Справа № 950/185/24
Номер провадження 2/950/244/24
м.Лебедин
10 вересня 2024 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,
при секретарі судового засідання - Сивоконь А.І.
за участю: представниці позивача - Молібог Ю.М., представниці Державної казначейської служби України - Тютюнник Т.В., представниці Сумської обласної прокуратури - Кузьміної Л.О.,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Сумської обласної прокуратури про стягнення витрат на правову допомогу по кримінальному провадженню та моральної шкоди,
Позивачка, в особі свого представника, звернулася до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з Державного бюджету на її користь 60000 грн. на відшкодування понесених витрат на правову допомогу по кримінальному провадженню та 610600 грн. на відшкодування моральної шкоди, що загалом становить 670600 грн.
Вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 12.03.2016 їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України, а саме у заздалегідь не обіцяному придбанні майна, завідомо одержаного злочинним шляхом. 24.03.2016 прокурором затверджено обвинувальний акт, відповідно до якого стороною обвинувачення зазначено, що ОСОБА_1 скоїла кримінальне правопорушення 04.01.2016, 05.01.2016, 06.01.2016, 07.01.2016, 10.01.2016, 18.01.2016 та придбала у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 металеві речі, які були викрадені у потерпілого ОСОБА_6 18.02.2022 вироком Лебединського районного суду Сумської області ОСОБА_1 у пред'явленому їй обвинуваченні визнана невинуватою у зв'язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, і виправдана. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 10.05.2023 вирок відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора на цей вирок - без задоволення.
Сторона позивачки вважає, що з наведених підстав у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування шкоди внаслідок постановлення виправдувального вироку та залишення його в силі ухвалою суду апеляційної інстанції, що свідчить про її незаконне притягнення до кримінальне відповідальності. При цьому зазначає, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Під кримінальним переслідуванням ОСОБА_1 перебувала з 12.03.2016 по 10.05.2023, що складає 7 років, 1 місяць, 27 днів (близько 86 місяців). Мінімальна заробітна плата з 01.01.2024 установлена на рівні 7100 грн., а відповідно моральна шкода має бути сплачена ОСОБА_1 в розмірі 610600 грн. Крім цього позивачка просить стягнути на її користь витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 60000 грн. за захист її прав у суді першої та апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження.
Представниця позивачки в судовому засіданні заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі. Заперечення представників відповідачів вважає необґрунтованими.
Представниця Державної казначейської служби України та представниця Сумської обласної прокуратури проти позову заперечили, посилаючись на те, що позивачкою не доведено те, що їй дійсно була завдана моральна шкода у зв'язку з розслідуванням та судовим розглядом кримінального провадження щодо неї. Так само не погоджуються з розміром витрат на правову допомогу, який на їх думку є завищеним та не співмірним з виконаною захисником роботою. Представниця Державної казначейської служби України також наголошує на тому, що для розрахунку витрат за рішенням суду повинна братися величина на рівні 1600 грн. У задоволенні позову просять відмовити повністю.
Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд зазначає наступне.
Як встановлено в ході судового розгляду 12.03.2016 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України.
24.03.2016 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 затверджено прокурором та 28.03.2016 направлено для розгляду до Лебединського районного суду Сумської області.
Вироком вказаного суду від 18.02.2022 (а.с. 31-44) ОСОБА_1 у пред'явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України, визнано невинуватою у зв'язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, і виправдано.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 10.05.2023 (а.с. 23-30) вирок суду відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора на цей вирок - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набрала законної сили з моменту її проголошення та не була в послідуючому оскаржена до суду вищої інстанції.
Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 перебувала під слідством і судом в період з 12.03.2016 по 10.05.2023, що складає 7 років, 1 місяць, 27 днів, а у місячному вимір - 85 повних місяців, 27 днів (майже 86 місяців).
Ці обставини в повному обсязі стверджуються як матеріалами даної цивільної справи, так і матеріалами кримінального провадження № 12016200090000042 від 22.01.2016 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 198 КК України та ніким із учасників справи не оспорюється.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 2 частини 2 статті 1167 ЦК України установлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Згідно вимог ч. ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 N 266/94-ВР визначено, що шкода в порядку, передбаченому цими нормами, може бути відшкодована лише внаслідок обставин, визначених ст. 1 цього Закону, а право на її відшкодування виникає у випадках, зазначених у ст. 2 Закону.
П. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що підлягає відшкодування шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян .
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Частинами 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно з п. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода. Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).
У статті 42 КПК України міститься широке коло прав, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.
Чинний КПК України містить главу 9 «Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов», згідно зі статтею 130 якої шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Оскільки вироком суду ОСОБА_1 було визнано невинною у пред'явленому обвинуваченні, то позивачка потерпіла від незаконного переслідування та зазнала моральних страждань, а відтак вправі вимагати від держави відповідного відшкодування.
Внаслідок ухвалення виправдувального вироку позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону № 266/94-ВР.
З огляду на викладене, суд не може погодитися з запереченнями сторони відповідачів про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 щодо спричинення їй моральної шкоди, оскільки приходить до обґрунтованого висновку, що по відношенню до неї мали місце протиправні дії, пов'язані з незаконним кримінальним переслідуванням.
Такими незаконними діями, що тривали понад сім років, ОСОБА_1 була завдана немайнова шкода внаслідок психічного впливу, позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими, порушенням її нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого звичного устрою життя та привело до негативних наслідків морального характеру. При цьому суд враховує значну тривалість досудового розслідування кримінального провадження та розгляду справи судом щодо ОСОБА_1 через, що остання пов'язувалася процесуальними обов'язками підозрюваної/обвинуваченої та у зв'язку з цим була позбавлена нормального життя.
Визначаючи розмір завданої моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-2203цс15, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги тривалість часу, протягом якого ОСОБА_1 зазнавала кримінального переслідування, що загалом складає майже 86 місяців, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, суд дійшов висновку про повне задоволення вимог ОСОБА_1 в цій частині у заявленому розмірі 610600 грн.
При цьому на заперечення представника Державної казначейської служби України про те, що при розрахунку витрат за рушенням суду повинна братися величина на рівні 1600 грн. суд зауважує, що Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» дійсно установлює розмір виплат на рівні одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, але цей розмір є мінімальним розміром, тобто таким, що не повинен бути меншим за цей розмір оскільки він є гарантованим мінімумом та в кожному окремому випадку визначається судом з огляду на конкретні обставини справи. Наведеним в зазначеному Законі рівнем грошового відшкодування розмір стягуваної моральної шкоди за рішенням суду не обмежується.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX з 1 січня 2024 року установлено мінімальну заробітну плату, зокрема, у місячному розмірі з 1 січня - 7100 гривень. Розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, визначений на рівні 1600 гривень.
Зважаючи на викладене, розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 , виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, повинен бути не менше 137600 грн. (86х1600).
Однак, з врахуванням фактичних обставин справи, встановлених в ході судового розгляду, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 610600 грн., заявлений стороною позивачки, відповідає обсягу тих моральних страждань, яких ОСОБА_1 зазнала внаслідок кримінального переслідування, цей розмір не завищений та буде достатнім для відновлення її порушених прав в цій частині.
Крім цього, суд також вважає необхідним стягнути на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 60000 грн., які остання понесла у зв'язку з наданням їй правової допомоги при розгляді кримінальної справи у суді.
Так, судовим розглядом встановлено, що 15.06.2016 між ОСОБА_1 та адвокатом Молібог Ю.М. укладено договір про участь адвоката у кримінальному процесі (а.с. 11-12).
25.06.2016 та 25.11.2022 між ОСОБА_7 та захисником укладено додаткові угоди (а.с. 79, 82) до зазначеного договору, відповідно до яких гонорар адвоката за час надання правової допомоги у кримінальному провадженні на стадії судового розгляду в суді першої інстанції становить 20000 грн., у випадку досягнення позитивного результату, а саме постановлення по справі виправдувального вироку ОСОБА_1 сплачує адвокату додатково гонорар у розмірі 15000 грн. Гонорар адвоката за участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції складає 10000 грн., у випадку досягнення позитивного результату ОСОБА_1 сплачує адвокату додатково гонорар у розмірі 15000 грн.
Зазначені витрати позивачка понесла у повному обсязі, про що свідчать акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) (а.с. 80, 84) та квитанції до прибуткових касових ордерів № 6 від 18.02.2022, № 11 від 10.05.2023 про оплату послуг адвоката, пов'язаних з захистом її прав у суді першої та апеляційної інстанції в сумі 35000 грн. та 25000 грн. відповідно (а.с. 81, 85).
Всього ОСОБА_7 понесла витрати за договором про участь адвоката у кримінальному процесі від 15.06.2016 в сумі 60000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд зауважує, що ОСОБА_7 має право на стягнення понесених нею витрат як відшкодування шкоди в силу положень Закону № 266/94-ВР та ст. 1176 ЦК України.
При цьому суд відзначає, що з врахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, значимості вчинених адвокатом дій (надання послуг), розмір заявлених витрат не є завищеним та відповідає обсягу й складності виконаної адвокатом роботи.
Таким чином, оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу по кримінальному провадженню підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 76-80, 89, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 60 000 грн. (шістдесят тисяч грн.) на відшкодування понесених витрат на правову допомогу по кримінальному провадженню та 610 600 грн. (шістсот десять тисяч шістсот грн.) на відшкодування моральної шкоди, що загалом становить 670 600 грн. (шістсот сімдесят тисяч шістсот грн.).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.09.2024.
Суддя Олександр ЧХАЙЛО