18 вересня 2024 року м. Рівне №460/7403/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
1.Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відовідач-2) в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 16.05.2024 №172850026316 про відмову для позивача у призначенні з 09.05.2024 дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI); зобов'язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача, що дає право на призначення з 09.05.2024 дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-VI, періоди роботи з 01.02.2005 по 14.05.2009, з 28.07.2009 по 23.07.2010, з 25.08.2010 по 17.03.2011, з 18.03.2011 по 12.07.2011, з 13.07.2011 по 28.03.2012, з 01.08.2012 по 21.06.2013, з 01.08.2013 по 29.04.2014 та призначити з 09.05.2024 позивачу дострокову пенсію за віком, як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-VI.
Позивач в обґрунтування позову зазначає про те, що прийняте відповідачем-2 рішення від 16.05.2024 №172850026316 про відмову в призначенні йому дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-VI є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач має право на призначення вказаної пенсії за віком як учасник бойових дій, так як на день звернення з заявою про призначення дострокової пенсії за віком йому виповнилось 56 років і у нього наявний страховий стаж 31 рік 3 місяці 17 днів, який безпідставно не зарахований відповідачем-2 в повній мірі. Дії відповідача-2 щодо відмови в призначенні дострокової пенсії позивач вважає необґрунтованими, безпідставними і такими що порушують право позивача на подальше отримання пенсії, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
24.07.2024 відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень проти позову вказує про те, що позовна заява не обґрунтована не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача на дату звернення становить 22 роки 07 місяців 16 днів і до страхового стажу позивача не зараховано згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 від 07.02.2005 та вкладиша в трудову книжку НОМЕР_2 від 01.08.2013 періоди роботи позивача в росії з 01.02.2005 по 14.05.2009, з 28.07.2009 по 23.07.2010, з 25.08.2010 по 17.03.2011, з 18.03.2011 по 12.07.2011, з 13.07.2011 по 28.03.2012, з 01.08.2012 по 21.06.2013, з 01.08.2013 по 29.04.2014 у зв'язку з тим, що починаючи з 01.01.2023 російська федерація та з 19.06.2023 Україна припинили свою участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (стаж зараховується до 01.01.1992). Враховуючи вищевикладене, відповідачем-2 було прийнято рішення від 16.05.2024 №172850026316 про відмову в призначенні пенсії позивачу відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. З урахуванням наведеного відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
16.08.2024 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає про те, що з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, (далі - Порядок №22-1) належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. Відповідач-1 не здійснював розгляд заяви позивача, не приймав рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо зобов'язання вчинити дії. Також на обґрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог відпвідач-1 зазначає про те, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача на дату звернення становить 22 роки 07 місяців 16 днів, до страхового стажу не враховано період роботи позивача на території росії. Постановою КМУ від 29.11.2022 №1328, яка набрала чинності 02.12.2022, Україна анонсувала свій вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, у зв'язку з цим, пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058-IV, а тому відповідачем-2 правомірно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоди роботи позивача на території росії. Враховуючи, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-VI, відповідач-1 просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана позивачем до суду 10.07.2024 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 10.07.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 15.07.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачам п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
Відповідачі скористалися правом на подання відзиву на позовну заяву, 24.07.2024 та 16.08.2024 подали до суду відзиви, у яких виклали свої заперечення проти позову. Представник позивача 19.08.2024 подав до суду відповідь на відзив відповідача-1, який просив залишити без розгляду.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Весняне Корецького району Рівненської області, зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 , що підтверджується даними з належного позивачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 06.05.1997.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим Управлінням персоналу штабу корпусу резерву СВЗС України від 23.02.2024.
09.05.2024 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-VI. Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач-2).
16.05.2024 відповідач-2 прийняв рішення №172850026316, яким відмовив позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-VI, оскільки згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника на дату звернення становить 22 роки 07 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії, оскільки до страхового стажу не зараховано згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 від 07.02.2005 та вкладиша в трудову книжку НОМЕР_2 від 01.08.2013 періоди роботи позивача в росії з 01.02.2005 по 14.05.2009, з 28.07.2009 по 23.07.2010, з 25.08.2010 по 17.03.2011, з 18.03.2011 по 12.07.2011, з 13.07.2011 по 28.03.2012, з 01.08.2012 по 21.06.2013, з 01.08.2013 по 29.04.2014, оскільки починаючи з 01.01.2023 російська федерація та з 19.06.2023 Україна припинили участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (стаж зараховується до 01.01.1992).
Не погодившись з таким рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідачів.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 16.05.2024 року №172850026316 про відмову у призначенні для позивача з 09.05.2024 року дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-VI та зобов'язання відповідача-1 зарахувати позивачу до страхового стажу, що дає право на призначення з 09.05.2024 дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-VI, періоди роботи позивача з 01.02.2005 по 14.05.2009, з 28.07.2009 по 23.07.2010, з 25.08.2010 по 17.03.2011, з 18.03.2011 по 12.07.2011, з 13.07.2011 по 28.03.2012, з 01.08.2012 по 21.06.2013, з 01.08.2013 по 29.04.2014 та призначити позивачу з 09.05.2024 дострокову пенсію за віком, як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-VI.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).
Приписами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спірні правовідносини регулюються Законом №1058-IV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Порядком №22-1, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
В силу приписів пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців 4, 5 частини 1 статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу 6 частини 1 статті 10-1зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Статтею 57 Закону №1788-XII визначено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі - Порядок №413).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 23.02.2024, яке наявне в матеріалах справи, позивач має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.
В оскаржуваному рішенні відповідача-2 вказано, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача на дату звернення становить 22 роки 07 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення дострокової пенсії як учаснику бойових дій. Спірним у вказаному рішенні є незарахування відповідачем-2 до страхового стажу позивача періодів його роботи на території росії.
Вирішуючи спір щодо такого не зарахування відповідачем, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив вказаний Порядок №637.
У пункті 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).
В пункті 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведених норм Порядку №637 у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи. Отже, архівні довідки необхідні за умови необхідності підтвердити відомості про роботу особи, якщо відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №444/2480/16-а, а тому силу приписів частини 5 статті 242 КАС України вказані висновки підлягають застосуванню судом при вирішенні спірних правовідносин у цій справі, що розглядається судом.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 від 01.08.1991 та вкладиша в трудову книжку серії НОМЕР_2 від 01.08.2013, які стосуються спірних періодів, позивач:
- з 01.02.2005 по 14.05.2009 працював на посаді головного конструктора в ВАТ «Московський завод «Електрощит» (наказ від 31.01.2005 №28к);
- з 28.07.2009 по 23.07.2010 працював на посаді головного конструктора в ВАТ «Московський завод «Електрощит» (наказ від 28.07.2009 №783к);
- з 25.08.2010 по 17.03.2011 працював на посаді головного конструктора-заступника технічного директора в ВАТ «Московський завод «Електрощит» (наказ від 25.08.2010 №700к);
- з 18.03.2011 по 12.07.2011 працював на посаді головного конструктора-заступника технічного директора в ВАТ «Московський завод «Електрощит» (наказ від 18.03.2011 №184к);
- з 13.07.2011 по 28.03.2012 працював на посаді головного конструктора-заступника технічного директора в ВАТ «Московський завод «Електрощит» (наказ від 13.07.2011 №504к);
- з 01.08.2012 по 21.06.2012 працював на посаді головного інженера проекту в ВАТ «МЕЛ» (наказ від 01.08.2012 №412/к);
- з 01.08.2013 по 29.04.2014 працював на посаді головного інженера проекту в ВАТ «МЕЛ» (наказ від 01.08.2013 №358/к).
Суд зазначає, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаних періодів роботи позивача відповідачами для суду не надано.
З приводу посилань відповідачів на неможливість зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача на території росії, оскільки починаючи з 01.01.2023 російська федерація та з 19.06.2023 року Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд виходить із таких міркувань.
При визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону №1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом рф «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох сторін, взаємно визнається сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Статтею 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в рф. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
До набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
З огляду на викладене, доводи відповідачів про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території росії з 01.02.2005 по 14.05.2009, з 28.07.2009 по 23.07.2010, з 25.08.2010 по 17.03.2011, з 18.03.2011 по 12.07.2011, з 13.07.2011 по 28.03.2012, з 01.08.2012 по 21.06.2013, з 01.08.2013 по 29.04.2014 з огляду на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд відхиляє, оскільки під час роботи позивача в російській федерації вказана Угода була обов'язкова для України як держави-учасниці. Водночас вихід російської федерації з даної Угоди жодним чином не впливає на зобов'язання України як держави-учасниці даної Угоди дотримуватися норм цієї угоди та зарахувати стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до трудового стажу, який враховується при встановленні права на пенсію.
З урахуванням вказаного, суд дійшов до висновку, що до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню додатково наступні періоди, які не враховані відповідачем-2, а саме: з 01.02.2005 по 14.05.2009, з 28.07.2009 по 23.07.2010, з 25.08.2010 по 17.03.2011, з 18.03.2011 по 12.07.2011, з 13.07.2011 по 28.03.2012, з 01.08.2012 по 21.06.2013 з 01.08.2013 по 29.04.2014, що сукупно становить більше 8 років 5 місяців.
Оскільки позивач на день подання заяви про призначення пенсії досяг віку 56 років, а стаж роботи, з урахуванням зарахованого судом періоду роботи на території росії становитиме більше 25 років, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на призначення дострокової пенсії за віком як учасник бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-VI, а оскаржуване рішення відповідача-2 від №172850026316 від 16.05.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 призначити позивачу дострокову пенсію за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-VI з 09.05.2024, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, закріплюють, що право особи на пенсійне забезпечення, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, саме до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині 2 статті 2 КАС України.
Оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку загального стажу) є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії, тому на переконання суду, для відновлення порушеного права позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України та зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 09.05.2024 про призначення дострокової пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу спірних періодів, зазначених судом у цьому рішенні як таких, що підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
А тому суд вважає, що у цій справі наявні фактичні і правові підстави для ухвалення судом рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 16.05.2024 року №172850026316 про відмову позивачу у призначенні з 09.05.2024 року дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-VI від 09.07.2003 та зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 09.05.2024, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.02.2005 по 14.05.2009, з 28.07.2009 по 23.07.2010, з 25.08.2010 по 17.03.2011, з 18.03.2011 по 12.07.2011, з 13.07.2011 по 28.03.2012, з 01.08.2012 по 21.06.2013, з 01.08.2013 по 19.02.2014.
5. Розподіл судових витрат.
Приписами пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.05.2024 №172850026316 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2024 про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.02.2005 по 14.05.2009, з 28.07.2009 по 23.07.2010, з 25.08.2010 по 17.03.2011, з 18.03.2011 по 12.07.2011, з 13.07.2011 по 28.03.2012, з 01.08.2012 по 21.06.2013, з 01.08.2013 по 29.04.2014.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_6 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ: 21084076);
Суддя Олександр МАКСИМЧУК