Єдиний унікальний номер судової справи 201/9892/24
Номер провадження 1-кс/201/3443/2024
Іменем України
11 вересня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Дніпровської міської ради, про скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження № 12020040650001912 від 24.11.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2021р.,
Дніпровська міська рада звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений в межах кримінального провадження № 12020040650001912 від 24.11.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2021р. на гараж АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2168248012101).
В обґрунтування вимог клопотання посилалася на те, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2021р. в межах кримінального провадження № 12020040650001912 від 24.11.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України накладено арешт на нерухоме майно, а саме: гараж АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2168248012101, шляхом заборони розпорядження.
Разом з тим, міська рада звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності (справа №201/2842/23).
29.06.2023р. ухвалене рішення, яким позовну заяву задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, розташованою за адресою : АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 знести самочинно побудований об'єкт нерухомого майна з наступним описом: гараж № 5 загальною площею 17,5 кв.м.
Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 (номер запису про право власності: 38181906) на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним №2168248012101, а саме: гараж № НОМЕР_2 розташований у АДРЕСА_3 , із закриттям розділу.
Проте наявність арешту нерухомого майна на гараж АДРЕСА_1 , позбавляє можливості виконати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.06.2023 у справі №201/2842/23, оскільки наявність арешту є підставою для прийняття рішення про відмову у здійсненні державної реєстрації п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
На підставі викладеного, просив скасувати арешт, накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2021р. на гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2168248012101 належний ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Представник Дніпровської міської ради у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду клопотання був повідомлений належним чином.
Від прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 16.08.2024 надійшла заява, у якій він зазначив, що не заперечує проти задоволення клопотання, просить розглянути без його участі.
Від слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 11.09.2024р. надійшла заява, у якій слідчий просила прийняти рішення на розсуд суду.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до такого висновку.
З'ясувавши позиції учасників кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 12020040650001912 від 24.11.2020р за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2021р. у справі № 201/7904/21 накладено арешт на гараж АДРЕСА_1 шляхом заборони розпорядження цим майном.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 201/2842/23 від 29.06.2023р за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 (третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності позовні вимоги - задоволено частково.
Усунуто перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 знести самочинно побудований об'єкт нерухомого майна з наступним описом: гараж № 5 загальною площею 17,5 кв.м.
Скасувано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 (номер запису про право власності: 38181906) на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним №2168248012101, а саме: гараж № НОМЕР_2 розташований у АДРЕСА_3 , із закриттям розділу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Судове рішення набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Вказана норма передбачає можливість накладення арешту на майно підозрюваного щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Оцінюючи підставність накладення арешту і подальшого тримання майна слідчий суддя виходить з такого.
Кримінальний закон не вимагає аби зібрані органом досудового розслідування на підтвердження вчинення кримінального правопорушення докази були достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи підставність збереження арешту у якості речового доказу, суддя слідчий виходить з того, що згідно зі ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008р., де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Орган досудового розслідування не заперечував проти скасування арешту.
Слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для подальшого арешту майна у кримінальному провадженні, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном, у зв'язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 169 ЦПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання Дніпровської міської ради про скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження № 12020040650001912 від 24.11.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2021р. - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2021р. по справі № 201/7904/21 (провадження № 1-кс/201/2429/2021) в межах кримінального провадження № 12020040650001912 від 24.11.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України на нерухоме майно, а саме: гараж АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2168248012101, шляхом заборони розпорядження, а також шляхом заборони уповноваженим особам ДП «Сетам» (ЄДРПОУ 39958500, м. Київ, вулиця Стрілецька, будинок 4-6) на час проведення досудового розслідування проводити будь-які дії щодо реалізації нерухомого майна, зазначеного в цій ухвалі.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошений 13 вересня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1