про повернення позовної заяви
18 вересня 2024 року м. Київ № 320/26501/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в особі Ліквідаційної комісії про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в особі Ліквідаційної комісії (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601), в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління МВС України в Київській області по розрахунку розміру грошового забезпечення при складанні грошового атестату на ОСОБА_1 на момент звільнення протиправними;
- зобов?язати Головне управління МВС України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії виготовити на ОСОБА_1 грошовий атестат з включенням до нього розміру щомісячної доплати за службу у нічний час у розмірі 35% посадового окладу та надіслати її до ГУПФ України в Київській області.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/26501/24 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом надання:
- клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску, з урахуванням правової позиції суду;
- уточненої позовної заяви з визначенням коду ЄДРПОУ, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти належного відповідача з примірником для відповідача.
На виконання вимог ухвали від 05.08.2024 позивачем подано заяву, в якій зазначено, що позивач в грудні 2023 року із соціальних мереж дізнався, що тим хто долучався до роботи в нічний час в грошовий атестат має бути включено 35% до посадового окладу.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
У справах “Стаббігс та інші проти Великобританії», “Девеер проти Бельгії» Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.
Таким чином, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
В аспекті наведеного варто зазначити і те, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі № 320/2915/20 та ін.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Позивачем не додано належних доказів та пояснень в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду.
Суд зазначає, що звернення позивача із заявою про видачу атестату грошового забезпечення у грудні 2023 року не зумовлює поновлення строку звернення до суду, оскільки грошовий атестат було видано позивачу при звільненні у 2014 році, він був ознайомлений та обізнаний про суми нарахованого грошового забепечення, яке йому виплачувалось під час проходження служби. Отже, про складові грошового забезпечення позивач знав у 2014 році.
Стосовно твердження позивача про те, що він дізнався про порушене право із соціальних мереж у грудні 2023 року, суд зазначає, що позивача було звільнено з посади помічника оперативного чергового частини 1-го міського відділу міліції Білоцерківського міського відділу 01.07.2014. Тобто позивач є особою, яка володіє спеціальним знаннями у галузі права та мав проявляти зацікавленість стосовно правових норм, якими врегульовані виплати грошового забезпечення.
Твердження позивача про дізнання про наявність порушеного права із соціальних мереж через 10 років після видачі грошового атестату не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 №340/1019/19 зазначив, що поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду).
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивачем не подано до суду належних обґрунтувань з доказами на підтвердження поважності строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Також, суд звертає увагу, що позивачем не подано до суду уточненої позовної заяви з визначенням коду ЄДРПОУ, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти належного відповідача з примірником для відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що недоліки, встановлені ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 не усунуто, тобто позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 143, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в особі Ліквідаційної комісії про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Парненко В.С.