18 вересня 2024 року № 320/1174/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши заяву про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Овсієнка Антона Михайловича та Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Овсієнка Антона Михайловича та Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Антона Овсієнка від 12.01.2022 №02-к, про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на підставі абзацу 2 частини першої статті 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", у зв'язку з порушенням присяги посадових осіб місцевого самоврядування;
- поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області з 13.01.2022;
- стягнути з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 відмовлено у задоволенні позову повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Сільського голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Антона Овсієнка від 12.01.2022 №02-к "Про звільнення ОСОБА_2 " із займаної посади завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на підставі абзацу 2 частини першої статті 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", у зв'язку з порушенням Присяги посадових осіб місцевого самоврядування.
Поновлено ОСОБА_1 з 13.01.2022 року на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області.
Стягнуто з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.01.2022 року по 09.03.2023 року в розмірі 161412 грн. 48 коп.
Вирішено постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, що становить 11 853 грн. 66 коп., допустити до негайного виконання.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору понесеного у суді першої та апеляційної інстанції, у розмірі 6202 (шести тисяч двохсот двох) грн. 50 коп., відповідно до квитанцій №0.0.2437165802.1 від 28.01.2022 року та №5564-4900-7120-0454 від 28.08.2022 року.
09.09.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 в частині поновлення ОСОБА_1 з 13.01.2022 року на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області.
Також 09.09.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 в частині:
- стягнення з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.01.2022 року по 09.03.2023 року в розмірі 161412 грн. 48 коп.;
- стягнення з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, що становить 11 853 грн. 66 коп.;
- стягнення з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору у розмірі 6202 грн. 50 коп.
За результатами автоматизованого розподілу вказані заяви були передані для розгляду судді Дудіну С.О.
17.09.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Дудіна С.О.
Обґрунтовуючи вказану заяву, ОСОБА_1 зазначила про скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 про відмову у задоволенні позову, що, на думку заявниці, унеможливлює розгляд її заяви попереднім складом суду.
На думку позивача, суддя Дудін С.О. є упередженим під час розгляду поданих нею заяв про встановлення судового контролю.
Розглянувши вказану заяву про відвід судді Дудіна С.О., суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з частиною першою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною першою статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд зазначає, що заява ОСОБА_1 про відвід судді мотивована фактично тим, що суддею Дудіним С.О. було ухвалено рішення від 29.07.2022 про відмову у задоволенні позовних вимог, яке в подальшому було скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023.
Отже, позивач виявила незгоду з процесуальним рішенням та діями суду, а тому дана заява не містить підстав для відводу судді, які визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилання позивача на частину першу статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України в якості обґрунтування заяви про відвід суд вважає безпідставним, оскільки у даному випадку попередньому складу суду була передана на розгляд заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, відсутній новий розгляд справи судом першої інстанції як необхідна передумова для застосування частини першої статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Жодних інших доказів на підтвердження існування об'єктивних обставин, які б свідчили про сумніви у неупередженості або об'єктивності судді Дудіним С.О. позивачем суду не надано.
Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі "Фей проти Австрії" (заява від 24.02.1993 №255), п.42 рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).
З огляду на вказане, суд вважає, що зазначені позивачем обставини в обґрунтування заяви про відвід не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами та не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо неупередженості та об'єктивності судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О., а тому заява позивача про відвід не підлягає задоволенню.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 40 КАС України, суд вважає за необхідне матеріали даної справи передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 36-40, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Визнати необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. у справі №320/1174/22.
2. Матеріали адміністративної справи №320/1174/22 передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя Дудін С.О.