18 вересня 2024 рокусправа № 380/3886/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер Інвест Захід" до Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер Інвест Захід" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому просить
- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України від 15.08.2023 року № UA209000/2023/100497/2 про коригування митної вартості товарів;
- визнати протиправною і скасувати складену Львівською митницею Державної митної служби України картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002114.
Ухвалою від 23.02.2024 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та JIANGXI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CORP.LTD, KHP (продавець) укладено контракт №JP-23/01, згідно якого, продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти товар згідно специфікацій поставки або рахунків-фактур. На виконання умов контракту, згідно із комерційною фактурою (commercial snvoice) №YWJN23-05250051 від 08.06.2023, позивачем на митну територію України ввезено товар. 14.08.2023 уповноваженою особою позивача було подано до митного оформлення митну декларацію №23UA209230085774U4, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: Плівка самоклеюча ПВХ (з продуктів поліприєднання, адитивної полімеризації) у рулонах JUMBO: - BOPP JUMBO рулони (в асортименті) 1280 мм (1260мм придатних до експлуатації) х 3500-4100 м х 38 мкм. - 40 мкм. (плівка + клей) - 112 рулонів /20695 кг/. ».
Для підтвердження заявленої митної вартості товару та її визначення за основним методом декларантом подано до митного органу всі підтверджуючі документи, проте за результатами розгляду поданих декларантом документів Львівська митниця не погодилася із зазначеною митною вартістю та винесла рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач вважає протиправним спірне рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених ст.55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Позивач вважає спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправними та просить суд задовольнити позов.
13.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо заявлених позовних вимог. Вказує, що згідно із відомостями, що містяться у товаросупровідних документах та згідно з декларацією 23UA209230085774U4 від 14.08.2023 транспортування товару здійснювалося на умовах FOB CN Ningbo. Термін FOB «франко-борт» згідно правил Інкотермс -2010 означає, що продавець доставляє товар на борт судна, призначеного покупцем, у зазначеному порту відвантаження, або закуповує товари, вже доставлені таким чином на судно. Стверджує, що оскільки портом відвантаження є Ningbo, всі подальші витрати на доставку товару, розвантаження із судна, завантаження на автомобіль та перевезення ним несе позивач. На підтвердження витрат на транспортування позивач подав рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.07.2023 № UA00077554, в якому зазначено послугу міжнародного перевезення вантажу за маршрутом: Нінгбо, Китай - Гдиня, Польща та коносамент від 16.07.2023 №NGB7295668 в якому зазначено інший порт призначення Гданськ. Проте, подані позивачем документи не містять відомостей про вартість перевезення по всьому маршруту, зокрема проміжок Гданськ-Гдиня та взагалі не містять відомостей про витрати на розвантаження і завантаження.
Відповідач вказує, що виявивши розбіжності у відомостях, що стосуються перевізника (у графах 16 та 23 CMR від 31.07.2023 №1092 наявні відмітки перевізника PE MANUEL», а договір про перевезення укладено з ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА»), посадові особи митного органу правомірно витребували додаткові документи. Крім того, відповідно до рахунку фактури від та рахунку проформи сума, що підлягає сплаті за товар становить 25 869,75 дол. США, в той час в платіжній інструкції від 12.06.2023 зазначено суму 64 663,95 дол. США. Стверджує, що платіжні доручення неможливо ідентифікувати з даними поставками товарів, оскільки зазначені в них суми, що підлягають сплаті за товар, відрізняються.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Відповідач вважає, що документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані позивачем не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.
Відповідач переконаний, що вищенаведене, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.
Зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що спірні рішення та картки відмови прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
10.01.2023 між ТОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» (Покупець) та JIANGXI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CORP.LTD, (Продавець) укладено контракт № JP-23/01 відповідно до якого Продавець зобов'язується доставити Покупцеві, а Покупець прийняти товар згідно специфікації доставки або рахунків-фактур.
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 10.01.2023 № JP-23/01 покупцем придбаний товар згідно Рахунку-фактури (інвойсу) від 08.06.2023 №YWJN23-05250051 на суму 25869,75 USD.
Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 14.08.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230085774U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: Плівка самоклеюча ПВХ (з продуктів поліприєднання, адитивної полімеризації) у рулонах JUMBO: - BOPP JUMBO рулони (в асортименті) 1280 мм (1260мм придатних до експлуатації) х 3500-4100 м х 38 мкм. - 40 мкм. (плівка + клей) - 112 рулонів /20695 кг/. ».
Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230085774U4 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - пакувальний лист б/н від 08.06.2023; - рахунок-фактура (інвойс) від 08.06.2023 №YWJN23-05250051; коносамент від 16.07.2023 №NGB7295668; - автотранспортна накладна від 31.07.2023 №1092; - декларація про походження товару № YWJN23-05250051 від 08.06.2023; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 07.08.2023 №UA00077554; - документ що підтверджує вартість перевезення товару від 02.08.2023 №SNGB7295668; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 10.01.2023 № JP-23/01; - договір (контракт) про перевезення від 12.10.2022 №GC-019270; - договір (контракт) про перевезення від 14.07.2023 №SF-020943.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: “Відповідно до частини 2 статті 53 митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження митної вартості товару №: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; - якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.».
У свою чергу, Декларант на вимогу надав додаткові документи: банківські платіжні документи 11JBKLN6,11 від 12.06.2023; рахунок на перевезення UA00077554 від 07.08.2023; довідка SNGB7295668 від 02.08.2023, договір-перевезення №SF-020943 від 14.07.2023, договір-перевезення №GC-019270 від 12.10.2022, декларацію країни відправлення 402220230000000687 від 16.06.2023, характеристики товарів від 03.08.2023, прайс від 10.05.2023, заявку SNGB7295668 від 02.06.2023.
15.08.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100497/2, в графі 33 якого було вказано:
«…За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: - згідно наданих до митного контролю CMR від 31.07.2023 №1092 у графах 16 та 23 зазначено що перевізниками є PE MANUEL проте за зазначеним маршрутом (даного перевізника) декларантом не надано, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини; - відповідно до вимог п. 8.6 зовнішньоекономічного контракту від 10.01.2023 №JP-23/01 зазначено що вартість пакування, маркування включається у варість доставки. Однак вищезазначені витрати не вказані у інвойсі від 08.06.2023 №YWJN23-05250051. Таким чином не зрозуміло як сформована ціна товару при відповідних умовах поставки, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару; - відповідно до інформації яка наведена у коносаменті від 16.07.2023 №NGB7295668 порт призначення вказано - Гданськ. Проте у рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.07.2023 №UA00077554 вартість перевезення розраховано від порту Гдиня…».
14.09.2023 позивач подав до Львівської митниці заяву №5 до якої долучив додаткові документи та просив, з посиланням на ст.55 митного кодексу України, повторно розглянути подану документи і прийняти письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості товару та скасувати рішення про коригування митної вартості від 15.08.2023 №UA209000/2023/100497/2.
Листом від 27.09.2023 №7.4-2/15/13/24767 Львівська митниця відмовила у скасуванні спірного рішення.
14.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Інвест Захід» подало до Державної митної служби України скаргу на рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 15.08.2023 №UA209000/2023/100497/2.
За результатами розгляду поданої скарги Державна митна служба України прийняла рішення від 19.10.2023 №15/15-02-02/7/4768, яким залишено скаргу позивача без задоволення.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.
Суд зазначає, що протоколом обробки від 14.08.2023 №308351 витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Щодо зазначених відповідачем в рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2023/100497/2 порушень, необхідно відмітити наступне.
Стосовно твердження митного органу про те, що «…згідно наданих до митного контролю CMR від 31.07.2023 №1092 у графах 16 та 23 зазначено що перевізниками є PE MANUEL проте за зазначеним маршрутом (даного перевізника) декларантом не надано платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини» суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що для підтвердження транспортної складової разом із митною декларацією декларант позивача надав митному органу наступні документи:
- автотранспортну накладну від 31.07.2023 №1092;
- договір перевезення вантажів від 14.07.2023 №SF-020943;
- заявку від 02.06.2023 №SNGB7295668;
- рахунок на оплату від 07.08.2023 №UA00077554;
- довідку від 03.08.2023;
- довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 02.08.2023 № SNGB7295668;
- ЦМР №1092;
- договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 12.10.2022 №GC-019270.
12.10.2022 між ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» (Експедитор) та ТОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» (Замовник) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування, за яким Експедитор за оплату та за рахунок Замовника надає Замовнику комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника.
Відповідно до п.4.1 Договору вартість, ставки та тарифи виконуваних Експедитором послуг, особливі умови перевезення обговорюються сторонами у Заявках та/або додаткових угодах.
Вказаний договір був поданий до митного контролю і предметом його є надання позивачу транспортно - експедиторських послуг. Відповідно ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» є експедитором, а не перевізником. І не маючи власних транспортних засобів залучає їх для виконання своїх господарських зобов'язань перед ТОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД». Це і передбачено Договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 12.10.2022 №GC-019270.
Згідно із заявкою від 02.08.2023 №SNGB7295668 ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» як Експедитор, який взяв на себе зобов'язання щодо організації перевезення вантажу позивача, визначив суму фрахту 4793,00 USD.
Згідно рахунку на оплату від 07.08.2023 №UA00077554 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16.08.2023 №9430 ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» надало позивачу наступні послуги: 1) послуги з міжнародного перевезення вантажу маршруту м/п Рава-Руська- м.Тернопіль (Україна) - 18672,61 грн; 2) локальні витрати в порту прибуття - 16638,71 грн; 3) транспортно-експедиційні послуги на території України - 21055,26 грн; 4) послуги з міжнародного перевезення вантажу NINGBO - GDYMIA - 40773,99 грн; 5) послуги з міжнародного перевезення вантажу маршруту Гдиня (Польща) - м/п Рава-Руська - 73921,68 грн.
Суд зауважує, що зазначена в митній декларації №23UA209230085774U4 митна вартість імпортованого позивачем товару 1077354,92 грн., крім загальної вартості товару за контрактом - 25869,75 USD, включає в себе вартість транспортних та експедиторських послуг 114695,67 грн.
Таким чином всі транспортні витрати, які поніс ТОВ «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» по Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 12.10.2022 №GC-019270 з ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.
Щодо твердження митного органу про розбіжності у поданих документах щодо порту призначення, суд зазначає таке.
Згідно поданого до митного оформлення Коносаменту від 16.07.2023 №SNGB7295668 порт призначення вказаний «Гданськ».
При цьому, відповідно до листа MSC CALIPSO FW323W позивача було повідомлено після прибуття судна у порт Гданськ, у зв'язку із заторами на балтійському хабі Гданськ та як наслідок неможливості розвантаження контейнера із судна, судно було перенаправлено до Бреферхафен. В подальшому судно було розвантажено на Балтійському контейнерному терміналі в Гдині. Окрім того, позивачу повідомлено, що зміна парта розвантаження не спричинить жодних додаткових витрат.
Суд зауважує, що вказаний лист надавався позивачем разом із заявою від 14.09.2023 №5, поданою до Львівської митниці.
Також суд не погоджується із посиланням митного органу, як на підставу для коригування митної вартості про відсутність в інвойсі інформації про вартість пакування та маркування, з огляду на таке.
Пунктом 8.6 зовнішньоекономічного контракту №JP-23/01 від 10.01.2023 передбачено, що у вартість доставки входить упаковка і маркування Товару.
Вказаний пункт договору узгоджуються з умовами поставки FOB та означає те, що у вартості кожного товару вже включені витрати на упаковку товару. За умовами поставки FOB Incoterms-2010 продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
Отже, витрати на упаковку товару та маркування за умовами поставки FOB покладається на продавця.
Таким чином, відсутня необхідність повторно зазначати такі відомості у комерційному інвойсі. Ба більше, в комерційному інвойсі від 08.06.2023 № YWJN23-05250051 міститься відмітка «в вартість додано пакування та маркування товару».
З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Як вбачається зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100497/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 22.05.2023 №UA209230/2023/053287, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні характеристики товару
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
Суд зауважує, що позовні вимоги про скасування картки відмови є похідними від позовних вимог про скасування рішення про коригування митної вартості і є способом захисту одного і того ж порушеного права позивача на розмитнення товару з визначенням митної вартості товару за першим методом.
Картка відмови в прийнятті митних декларацій не має самостійних юридичних підстав прийняття, і прийнята виключно у зв'язку з прийняттям відповідачем рішень про коригування митної вартості.
Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
За таких обставин суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 15.08.2023 №UA209000/2023/100497/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2023/002114.
Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕР ІНВЕСТ ЗАХІД» (ЄДРПОУ 44844518, 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.74, корпус Б) сплачений судовий збір у сумі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна