з питань забезпечення позову
18 вересня 2024 року м. Рівне №460/10803/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про визнання протиправним та скасування наказу і поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу і поновлення на посаді, у якому позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 07.09.2024 №417-РС (по особовому складу) щодо звільнення солдата ОСОБА_1 , стрільця відділення охорони взводу охорони, з займаної посади та призначення до Військової частини НОМЕР_2 стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, ВОС - 101915А;
2) поновити солдата ОСОБА_1 на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом із вказаною позовною заявою у додатку до неї позивач подав до суду також і заяву про забезпечення вказаного адміністративного позову, у якій позивач просить забезпечити цей позов шляхом зупинення дії наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 07.09.2024 №417-РС (по особовому складу) в частині звільнення солдата ОСОБА_1 з займаної посади стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначення до Військової частини НОМЕР_2 стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, ВОС - 101915А.
Обґрунтовуючи вказану заяву про забезпечення позову, позивач зазначає про те, що він є військовослужбовцем, з серпня 2022 року призваний на військову службу під час мобілізації, однак наказом тимчасово виконуючого обов'язки Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 07.09.2024 №417-РС (по особовому складу) позивача протиправно звільнено із займаної посади стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначено позивача до Військової частини НОМЕР_2 стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, ВОС - 101915А. На думку позивача ознаки протиправності вказаного оскаржуваного наказу відповідача і порушення ним прав, свобод та інтересів позивача є очевидними, а невжиття судом заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення по суті спору, оскільки позивача всупереч стану його здоров'я призначать до військової частини, яка є бойовим підрозділом, а тому захистити порушені права позивача при таких умова буде важко і для їх відновлення потрібно буде докласти значних зусиль, і крім того виконання оскаржуваного наказу призведе до погіршення стану здоров'я позивача.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, оскільки наявності виняткових обставин (коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову) для розгляду заяви з повідомленням учасників справи судом не встановлено.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось відповідно до частини 4 статті 229 КАС України.
При вирішенні по суті вказаної заяви позивача про забезпечення його позову суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з пунктами 1 та 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частинами 1 та 2 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постановах від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №840/3517/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.
Важливим є те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. А тому, сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Наведений аналіз змісту вказаних норм та правових висновків вказує на те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Щодо очевидності ознак протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, Верховний суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі № 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов до висновків про те, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Відповідно до приписів пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
За змістом частини статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України та Закону №389-VIII введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 №271/2024 строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, а Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Наведене дає підстави для висновків про те, що чинним на цей час законодавством України передбачено пряму заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
За результатам розгляду заяви про забезпечення позову і доданих до неї документів суд дійшов до висновків про те, що:
1) твердження позивача про очевидну протиправність оскаржуваного ним наказу відповідача, дію якого позивач просить зупинити в якості забезпечення позову про його скасування, не підтверджується наданими для суду доказами і є передчасним, адже наведені у заяві про забезпечення позову обставини та докази вказують на те, що очевидність такої протиправності потребує з'ясування та детальної перевірки доказами зазначених позивачем у позовній заяві підстав для його скасування, що за вказаних у позовній заяві та заяві про забезпечення позову обставин та доказів суд не може достовірно встановити без розгляду спору по суті. За таких обставин суд вважає передчасним і непідтвердженим доказами поза обґрунтованим сумнівом твердження позивача про те, що протиправність оскарженого ним наказу відповідача є очевидною. При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача за наведених у позовній заяві і заяві про забезпечення обставин та доказів є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
2) наявними у справі матеріалами не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано. А тому, станом на день постановлення цієї ухвали у суду відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому. Тим більше, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно можуть бути порушені у майбутньому. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
3) суд вважає, що заходи забезпечення позову, про які просить позивач, не можуть бути вжиті судом у цій справі, оскільки на час проходження позивачем військової служби та на дату його звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого законодавством встановлена пряма заборона вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин справи та враховуючи, що позивач не довів існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України, не довів законності, ефективності, співмірності та адекватності запропонованих ним заходів забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу і поновлення на посаді.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення (підписання) повного судового рішення (ухвали). Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 18 вересня 2024 року.
Суддя Олександр МАКСИМЧУК