ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" вересня 2024 р. справа № 300/4356/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Боршовського Т.І., розглянувши питання про поновлення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -
В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними в справі матеріалами.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 зупинено провадження у справі № 300/4356/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, до закінчення воєнного стану в Україні.
12.09.2024 через канцелярію надійшло клопотання позивача від 11.09.2024 про поновлення провадження у справі.
Відповідно до статті 237 КАС України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.
Підставою для зупинено провадження у справі № 300/4356/21 було те, що відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виконує бойові завдання по обороні України в межах правого режиму воєнного стану в Україні, а тому згідно з пунктом 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у цій справі № 300/4356/21 зупинено до закінчення воєнного стану в Україні.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб
Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, тобто до 20.05.2023.
Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, тобто до 18.08.2023.
Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, тобто до 15.11.2023.
Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, тобто до 14.02.2024.
Указом Президента України № 49/2024 від 05.02.2024 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, тобто до 14.05.2024.
Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, тобто до 11.08.2024.
Указом Президента України № 470/2024 від 23.07.2024 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, тобто до 09.11.2024.
Таким чином, станом дату постановлення цієї ухвали в Україні діє воєнний стан.
Водночас, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на отримання індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2008 по 28.02.2019.
Згідно з частиною четвертою статті 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома статті 43 Конституції України).
В абзаці шостому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 № 9-рп/2013 зазначено:
“…Винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці».
Згідно з абзацами сьомим та восьмим підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду від 05.10.2013 року № 8-рп/2013:
“…Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат».
Індексація грошового забезпечення, яка є предметом спору в цій адміністративній справі, підпадає під поняття "заробітна плата".
Загальною декларацією прав людини 1948 року виокремлюється, зокрема, право людини на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях (стаття 22), а також право на працю (стаття 23), яке включає: право на вільний вибір роботи, на справедливі й сприятливі умови праці та на захист від безробіття (пункт 1); право на рівну оплату за рівну працю без будь-якої дискримінації (пункт 2); право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення (пункт 3).
Згідно з статтею 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року право на винагороду має забезпечувати щонайменше: справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці, причому, зокрема, жінкам повинні гарантуватись умови праці, не гірші від тих, якими користуються чоловіки, з рівною платою за рівну працю; задовільне існування для них самих та їхніх сімей відповідно до постанов цього пакту.
Право на справедливу винагороду є одним із фундаментальних понять Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року (пункт 4 частини I), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» від 14.09.2006 № 137-V зі змінами.
Таким чином, право на заробітну плату є гарантованим як Конституцією України, так і міжнародними договорами про працю, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та не може бути обмеженим на невизначений час, зокрема, й під час дії в Державі воєнного стану.
З метою забезпечення дотримання гарантованого Конституцією України права на заробітну плату позивача, суд дійшов висновку поновити провадження у цій справі.
Керуючись статтями 237, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Поновити провадження у справі № 300/4356/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій.
Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.