лютого 2024 року засобами поштового зв'язку він отримав оскаржувану постанову, у відповідності до якої 12 січня 2024 року о 11 год. 38 хв. транспортним засобом «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 здійснено користування майданчика для паркування, що знаходиться за адресою м. Дніпро, Д1194, в районі буд. № 9-17, з неоплатною вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 р. № 1342, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 152-1 КУпАП.
Постановою серії 1 ДІ № 00477166 від 30.01.02024 року позивача визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 360 грн.
Позивач зазначає, що автомобіль «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 , 12.01.2024 року об 11 год. 38 хв. був розміщений на узбіччі вул. Гоголя за межами пакувального майданчика, позначений суцільною синьою (блакитною) смугою, у відповідності до Правил дорожнього руху.
З фото, що розміщені на офіційному сайті відповідача, які були відзняті інспектором з паркування як доках наявності вини позивача не зафіксовано перебування автомобіля «MAZDA CX-5» д.н.з.. НОМЕР_1 на пакувальному майданчику. Місце де стоять автомобілі на фото, не очищене від снігу, однак при уважному огляді, з лівої сторони від автомобіля «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 , поряд з білим автомобілем д.н.з. НОМЕР_2 , частково видно білу та синю лінії горизонтальної дорожньої розмітки. З правого боку автомобіля «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 розмітка відсутня, що в свою чергу, на думку позивача, свідчить, що «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 стоїть за межами платного пакувального майданчику.
Отже позивач посилається на відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, через що просить скасувати постанову про накладення адміністративного.
Ухвалою від 12 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. (а.с. ).
Відповідач в своєму відзиві проти позову заперечував, вказуючи, що викладені у позові є хибними, оскільки відповідно до фотографій зроблених інспектором, транспортний засіб «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 розміщено на майданчик для платного паркування через наявність розмітки наявність розмітки синього кольору, що відповідає вимогам до обладнання майданчиків для платного паркування. А також, що «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 знаходиться в однаковому положенні на майданчику, для платного паркування при цьому розташований таким чином, що займає паркомісце, розташування транспортного засобу на зображеннях - однакове по відношенню до нерухомих об'єктів та дорожньої розмітки, що свідчить про постійне знаходження. Оскільки фотознімки транспортного засобі позивача підтверджують факт знаходження автомобіля на майданчику для паркування за адресою: Д1194 вул. Гоголя, в районі буд. 9-17 в м. Дніпрі, відповідач вважає твердження позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення такими, що не відповідають дійсності і мають на меті уникнення від адміністративної відповідальності.
На спростування доводів відповідача, позивач подав відповідь на відзив, обґрунтовуючи свою позицію наступним. З фото, що зроблені інспектором з паркування та долучені відповідачем до відзиву, чітко видно відсутність дорожніх знаків та суцільної смуги синього кольору, що свідчить про порушення Оператором Правил паркування транспортних засобів та Правил дорожнього руху. Так, позивач зазначає, що автомобіль «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 об 11 год. 38 хв. був розміщений на узбіччі вул. Гоголя за межами пакувального майданчика, позначений суцільною синьою (блакитною) смугою, у відповідності до Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з доводами позивача, відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає, що зона дії пакувального майданчику, відповідно до схеми отриманої від ТОВ «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ» починається біля будинку № 17, а закінчується біля будинку № 9, де і були розташовані відповідно знаки початку та завершення пакувального майданчику. Зазначає, що на схемі є місця розриву між пакувальними місцями, які були зроблені через заїзди та виїзди з прилеглих територій за цією адресою.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 26.09.2023 року № 3-26/9 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 30.11.2016 року № 587 «Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі» встановлено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортній засобів у м. Дніпрі. Пунктом 280 розділу 1 вказаного переліку відведено спеціальну земельну ділянку для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів за адресою: м. Дніпро, Д1194, вул. Гоголя, в районі буд. № 9-17.
Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 04.04.2023 року № 5-4/4 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів у місті Дніпрі», затверджено тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі відповідно до паркувальних зон встановлено, що вартість 1 години паркування на майданчику за адресою: м. Дніпро, Д1194, вул. Гоголя, в районі буд. № 9-17, становить 18 грн.
Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.12.2018 року № 1272 «Про встановлення у межах м. Дніпра автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування», встановлено у межах міста Дніпра автоматизовану систему контролю оплати вартості послуг з паркування.
30.01.02024 року провідним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради винесено постанову про накладання адміністративного стягнення серія 1 ДІ № 00477166, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152-1 ч.1 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 360 гривень. Суть інкримінованого позивачу правопорушення полягає в тому, що позивач не оплатив вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м. Дніпро, Д1194, вул. Гоголя, в районі бул. № 9-17.
В той же час, при порівнянні здійсненої працівниками відповідача фотофіксації паркування позивачем свого автомобіля за обставин, викладених у спірній постанові, із фотографіями місця зупинки, зробленими самим позивачем, судом встановлено, що позивач фактично здійснив зупинку та стоянку «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 між двома паркомісцями на ділянці, яка не була обладнана та розмічена як платне паркомісце, оскільки така ділянка має розрив між пакувальними місцями, які відповідно до листа ТОВ «ПАРК СЕРВІС ГРУППЕ» № 0715 від 29.03.2024 року, були зроблені через заїзди та виїзди з прилеглих територій за цією адресою. Про дійсність таких висновків свідчить і особлива розмітка такої ділянки діагональними лініями, яких не мають інші паркомісця.
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім наведених вище рішень Дніпровської міської ради та її виконавчого органу, врегульовані нормами КАС України, КУпАП, Правилами паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1342 (далі Правила паркування транспортних засобів), Правилами паркування транспортних засобів на території м. Дніпра, затверджені рішенням Дніпровської міської ради від 21 грудня 2016 року №38/17 (далі Правила паркування транспортних засобів на території м. Дніпра), Законом України «Про дорожній рух».
Так, відповідно до ст.52-2 Закону України «Про дорожній рух» при розміщенні транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на такому майданчику, оплачують вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За змістом п.п.2, 26 Правил паркування транспортних засобів визначено, що користувач (особа, яка розміщує транспортний засіб на майданчику для паркування) зобов'язаний, окрім іншого, сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено. Аналогічні положення містять п.п.2.3, 6.4 Правила паркування транспортних засобів на території м. Дніпра.
Положеннями ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Нормою ст.152-1 ч.1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі за не оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування у виді штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Приміткою до вищевказаної статті КУпАП визначено, що місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою. Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика). Суб'єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою ст.152-1 КУпАП, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) відповідальна особа, зазначена у ч.1 ст.14-2 КУпАП, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої ст.279-3 КУпАП, суб'єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).
В свою чергу, ст.14-2 ч.1 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
За змістом ст.ст.219, 254, 258, 283 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.152-1 ч.1 КУпАП, розглядаються виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад із винесенням за результатами такого розгляду постанов без попереднього складення протоколу про адміністративне правопорушення. Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.152-1 ч.1 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради інспектори з паркування.
Нормою ст.288 ч.1 п.4 КУпАП передбачена можливість оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.152-1 ч.1 КУпАП, в тому числі в районний в місті суд, в порядку визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Положеннями ст.286 ч.2 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ст.20 ч.1 п.1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
За змістом ст.4 КАС України, ст.219 КУпАП суб'єктами владних повноважень є орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст.ст.279-1-279-4 КУпАП.
Нормою ст.286 ч.3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Так, за змістом ст.ст.9-12, 14-2, 16, 152-1, 245, 251, 280 КУпАП необхідною і обов'язковою умовою для визнання особи винною у вчиненні певного адміністративного правопорушення, зокрема передбаченого ст.152-1 ч.1 КУпАП, а отже і притягнення такої особи до адміністративної відповідальності із накладенням відповідного адміністративного стягнення, є встановлення події інкримінованого адміністративного правопорушення, а при її наявності всіх обов'язкових ознак його складу. Останнє означає доведення належними, допустимими, достовірними, дійсними та достатніми доказами наявності в діянні цієї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всіх обов'язкових ознак складу саме даного адміністративного правопорушення, до яких належить об'єкт правопорушення, об'єктивна та суб'єктивна сторони, а також суб'єкт правопорушення. Стосовно останнього, то суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.152-1 ч.1 КУпАП, зокрема у випадку, якщо таке правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), є відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, належний користувач транспортного засобу. Якщо відсутня хоча б одна з ознак складу правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі №204/8036/16-а.
Так, суд звертає увагу на надані відповідачем докази інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення, оскільки додані до матеріалів справи фотографії, які також розміщені на офіційному сайті відповідача зроблені в поганій якості, через що виникає складність побачити наявність блакитної (паркувальної) розмітки та встановлення неправомірних дій зі сторони позивача.
При цьому, з огляду на положення ст.77 КАС України при перегляді судом спірної постанови відповідача в порядку адміністративного судочинства за даною справою обов'язок доведення перед судом правомірності такої постанови процесуальним законом покладено саме на відповідача, який має надати суду докази правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності спірною постановою за ст.152-1 ч.1 КУпАП.
Відповідач, посилаючись на наявність в діянні позивача ознак об'єктивної сторони інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152-1 ч.1 КУпАП, в першу чергу надає докази фотофіксації паркування позивачем свого автомобіля «MAZDA CX-5» д.н.з. НОМЕР_1 за викладених у спірній постанові обставин. Однак, як вже зазначалось судом вище, при співставленні здійсненої стороною відповідача фотофіксації паркування позивачем власного авто із фотографіями місця зупинки, здійсненими позивачем, судом було встановлено, що фактично паркування позивачем свого автомобіля було здійснено не на майданчику для платного паркування спеціально обладнаному та позначеному розміткою паркомісці, а на ділянці, яка знаходилась між двома пакромісцями і не призначалась для платного паркування через неможливість її використання за таким призначенням у зв'язку із заїздами та виїздами з прилеглих територій за цією адресою.
Твердження сторони відповідача про те, що позивач здійснив паркування авто на паркомісці, не підтверджуються наявними матеріалами справи, зокрема фотофіксацією місця паркування.
Поряд з цим, в силу презумпції невинуватості, яка встановлена нормою ст.62 Конституції України та підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події та складу правопорушення, зокрема винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія, вина особи та/або інші обов'язкові ознаки складу інкримінованого адміністративного правопорушення мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. На означеній обставині наголосив у своїх правових висновках Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року по справі №463/1352/16-а.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що матеріали адміністративної справи не містять, відповідачем суду не подано, а судом в ході розгляду справи не встановлено доказів, на підставі яких можна б було стверджувати, що в діянні позивача дійсно наявні ознаки об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152-1 ч.1 КУпАП, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність, а отже і можливість задоволення позовних вимог про скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 616,50 грн., що підтверджується квитанцією № 9FZR-FS8Z-3ZUE від 27.02.2024 року (а.с. ).
Згідно ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 616,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 152-1, 219, 280 КУпАП ст. ст. 9, 72, 77, 242, 244, 246, 286 КАС України суд,-
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Скасувати про накладення адміністративного стягнення серія 1ДІ №00347709 до повідомлення серія 1 ДІ № 00477166 від 30 січня 2024 року, винесену головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Погрібним Кирилом Анатолійовичем, якою ОСОБА_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152-1 ч.1 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 360 гривень.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.152-1 КУпАП, - закрити.
В порядку розподілу судових витрат стягнути Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42403446; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75) за рахунок бюджетних асигнувань на корить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 616,50 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя О.В. Сорока.