17 вересня 2024 року Справа № 280/5978/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії/бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у відстрочці від мобілізації та щодо не розгляду по суті заяви позивача від 15.04.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. абз. 9, 13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, яка має батька- інваліда першої групи та зайнята його доглядом, а також як особі, яка зайнята постійним доглядом за хворою матір'ю, яка згідно ЛКК потребує постійного догляду, враховуючи те, що інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за батьками догляд , немає;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути питання та прийняти рішення про надання позивачу відстрочки на підставі положень абз. 9, 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка має батька-інваліда першої групи, потребуючого постійного догляду, та як особі, яка зайнята доглядом за хворою матір'ю, яка згідно ЛКК потребує постійного догляду, враховуючи те, що інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за батьками догляд , немає.
В обґрунтування позовних вимог вказує, надав відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яку мотивував тим, що має батька- особу з інвалідністю першої групи, якому надає постійний догляд. Окрім того, свою заяву позивач мотивував і тим, що надає постійний догляд, як помічник, своїй матері, яка згідно ЛКК, потребує постійного догляду та вказав, що окрім нього батьки не мають інших осіб, які могли б, та які зобов'язані надавати їм догляд. Покликається на те, що відповідач в своїй відповіді від 22.04.2024 не оскаржуючи право позивача на відстрочку, не відмовляється її надати, але на інших підставах, та за умови проходження позивачем ВЛК і надання відповідачу рішення суду про визнання батька позивача - особи з інвалідністю першої групи недієздатним та призначення позивача опікуном. Вважає, що відповідач, ігнорує його законне право на відстрочку, яке передбачене ч.1,абз. 9, абз.13 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не дивлячись на те, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідачу був наданий вичерпний перелік необхідних документів, що до даного часу відповідачем не оскаржується. Вважає такі дії відповідача неправомірними Тому, просить задовольнити позов.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Ухвалою суду від 15.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5978/24.
Ухвалою суду від 28.06.2024 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №280/5978/24 повернуто без розгляду.
Ухвалою суду від 02.09.2024 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 15.04.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій посилаючись на абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» просив звільнити від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із тим, що доглядає батька, який є особою з інвалідністю І групи, а також, наданням постійного догляду матері, яка згідно ЛКК потребує постійного догляду.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.04.2024 повідомлено про те, що станом на день розгляду заяви цивільна справа про визнання ОСОБА_2 недієздатним і призначення йому опікуна зупинена на час проведення судово - психіатричної експертизи, а отже опікуна не встановлено. Запропоновано позивачу з'явитись особисто до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК, надання рішення про встановлення опікунства та в подальшому оформлення відстрочку.
Вважаючи протиправними дії щодо відмови у відстрочці та з вимогою зобов'язати відповідача вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу вимог статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За змістом частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частина шоста статті 2 Закону № 2232-XII містить перелік видів військової служби, а саме: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено на території України воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі дія воєнного стану неодноразово продовжувалася та була чинною на час спірних правовідносин.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
За визначенням, що міститься в абзаці 4 статті 1 Закону № 3543-XII, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до частини 5 статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом пункту 7 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до положень п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема :
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Відповідно до абзаців 10 та 11 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII (у редакції, яка діяла на час подання заяви позивача від 15.04.2024) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду; мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Частиною 2 статті 23 Закону № 3543-XII визначено, що особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024, статтю 23 Закону № 3543-XII викладено у новій редакції.
Згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII (у редакції Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX) встановив, що які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що під час мобілізації здійснюється призов громадян на військову службу. Перелік підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є вичерпним та визначений статтею 23 Закону № 3543-XII. Оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час належить до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить.
Судом встановлено, що позивач у своїй заяві про звільнення від мобілізації покликався саме на абзац 11 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII у редакції на час звернення із заявою 15.04.2024, зазначаючи що здійснює постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю І групи, а також, здійснює постійний догляд за матір'ю, яка згідно ЛКК потребує постійного догляду та надав відповідні підтверджуючі документи.
Водночас, із відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що відповідачем не взято до уваги та не проаналізовано підстави, з яких позивач просить звільнити його від призову на військову службу, зокрема, абз. 11 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII. При цьому, відповідач покликався на відсутність рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатним і призначення йому опікуна.
Натомість, суд зауважує, що норма, на яку покликався позивач не ставила надання відстрочки від призову на військову служби у залежність від наявності доказів визнання особи опікуном, оскільки такі підстави передбачені іншим абзацом частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII.
Тобто, як свідчать матеріали справи, відповідачем не досліджено саме ті підстави для звільнення від мобілізації, на які покликається позивач та не проаналізовано надані ним підтверджуючі документи у встановленому порядку.
Крім цього, суд зауважує, що відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 по суті не є рішенням за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , а лише інформує позивача про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 та надати певні документи.
Тож, наразі відсутні докази прийняття ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідного рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або вмотивованої відмови у її наданні за заявою позивача.
В силу вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд наголошує, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації із дослідженням саме тих підстав, на які покликається заявник, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Зазначена вище бездіяльність є порушенням права позивача на розгляд суб'єктом владних повноважень його заяви у встановленому законодавством порядку, що потребує судового захисту.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 , датованої 15.04.2024, про надання відстрочки від призову на військову службу, під час мобілізації з урахуванням підстав на які покликається заявник і поданих документів та задовольнити позовні вимоги у цій частині.
З приводу вимоги про зобов'язання прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Зважаючи на те, що відповідачем не здійснено розгляд заяви позивача від 15.04.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням вказаних у ній підстав та поданих документів, не надано аналіз достатності таких документів для підтвердження саме тих підстав для відстрочки, на які покликався позивач, суд не може перебирати повноваження відповідача та надавати оцінку таким документам. Завданням адміністративного суду є не здійснення повноважень суб'єкта владних повноважень, а перевірка дотримання таким суб'єктом норм законодавства під час виконання ним повноважень.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги допущену відповідачем бездіяльність, суд доходить висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2024 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням підстав на які покликається заявник, поданих документів та висновків суду, викладених у даному рішенні, із прийняттям передбаченого законодавством рішення.
Натомість, позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 9, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є передчасними та не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.3ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 1211,20 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 (про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 , датованої 15.04.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням підстав, на які покликається заявник та поданих документів.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2024 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням підстав, на які покликається заявник і поданих документів, та висновків суду, викладених у даному рішенні із прийняттям передбаченого законодавством рішення.
В іншій частині вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 вересня 2024 року.
Суддя Л.Я. Максименко