Єдиний унікальний номер 205/8517/24
1-в/205/351/24
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська
Провадження № 1-в/205/351/24 Справа № 205/8517/24
18 вересня 2024 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, відповідно до ст. 82 Кримінального кодексу України (далі КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_4
в режимі відеоконференції:
представника установи
виконання покарання ОСОБА_5
засудженого ОСОБА_3
27 червня 2024 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання призначеного йому вироком Першотравневого міського суду Дніпропетровської області від 02.12.2021 за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК більш м'яким покарання.
Будь-яких обґрунтувань свого клопотання засуджений не наводить.
Засуджений ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання засудженого, посилаючись на те, що за весь час відбування покарання засуджений ОСОБА_3 має декілька дисциплінарних стягнень, що не може вказувати на ту обставину, що він став на шлях виправлення.
Представник установи виконання покарань залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду.
Суд, заслухавши заявлене клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали особової справи засудженого ОСОБА_3 доходить наступних висновків.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 засуджений вироком Першотравневого міського суду Дніпропетровської області від 02.12.2021 за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці, яке почав відбувати з 13 травня 2022 року.
За час відбуття покарання в ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)» засуджений ОСОБА_3 характеризується посередньо. Допускав порушення режиму утримання, у зв'язку з чим до нього застосовувались 2 дисциплінарні стягнення. Має 1 заохочення за сумлінне ставлення до праці.
Відповідно до ст. 6 Кримінального виконавчого кодексу України (далі КВК), виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Відповідно до ч. 3 ст. 107 КВК, засуджені зобов'язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 82 КК, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Заміна не відбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
У роз'ясненнях, які містяться у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України №2 “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26 квітня 2002 року зазначено про те, що судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги режиму утримання у колонії, не допускав порушень, за час відбування покарання поводив себе як з засудженими, так і при спілкуванні з представниками адміністрації установи відбування покарань ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційовано-виховного впливу. Більше того, вказана поведінка засудженого має бути оцінена за весь час відбування покарання, а не за окрему його частину.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Як видно з матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання з 13.05.2022 у трьох різних установах виконання покарань та лише в 2024 році отримав заохочення за сумлінне ставлення до праці, що може свідчити про те, що засуджений стає на шлях виправлення, однак останній протягом усього строку відбуття покарання має 2 дисциплінарні стягнення, а тому, враховуючи, що оцінка особи засудженого відбувається за весь час відбуття покарання, на даному етапі не можна стверджувати про те, що він став на шлях виправлення.
Вказане свідчить про те, що поведінка та психологічне ставлення засудженого ОСОБА_3 щодо дотримання умов відбування покарання та його ставлення до праці в цілому змінюються в позитивну сторону, однак не свідчить про те, що він став на шлях виправлення, а тому суд доходить висновку про те, що розгляд питання про заміну режиму відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 є передчасним.
Суд також зважає й на те, що засуджений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, в тому числі й за вчинення умисних, корисливих злочинів, звільнявся від відбування покарання з іспитовим строком, однак не виправдовував наданої йому судом довіри та знову вчиняв умисні злочини, а останній раз й в період умовного звільнення.
Керуючись ст. 82 КК, ст. 537, 539 КПК, суд,-
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про заміну йому невідбутої частини покарання більш м'яким, відповідно до ст. 82 КК відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя: ОСОБА_1