18 вересня 2024 року м.Київ № 320/35002/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 29.07.2022 по 30.04.2023 у розмірі 37552,30 грн;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість з пенсії за період з 29.07.2022 по 30.04.2023 у розмірі 37552,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення суду від 10.03.2023 у справі №580/750/23 Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначило пенсію за віком з 29.07.2022 та пенсія за період 29.07.2012 по 15.05.2023 склала 37552,30 грн, проте посилаючись на відсутність передбачених на цю статтю видатків бюджетних призначень відмовило здійснити виплату заборгованості, з чим позивач не погоджується.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що заборгованість, яка нарахована за період з 29.07.2022 по 30.04.2023 у розмірі 37552,30 грн буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Також, відповідач зазначив, що обсяг бюджетних призначень Головному управлінню Пенсійного фонду України в м.Києві на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду на 2023 рік затверджено Планом доходів та видатків. Враховуючи зазначене, доплату на виконання рішення суду, винесеного на користь позивача, буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №580/750/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №262440014707 від 05.08.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 18.08.1993. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23, код ЄДРПОУ 21366538) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 29.07.2022.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №580/750/23 набрало законної сили та підлягає виконанню.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві № 262440014707 від 24.04.2023 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 29.07.2022.
Однак, 15.05.2023 ОСОБА_1 виплачено 4128,00 грн, тобто за один місяць. Виплати з 29.07.2022 по 15.05.2023 не проведено.
18.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у м. Києві з проханням виплату боргу пенсії за період з 29.07.2022 по 15.05.2023 в найкоротший термін, оскільки таке зобов'язання виникло у Пенсійного фонду України на підставі судового рішення, яка набрало законної сили, та оскаржено не було.
У відповідь на вказане вище звернення ГУ ПФУ у м. Києві листом № 19530-18850/І-02/8-2600/23 від 08.06.2023 повідомило, що заборгованість, яка нарахована за період з 29.07.2022 по 30.04.2023 у розмірі 37552,30 буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
14.06.2023 позивачу також було здійснено виплату пенсії лише за один місяць в розмірі 4128,00 грн.
Позивач вважає, що ГУ ПФУ у м. Києві допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в невиконанні рішення суду, яке набрало законної сили, та в невиплаті заборгованості по пенсії в розмірі 37552,30 гривень за період з 29.07.2022 по 30.04.2023.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 2 статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
За приписами ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 373 КАС України визначено порядок звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання.
Так, ч.1 ст.373 КАС України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, ст.383 КАС України визначено порядок звернення до суду задля визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Згідно з ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За змістом приписів ч.2, ч.3 ст.383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Згідно із ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що предметом позову у цій справі є вимоги позивача про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови в виплаті нарахованої ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за період з 29.07.2022 по 15.05.2023 в сумі 37552,30 грн, нараховану на виконання рішення суду від 10.03.2023 №580/750/23.
Суд зазначає, що дії, які є предметом позовних вимог, а саме: зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві виплатити позивачу заборгованість по пенсії за період за період з 29.07.2022 по 15.05.2023 в сумі 37552,30 грн, фактично є діями, які необхідно вчиняти при здійсненні виплати пенсії.
Отже, у цьому випадку позивачем фактично оскаржується дії, допущені відповідачем на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 №580/750/23, а саме: часткове невиконання цього рішення (неналежне виконання судового рішення) у частині щодо невиплати нарахованої суми пенсії, в той час, як зазначеними судовими рішеннями відповідача було зобов'язано призначити та виплатити пенсію позивачу.
Водночас, спір про наявність підстав для здійснення призначення та виплати позивачу пенсії вже було вирішено Черкаським окружним адміністративним судом у рішенні від 10.03.2023 №580/750/23.
Вище зазначене судове рішення набрало законної сили.
Разом з тим, суд зазначає, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовано розділом ІV "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" Кодексу адміністративного судочинства України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
Так, як зазначалося вище, відповідно до приписів ст.383 КАС України, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Крім того, за вищенаведеними нормами закону, у разі невиконання відповідачем (боржником) рішення суду, позивач, як стягувач, може отримати виконавчий лист на виконання такого судового рішення та звернутися до відповідного органу державної виконавчої служби з метою його примусового виконання.
Натомість, чинним законодавством не передбачено зобов'язання відповідача (боржника) виконати судове рішення, яке набрало законної сили, у судовому порядку шляхом подання окремого позову з цього приводу та ухвалення відповідного судового рішення.
При цьому, з приписами частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина восьма статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Суд зауважує, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15.
Суд також зауважує, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", та визначається як завершальна стадія судового провадження.
Таким чином, звертаючись з позовними вимогами про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість з пенсії за період з 29.07.2022 по 30.04.2023 у розмірі 37552,30 грн, суд вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову, що є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.