17 вересня 2024 рокусправа № 380/16834/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області із вимогами:
- визнати порушення Оброшинською сільською радою мого права на звернення, а саме: - ненадання відповіді на заяву від 29.03.2024; - ненадання відповіді на заяву від 29.03.2024 своєчасно, згідно вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»;
- зобов'язати відповідача надати відповідь на заяву від 29.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.03.2024 позивач у встановленому Законом порядку звернувся до відповідача з електронним зверненням щодо питання несанкціонованих сміттєзвалищ біля с.Ставчани. Разом з тим, як зазначає позивач, відповіді на вказане звернення ним отримано не було, у чому вбачає порушення відповідачем Закону України «Про звернення громадян».
Ухвалою судді від 07.08.2024 в справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Цією ж ухвалою відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання позову Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - до ухвалення рішення суду у цій справі.
14.08.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що звернення позивача від 29.03.2024 року було отримане Оброшинською сільською радою ю і зареєстроване під №вх.91звг. Письмову відповідь на вказане звернення надано 24.04.2024р., в межах строків встановлених ст.20 ЗУ «Про звернення громадян», що підтверджено записом в Реєстраційному журналі звернень Оброшинської сільської ради (витяг з журналу - в числі додатків). Письмову відповідь направлено на адресу позивача, зазначену ним у зверненні.
15.08.2024 від позивача до суду надійшло клопотання, у якому він зазначив, що ним не отримано відповіді Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області, а відповідачем не надано належних доказів скерування йому вказаної відповіді.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
29.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області із заявою наступного змісту:
Доброго дня. 28.04.2021 року я звернувся до контролюючих органів та повідомив про незаконні сміттєзвалища побутових та будівельних відходів біля села Ставчани. Орієнтовні геопросторові дані 49.763136,23.856691 та 49.763059,23.85586 та 49.763026,23.856680. ДЕІ у Львівській області скерувало вам лист №03-2475 від 11.05.2021 року з долученим примірником мого звернення. Відповідно до наданого вами документа №146/24 від 05.02.2024 року, стало відомо що ви не володієте інформацією щодо ліквідації сміттєзвалища про яке я повідомляв. Я попросив друзів з сусідньої громади подивитись що там зараз коїться і відповідно до інформації яку я отримав від друзів 04.03.2024 року сміттєзвалище наявне. Органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями забезпечувати ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ як раніше згідно пункту «м» ст. 21 Закону України «Про відходи», так і зараз згідно пункту 7 частини 2 ст. 26 Закону України «Про управління відходами». Відповідно до пункту статті 21 Закону «Про відходи» (втрата чинності 09.07.2023 року) - органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи. Також мають місце повноваження щодо забезпечення дотримання норм благоустрою. І мені дуже цікаво чому за три роки ви так і не проконтролювали ліквідацію виявлених мною звалищ. Я прошу провести перевірку заяви згідно вимог чинного законодавства, прошу також надати можливість бути присутнім при розгляді заяви та подати аргументи особі яка буде перевіряти та розглядати заяву. Прошу пояснити відсутність контролю з Вашої сторони за ліквідацією сміттєзвалища на протязі майже 3 років. Будь-які листи, повідомлення, виклики, відповіді прошу надсилати саме до електронної адреси зазначеної вище. Дякую».
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду звернення позивача від 29.03.2024, останній звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1996 №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).
Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Вказані конституційні положення, а також положення Закону України "Про звернення громадян" визначають правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема до суб'єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов'язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, та встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб'єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.
Частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно з частиною першою статті 5 цього Закону звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (ч. 1 статті 7 Закону № 393/96-ВР).
При цьому частинами третьою, четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства звернення громадян мають розглядатися тим органом, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.
Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 800/580/17.
За змістом частини 1, 3, 4 статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням безпосередньо до суду.
За приписами статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Згідно із нормами статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
За приписами частини першої, другої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Таким чином, у разі надходження до органу звернення громадянина, відповідний орган повинен об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені у цьому зверненні обставини та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення. Це закономірно означає, що орган, до якого відбулося звернення, зобов'язаний надати мотивовану та обґрунтовану відповідь або прийняти рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні, скарзі).
Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16 зазначив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов'язку суб'єктом владних повноважень. Істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).
Суд встановив, що 29.03.2024 позивач звернувся до Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області із заявою щодо питання наявності сміттєзвалища поблизу села Ставчани.
Вказану заяву було доставлено до електронної пошти відповідача 29.03.2024, що підтверджується ним у відзиві на позовну заяву.
Разом з тим, відповіді на звернення ОСОБА_1 від 29.03.2024 позивачем отримано не було.
Як зазначає відповідач у своєму відзиві, відповідь на звернення ОСОБА_1 від 29.03.2024 було надано 24.04.2024. З метою підтвердження даного факту відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено копію реєстраційного журналу звернень Оброшинської сільської ради.
З цього приводу суд відзначає, що Верховний Суд в постановах від 31 жовтня 2023 року у справі №380/15723/22, від 13 червня 2018 року у справі № 802/211/16-а, від 06 вересня 2019 року у справі № 128/4752/15-а, від 25 червня 2020 року у справі № 802/1442/15-а виснував, що належними і допустимими доказами відправлення відповіді на звернення є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв'язку про його прийняття, опис вкладення у цінний лист, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, докази направлення електронною поштою або розписка про отримання у разі вручення заявнику особисто.
Як встановлено судом, жодних належних та допустимих доказів щодо надання позивачу відповіді на його звернення від 29.03.2024 відповідачем до відзиву на позовну заяву не долучено.
При цьому суд звертає увагу на те, що реєстрація відповіді на звернення чи скаргу як вихідного документа у журналі реєстрації вихідної документації розпорядника інформації і присвоєння за фактом реєстрації вихідного номера не є моментом завершення перебігу строку на надання відповіді, визначеного законом.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2019 року у справі №128/4752/15-а та від 26 лютого 2021 року у справі №520/421/20.
На підставі наведеного суд доходить висновку, що Оброшинська сільська рада, як суб'єкт владних повноважень, допустила протиправну бездіяльність, яка полягала у не наданні відповіді позивачу за результатом розгляду його звернення. Це призвело до порушення прав позивача, визначених статтями 18-19 Закону України «Про звернення громадян», які гарантують право громадян на звернення та отримання вичерпної відповіді на свої запити.
Суд звертає увагу на те, що у своєму зверненні від 29.03.2024 позивач просив відповідача надати йому відповідь на його електронну адресу.
Тому, суд вважає, що з метою ефективного захисту та належного поновлення прав позивача, слід зобов'язати Оброшинську сільську раду Львівської області надати ОСОБА_1 відповідь на його звернення від 29.03.2024 шляхом скерування такої відповіді на електронну адресу позивача, зазначену в заяві від 29.03.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
На стадії відкриття провадження у цій справі суд відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору за подання позову до Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області - до ухвалення рішення суду у цій справі. З огляду на норми частини другої статті 133 КАС України, суд стягує з Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області до Державного бюджету України витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Оброшинської сільської ради Львівської області, яка полягає у не наданні відповіді на звернення ОСОБА_1 від 29.03.2024.
Зобов'язати Оброшинську сільську раду Львівської області надати ОСОБА_1 відповідь на його звернення від 29.03.2024 шляхом скерування такої відповіді на електронну адресу, зазначену ним в заяві від 29.03.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Оброшинської сільської ради Львівської області за рахунок бюджетних асигнувань до бюджету (рахунок: UA128999980313101206084013951, отримувач: ГУК Львів/Залізничний р-н/22030101, код класифікації доходів бюджету: 22030101, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (ЄДРПОУ): 38008294, найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), відомча ознака: « 84» Окружні адміністративні суди) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Желік О.М.