Справа № 577/4846/24
Провадження № 1-в/577/166/24
"17" вересня 2024 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-
ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про скасування арешту, накладеного за постановою слідчого СВ Конотопського МВ ГУМВС в Сумській області від 13.03.2010 року, на частину квартири АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування у зверненні вказано, що вироком Конотопського міськрайонного суду від 29.04.2010 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до трьох років позбавлення волі з конфіскацією ? частини всього, окрім житла, особисто належного йому майна. Під час досудового розслідування постановою слідчого СВ Конотопського МВ ГУМВС в Сумській області від 13.03.2010 року накладено арешт на частину квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 , який 31.12.2018 року помер. Після смерті останнього відкрилася спадщина, у тому числі й на частину вищевказаної квартири, долю якої необхідно вирішити, але накладений арешт перешкоджає цьому, що і стало підставою для звернення до суду.
ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_5 , кожен окремо, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, перша - підтримала клопотання, друга - не заперечує задоволенню (а.с. 14, 15).
Суд, дослідивши матеріали судового провадження № 1-208/2010 року дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
До того ж за нормами КПК України 1960 року, вирішувати питання про зняття арешту з майна повинен слідчий під час досудового слідства у кримінальній справі або суд під час розгляду кримінальної справи та у порядку виконання вироку (ст.ст. 253, 234, 409, 411).
У даній справі питання про скасування арешту не було вирішено ані слідчим, ані судом за наслідками розгляду кримінальної справи.
Враховуючи, що нормами КПК України в редакції 1960 року не було визначено порядку скасування арешту майна за ініціативою осіб які не були учасниками кримінального провадження, але є власниками або володільцями арештованого майна, з метою забезпечення прав володільця (користувача) майна, у відповідності до принципу правової визначеності, вважає за необхідне розглянути подане клопотання за правилами, передбаченими КПК України 2012 року.
У статтях 7, 16 КПК України закріплено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, вказано про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
У Постановах ЄСПЛ від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації» та від 24.03.2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації» наголошується, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Як вбачається з постанови слідчого СВ Конотопського МВ ГУМВС в Сумській області від 13.03.2010 року арешт на частину квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_4 , накладений з метою забезпечення виконання санкції ч. 2 ст. 307 КК України.
Разом з тим за вироком Конотопського міськрайонного суду від 29.04.2010 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до трьох років позбавлення волі з конфіскацією ? частини всього, окрім житла, особисто належного йому майна. При цьому у згаданому рішенні не було вирішено питання скасування раніше накладеного арешту на частину квартири, належної засудженому (а.с. 3).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.01.2019 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т. 2 а.с. 6).
У свідоцтві про народження ОСОБА_4 батьком указаний ОСОБА_6 , а матір'ю - ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 5).
02.11.2018 року помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 06.11.2018 року (т. 2 а.с. 7).
Згідно інформації, наданої начальником Конотопського відділу ДВС у Конотопському районі Сумської області СМРУМЮ на виконанні, у Відділі, станом на 05.06.2024 року, виконавчі документи щодо стягнень зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не перебувають (т. 2 а.с. 4).
За Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . На частину квартири, належну ОСОБА_4 згідно постанови Конотопського МВ ГУМВС України в Сумській області від 13.03.2010 року накладено арешт (т. 2 а.с. 8-9).
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537, п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання про вирішення інших питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, подається до суду, який ухвалив вирок.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 98, 100, 131-132, 170-174, 309 КПК України,-
Клопотання ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати арешт на частину квартири АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладений за постановою слідчого СВ Конотопського МВ ГУМВС в Сумській області від 13.03.2010 року, реєстраційний номер обтяження 9632431.
Ухвала не оскаржується.
СуддяОСОБА_1