18 вересня 2024 року м. Рівне №460/7130/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 , про:
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та не проведенні перерахунку, не виплаті грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2023 року по 17 травня 2024 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015-2024 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік - 45 календарних днів, за 2023 рік - 45 календарних днів, за 2024 рік - 15 календарних днів з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-ІХ та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-ІХ на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення, за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-ІХ на 01 січня 2020 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення, за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ на 01 січня 2021 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-ІХ на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 17 травня 2024 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-ІХ на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-ІХ на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-ІХ на 01 січня 2020 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ на 01 січня 2021 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-ІХ на 01 січня 2022 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2023 та 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-ІХ на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-ІХ на 01 січня 2020 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ на 01 січня 2021 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом У крап пі «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-ІХ на 01 січня 2022 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік - 45 календарних днів, за 2023 рік - 45 календарних днів, за 2024 рік - 15 календарних днів з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-ІХ на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015-2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-ІХ на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 08.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України. Залучено у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_2 .
Згідно з позовною заявою, вимоги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 до 17.05.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, розмір його посадового окладу та окладу за військовим званням у 2020-2024 роках визначався, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, тобто шляхом множення 1762 грн на відповідний тарифний коефіцієнт, як це передбачалося пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, яким пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 викладено в новій редакції. Разом з тим, відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 від 29.01.2020 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, відтак з січня 2020 року пункт 4 Постанови №704 від 30.08.2017 підлягав застосуванню в редакції до внесення змін Постановою №103. Ігноруючи вказане та ту обставину, що відповідно до Законів про Державний бюджет України на відповідний рік на 01.01.2020 прожитковий мінімум було встановлено на рівні 2102,00 грн, на 01.01.2021 - 2270,00 грн, на 01.01.2022 - 2481,00 грн, та на 01.01.2023 - 2684,00 грн, відповідач продовжив використовувати розрахункову величину - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018. Таким чином, відповідач із січня 2020 року по травень 2024 року виплачував позивачу щомісячне грошове забезпечення у меншому, ніж належало розмірі. Відповідно і нарахування інших видів грошового забезпечення, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням, здійснено у значно меншому розмірі, що призвело до порушення майнових прав позивача. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.
Згідно з відзивом на позовну заяву, Військова частина НОМЕР_1 позовних вимог не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення. Фактичне відновлення дії пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року відбулося 29.01.2020 внаслідок набуття законної сили рішенням суду в справі №826/6453/18, однак не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку грошового забезпечення. Таким чином, вимоги позивача про здійснення перерахунку грошового забезпечення з 01.01.2020 є безпідставними. Наголошує, що вимога позивача про перерахунок грошового забезпечення за період з 20.05.2023, а також виплат при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023, є необґрунтованими.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 , у поданих поясненнях вказала, що з 01.01.2020 військова частина НОМЕР_1 була виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів Міністерства оборони України та зарахована лише на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.12.2019 №821. Командир військової частини НОМЕР_2 жодним чином не може надавати правову оцінку та впливати на діяльність військової частини НОМЕР_1 , стосовно заявлених позовних вимог. Починаючи з 01.01.2020 військова частина НОМЕР_2 здійснює виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , виключно на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 та лише за наявною у військовій частині НОМЕР_2 інформацією. Таким чином, та обставина, що військова частина НОМЕР_1 , знаходиться на розрахунково-фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині, не виключає та не спростовує його обов'язку поновити порушене право позивача в разі встановлення судом такого порушення. Щодо позовних вимог позивача по суті, Військова частина НОМЕР_2 не визнає позов, оскільки при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення правомірно застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №704.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 у 2013-2024 роках проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.05.2024 №454 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 17.05.2024 №138 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення з 17.05.2024. Зазначено, що грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримав. Встановлено виплатити: грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік - 45 к.д., за 2023 рік - 45 к.д., за 2024 рік - 15 к.д.; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015 рік - 14 к.д., за 2016 рік - 14 к.д., за 2017 рік - 14 к.д., за 2018 рік - 14 к.д., за 2019 рік - 14 к.д., за 2020 рік - 14 к.д., за 2021 рік - 14 к.д., за 2022 рік - 14 к.д., за 2023 рік - 14 к.д., за 2024 рік - 14 к.д. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримав.
Листом від 17.05.2024 відповідач на запит позивача повідомив, що розмір посадового окладу, окладу за військовим званням з 01.01.2020 визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704; з травня 2023 року по 17.05.2024 розраховувався виходячи з розміру 1762 грн та визначався шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.
Вважаючи порушеним право на належне грошове забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише; на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військово-службовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що грошове забезпечення військово-службовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 постанови №704 (в редакції, чинній на момент її прийняття) було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Разом з тим, 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103, пунктом 6 якої внесено зміни до ряду постанов, в тому числі і до постанови №704.
Так, постановою №103 пункт 4 постанови №704 було викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» №2246-VIII від 07.12.2017, станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатної особи складав 1762,00 грн.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» №2629-VIII від 23.11.2018 було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
За наведеного, у 2018 та 2019 роках, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення базової величини - 1762,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт і залишалися незмінними.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», тобто той пункт, яким в тому числі викладено в новій редакції пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 (https://reestr.court.gov.ua/ Review/87361222).
З огляду на вказане, з дати набрання вказаним судовим рішенням законної сили, з 29.01.2020, була відновлена дія пункту 4 постанови №704 у первісній редакції.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06.12.2016 мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України №1774-VІІІ від 06.12.2016 та п.4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99 р. № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України», Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедент не тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини «Серков проти України», встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України №1774-VІІІ від 06.12.2016 не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, суд не знаходить правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06.12.2016, згідно яких: « 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.».
З огляду на викладене, суд вважає, що згідно з Постановою №704, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 11.02.2021 у справах №200/3774/20-а, №200/3747/20-а, №240/11952/19, та від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а.
Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 04.01.2023 у справі №640/17686/21, від 15.03.2023 у справі №420/6572/22.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» №2246-VIII від 07.12.2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлено у сумі 1762 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-ІХ від 14.11.2019 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ від 15.12.2020 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2270 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-ІХ від 02.12.2021 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2481 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено в сумі 2684 грн.
Водночас, 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704».
Зазначена Постанова набрала чинності 20.05.2023, є чинною та по-іншому врегульовує відповідні правовідносини.
Так, пунктом 1 Постанови №481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Також пунктом 2 указаної Постанови внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, виклавши абзац перший в такій редакції: «4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тому, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у періоді з 01.01.2020 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Отже, відповідача слід зобов'язати здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за вказаний період, а виплату провести з урахуванням виплачених сум.
Водночас, вимога позивача про перерахунок грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 17.05.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023, є необґрунтованою.
Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Як встановлено судом, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 17.05.2024 №138 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення з 17.05.2024.
Зазначено, що грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримав.
Встановлено виплатити: грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік - 45 к.д., за 2023 рік - 45 к.д., за 2024 рік - 15 к.д.; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015 рік - 14 к.д., за 2016 рік - 14 к.д., за 2017 рік - 14 к.д., за 2018 рік - 14 к.д., за 2019 рік - 14 к.д., за 2020 рік - 14 к.д., за 2021 рік - 14 к.д., за 2022 рік - 14 к.д., за 2023 рік - 14 к.д., за 2024 рік - 14 к.д.
Щодо перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-ІХ на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, суд враховує таке.
Відповідно до розділу XXXII «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах, зокрема 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби.
Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад), - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення (п.5 розділу XXXII Порядку №260).
Крім того, у вказаному розділі Порядку №260 регламентовано, що під час обчислення розміру грошової допомоги враховується підвищений посадовий оклад, який військовослужбовець отримував на день звільнення з військової служби (навчання).
Судом встановлено, що розмір нарахованої та виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 становить 827043,75 грн (57037,50 грн х 50% х 29 к.р.), що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 №39/771 від 23.05.2024.
Таким чином, отримана позивачем одноразова грошової допомога при звільненні у 2024 році перерахунку не підлягає.
Щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік за 2023 та 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на: 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, суд враховує таке.
Згідно пункту 2 статті 15 Закону України №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Згідно з пунктами 1, 2 розділу XXIII Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 6 розділу XXIII «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку №260, передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Наявною в матеріалах справи довідкою Військової частини НОМЕР_2 №39/774 від 23.05.2024 підтверджується, що ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік нараховано та виплачено відповідно до наказу №84 від 09.04.2020 (з розрахунку 24220,25 грн), грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік нараховано та виплачено відповідно до наказу №17 від 25.01.2021 (з розрахунку 24220,25 грн), грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік нараховано та виплачено відповідно до наказу №83 від 04.04.2022 (з розрахунку 31486,12 грн), грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік нараховано та виплачено відповідно до наказу №73 від 15.03.2023 (з розрахунку 57951,00 грн), грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік нараховано та виплачено відповідно до наказу №136 від 15.05.2024 (з розрахунку 57037,50 грн).
Враховуючи наведене та той факт, що позивач у квітні 2020 року, січні 2021 року, квітні 2022 року та у березні 2023 року отримував грошову допомогу на оздоровлення, розмір якої визначався з посадового окладу та окладу за військовим званням, які були розраховані невірно, то відповідача слід зобов'язати здійснити перерахунок за вказаний період, а виплату провести з урахуванням виплачених сум.
Натомість, грошова допомога на оздоровлення, отримана позивачем у травні 2024 року, перерахунку не підлягає, з огляду на те, що не підлягає перерахунку грошове забезпечення за період з 20.05.2023 по 17.05.2024.
Щодо перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на: 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, суд вказує наступне.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV «Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Наявною в матеріалах справи довідкою Військової частини НОМЕР_2 №39/773 від 23.05.2024 підтверджується, що ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік нараховано та виплачено згідно з наказом №245 від 15.10.2020 (з розрахунку окладу за військовим званням 1480,00 грн), матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік нараховано та виплачено згідно з наказом №230 від 07.10.2021 (з розрахунку окладу за військовим званням 1480,00 грн), матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік нараховано та виплачено згідно з наказом №334 від 14.12.2022 (з розрахунку 37151,00 грн). Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік та за 2024 рік не нараховувалась та не виплачувалась в зв'язку з відсутністю наказів.
Враховуючи вищенаведене нормативне регулювання, суд дійшов висновку, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, не підлягає перерахунку.
Щодо перерахунку та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік - 45 календарних днів, за 2023 рік - 45 календарних днів, за 2024 рік - 15 календарних днів та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015-2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, суд враховує таке.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 №39/776 від 23.05.2024, ОСОБА_1 нараховано 199631,25 грн грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки, згідно наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.05.2024 №138, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 17.05.2024 (57037,50 грн).
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 №39/775 від 23.05.2024, ОСОБА_1 нараховано 266175,00 грн грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2024 роки (по 26617,50 грн з розрахунку 57037,50/30х14), згідно наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.05.2024 №138, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 17.05.2024 (57037,50 грн).
Відповідно до пункту 3 розділу XXXI «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Згідно з пунктом 5 вищезгаданого розділу Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Тобто, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно з пунктом 6 вищезгаданого розділу Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік - 45 календарних днів, за 2023 рік - 45 календарних днів, за 2024 рік - 15 календарних днів та грошова компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки, перерахунку не підлягають, з огляду на те, що розраховані виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 17.05.2024, а грошове забезпечення за період з 20.05.2023 по 17.05.2024 перерахунку не підлягає.
Правомірність нарахування вказаної компенсації, не є предметом спору даної справи.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що перерахунку та виплаті підлягає лише грошова допомоги на оздоровлення за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік та за 2023 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 (в редакції постанови, що діяла до 21.02.2018). Натомість, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки та грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки - не підлягають перерахунку.
За наведеного, позов підлягає до часткового задоволення.
У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на: 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 (в редакції постанови, що діяла до 21.02.2018), а виплату провести з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік та за 2023 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 (в редакції постанови, що діяла до 21.02.2018), а виплату провести з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18 вересня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 Адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Суддя Н.В. Друзенко