18 вересня 2024 р. № 400/4621/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, , просп. Хіміків, 50, м. Черкаси, 18028
провизнання протиправним та скасування рішення від 07.05.2024 №057050011379 та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.05.2024 року № 057050011379 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності; зобов'язання повторно розглянути заяву від 29.04.2024 про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.08.1989: з 09.08.1989 по 12.08.1990, з 23.10.1990 по 29.06.1991, з 05.12.1994 по 13.10.1998, а також період навчання згідно з дипломом від 22.02.1989 серії НОМЕР_2 з 01.09.1985 по 22.02.1989.
Ухвалою від 21.05.2024 залучено до участі у справі в якості відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та виключено його з числа третіх осіб.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії по інвалідності.
Відповідачі надали відзиви на позов, просили відмовити у задоволенні позову, оскільки на день звернення із заявою про призначення пенсії страховий стаж позивача складав 09 років 03 місяці 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 1058.
Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, про що свідчить Довідка до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 427956.
Позивач, 26.04.1969 р.н., 29.04.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Черкаській області про призначення пенсії по інвалідності.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Миколаївській області.
07.05.2024 ГУ ПФУ в Миколаївській області прийнято рішення № 057050011379, яким відмовлено позивачу у призначенні по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що вік заявниці 55 років.
Необхідний страховий стаж 13 рік, страховий стаж заявника становить 09 років 03 місяці 14 днів.
В доданому свідоцтві про шлюб НОМЕР_3 від 24.01.1992 щодо зміни прізвища, російською, з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » у дружини зазначено по батькові « ОСОБА_4 », що не відповідає паспортним даним заявниці, російською - « ОСОБА_5 », у зв'язку з цим, до страхового стажу не зараховано періоди:
- навчання з 01.09.1985 по 22.02.1989, згідно з дипломом НОМЕР_2 від 22.02.1989, оскільки зазначено прізвище, російською - « ОСОБА_2 »
- роботи протягом серпня 1989 року - жовтня 1998 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.08.1989, яку не прийнято до уваги про обчисленні страхового стажу, оскільки зазначено, зокрема, про зміну прізвища, російською « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » на підставі свідоцтва про шлю, НОМЕР_3 від 24.01.1992.
Крім того, записи про зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_6 » та з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_3 » не засвідчені печатками відділу кадрів або підписами керівників.
Тому правові підстави для зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу у Головного управління відсутні.
З урахуванням викладеного, страховий стаж позивача, за рішенням склав 09 років 03 місяці 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності на підставі статті 32 Закону № 1058.
З урахуванням викладеного позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності за заявою від 29.04.2024 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України № 1058, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону № 1058).
Згідно ч. 2, 4 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту", час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідач протиправно не зарахував період навчання позивача, оскільки у дипломі НОМЕР_2 зазначено прізвище позивача російською « ОСОБА_2 ». Суд зазначає, що прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » позивачу змінено після укладення шлюбу 24.01.1992 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 .
Також зазначення в первинних документах, що підтверджують страховий стаж позивача, різного по батькові позивача російською « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_5 » не може нівелювати право позивача на пенсію, яке гарантовано Конституцією України, відповідно до якої (ст.46) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 по справі № 580/4012/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також до позову позивач надала копію рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 21.08.2013 року по справі № 266/3247/13-ц, відповідно до якого шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зареєстрований 25.04.2012 року у Жовтневому відділ ДРАЦС Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 184 розірвано, відповідачці після розірвання шлюбу надано дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
За таких обставин, відповідач протиправно відмовив у зарахуванні зазначеного періоду роботи позивача до страхового стажу.
Тому відповідач повинен зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.08.1989: з 09.08.1989 по 12.08.1990, з 23.10.1990 по 29.06.1991, з 05.12.1994 по 13.10.1998, а також період навчання згідно з дипломом від 22.02.1989 серії НОМЕР_2 з 01.09.1985 по 22.02.1989.
Згідно приписів частини першої ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Тому відповідача слід зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 29.04.2024 року про призначення йому пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тому позов належить задовольнити.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та належить повернути позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУ ПФУ в Миколаївській області, оскільки спірне рішення прийнято саме ним.
Представник позивача надав заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 15000,00 грн.
До заяви додано копії: копію ордера серії СА № 1044628, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 30.05.2024 згідно Договору про надання правничої допомоги від 11.05.2024 року, довідка про отримання адвокатом від замовника 11.05.2024 5000,00 грн., та 30.05.2024 - 10000,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), договір про надання правничої допомоги від 11.05.2024.
Відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області, надав заперечення на заяву про розподіл судових витрат, просив суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлена сума до стягнення витрат не є співмірною, оскільки справа нескладна, позивачем надано невеликий обсяг документів.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 року у справі №240/3888/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18), що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 по справі № 640/194/98/19.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тому, зважаючи на обсяг матеріалів справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, складність справи, значення справи для позивача, відсутності у наданих документах щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд вважає співмірною та обгрунтованою сумою судових витрат на правничу допомогу, яку належить стягнути з відповідачів на користь позивача 3028,00 грн. (один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік") .
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (проспект Хіміків, 50, м. Черкаси, 18028, ідентифікаційний код 21366538) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 07.05.2024 року № 057050011379.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (проспект Хіміків, 50, м. Черкаси, 18028, ідентифікаційний код 21366538) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.08.1989: з 09.08.1989 по 12.08.1990, з 23.10.1990 по 29.06.1991, з 05.12.1994 по 13.10.1998, а також період навчання згідно з дипломом від 22.02.1989 серії НОМЕР_2 з 01.09.1985 по 22.02.1989.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (проспект Хіміків, 50, м. Черкаси, 18028, ідентифікаційний код 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 29.04.2024 року про призначення пенсії по інвалідності.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.) витрати на правничу допомогу у сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко