180/1896/24
3/180/996/24
17 вересня 2024 р. м. Марганець
Суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Янжула О.С., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з відділення поліції № 1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
25.08.2024 року о 21 год. 00 хв. в м. Марганець по вул. Зоря, 43, ОСОБА_1 керував ТЗ скутер YAMAHA, б/н, перевозив із собою пасажира, який був без застебнутого мотошолому та не маючи посвідчення водія відповідної категорії, оскільки не навчався та не отримував його, чим порушив вимоги п2.3 «г» та п.2.1 «а» ПДР України про, що працівниками поліції було складено протокол за вчинення правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП України.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 до суду неодноразово не з'явився, про дату розгляду справи повідомлений, заяв чи клопотань не надав, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до ст. 268 КУпАП присутність правопорушника під час розгляду даної категорії справ не є обов'язковою за умови належного сповіщення останнього про день, час та місце проведення судового засідання.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Європейський суд з прав людини, у своїх рішеннях, наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП так, як вина його підтверджується дослідженими доказами.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція частини п'ятої статті 121 КУпАП передбачає нормативне правило наступного змісту: «адміністративна відповідальність настає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами ".
Диспозиція частини другої статті 126 КУпАП передбачає нормативне правило наступного змісту: «адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом"
Відповідно ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
З урахуванням викладеного, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 по ч.5 ст.121, ч. 2 ст. 126 КУпАП про адміністративне правопорушення підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення Серії ААД № 590039 від 25.08.2024 року, в якому зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та ч. 2 ст. 126 КУпАП; рапортом працівника поліції; письмовими поясненнями свідка самого правопорушника, долученими до матеріалів справи, відповідно до яких останній дійсно вчинив зазначене правопорушення за вищевикладених обставин.
Аналізуючи докази по справі, дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст.121, ч. 2 ст. 126 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення є неповнолітньою особою.
Відповідно до ст. 24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:
1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП, але враховуючи, що він являється неповнолітнім, вважаю за можливе застосувати до нього заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.
Керуючись ст. 24-1, 36, ч.5 ст. 121, ч. 2 ст. 126, п.2 ст.284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 , винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.121, ч. 2 ст. 126 КУпАП, та застосувати заходи впливу у відповідність ст. 24-1 КУпАП, у виді попередження.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: О. С. Янжула