Справа № 490/6512/24
нп 2/490/2911/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
18 вересня 2024 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Шафієва А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів, -
30.07.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В позовній заяві позивачка просила стягнути з відповідача алімени на утримання їх неповнолітньої доньки в розмірі 10000,00 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 31 липня 2024 року і до повноліття дитини. В обгрунтування вимог зазначала що вона з відповідачем перебувала в шлюбі та у них з відповідачем народилася спільна дитина. На даний момент вони з відповідачем розлучені, дитина проживає разом з позивачкою. вважає, що батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти на рівні 10000,00 гривень, оскільки працює в Польщі та має постійний дохід у розмірі не менш ніж тисяча Євро, що дорівнює 40000,00 грн. Крім того зазначає, що відповідач інших осіб на утриманні не має, а тому позивачка вважає що, відповідач може сплачувати такий розмір аліментів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
30.07.2024 року матеріали справи передано для розгляду судді Саламатіну О.В.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 31.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
16.09.2024 року на електронну поштову скриньку Центрального районного суду міста Миколаєва надійшли повідомлення від відповідача, про те, що у нього є ще діти та долучено скріншот з програми "Дія" свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того відповідач зазначив, що дохід у нього менший ніж вказала позивачка. Він не працює офіційно та не має можливості сплачуватив розмірі про який просить позивачка, згоден на мінімальну виплату аліментів, також зазначив, що сам на свій розсуд буде надавати кошти додатково.
Сторони в судове засідання не з'явились
20.08.2024 року позивачка надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається зі свідоцтва про шлюб від 19 червня 2009 року серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 19 червня 2009 року зареєстрували шлюб про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №339. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - " ОСОБА_5 ".
Як вбачається з свідоцтва про народження від 23 лютого 2010 року серія НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_6 , її батьками записано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 березня 2021 року по справі №490/5789/20, шлюб зареєстрований 19.06.2009 року у міському відділі реєстрації актів громадянського стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №339, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
Як вбачається з Інформації про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні №19.04-06/20646/2024 від 12.07.2024 року відповідно до відомостей Реєстру територіальної громади міста миколаєва за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання, крім іншого, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
З відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 792358 від 18.09.2024 вбачається, що за особою з РНОКПП НОМЕР_3 , який відповідає РНОКПП відповідача, інформацію про зареєстроване нерухоме майно не знайдено.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі ЗУ «Про охорону дитинства»)визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Частиною першою ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За змістом ст. 18 Конвенції про права дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 СК України).
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Як роз'яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно дост. 183 СК України частка заробітку матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною першоюстатті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 є батьком їх спільної з позивачкою дитини - ОСОБА_6 , яка є неповнолітньою, а тому відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Оскільки ОСОБА_6 проживає разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_1 , тому остання обгрунтовано вимагає стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітноьї дитини на свою користь.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Як на підставу задоволення своїх вимог щодо стягнення аліментів з відповідача у розмірі 10000,00 грн. щомісячно, позивачка посилається на те, що дохід відповідача на її думку складає одну тисяу Євро (40000,00 грн.), відповідач є фізично здоровим та на його утриманні немає інших дітей.
Заперечуючи проти такого розміру аліментів, відповідач вказував на те, що у нього є ще діти, дохід менший ніж вказала позивачка. Він не працює офіційно та не має можливості сплачувати аліменти в розмірі про який просить позивачка, згоден на мінімальну виплату аліментів, також зазначив, що сам на свій розсуд буде надавати кошти додатково.
При визначені розміру аліментів суд бере до уваги, що на даний час відповідач працює, як він сам вказує (неофіційно), що не дало можливість встановити реальний розмір його доходу, а зазначена позивачкою сума в одну тисяу Євро (40000,00 грн.), не доведена належними та допустимими доказами.
Крім того, відповідач має на утриманні іншу неповнолітню дитину, а саме доньку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Також судом враховано інформацію про відсутність данних про зареєстроване за відповідачем нерухоме майно.
Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги обов'язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, повноцінно забезпечувати їх інтереси, з метою захисту інтересів дитини, створення їй необхідних умов для всебічного розвитку, а також для неможливості призведення до скрутного становища відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_6 , в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, який в силу ч. 2 ст. 184 СК України підлягає індексації, починаючи стягувати з 30.07.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Вказаний розмір аліментів відповідатиме вимогам розумності і справедливості, і разом із тим, є співмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
Суд допускає негайне виконання рішень суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (ст. 430 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому з відповідача мали б бути стягнуті 1211 грн. 20 коп. судові витрати у виді судового збору на користь держави.
Виходячи з наведеного, та з врахуванням того, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь держави судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 605 гривень 60 копійок.
Керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 142, 263-265, 268 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів на утримання дитини, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, починаючи з 30.07.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін