Справа № 362/4110/21 Головуючий у 1 інстанції: Ковбель М.М.
Провадження № 22-ц/824/11655/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
11 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суд Київської області від 9 квітня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей та сім'ї Васильківської міської ради Київської області про визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини, та визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною,-
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей та сім'ї Васильківської міської ради Київської області про визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною
Просив визначити такі способи участі у вихованні дочки ОСОБА_3 без присутності матері:
- систематичні побачення з дочкою кожного понеділка та середи. Батько забирає дочку зі школи, та привозить за місцем її проживання з матір'ю до 20.00 год. цього ж дня;
- систематичні побачення з дочкою кожної п'ятниці. Батько забирає дитину зі школи та привозить дитину за місцем її проживання з матір'ю наступного дня суботи до 20.00 год.;
- спілкування з дочкою з 10.00 год. до 16.00 год., у святкові дні кожного року: 1 січня, Різдво Христове, 8 березня, 9 травня, День Святої Пасхи та інші святкові дні;
- спілкування з дочкою у День її Народження з 10.00 год. до 16.00 год.;
- спільний відпочинок з дочкою в літній період кожного року з 01 червня по 15 липня;
- спільний відпочинок з дочкою на зимові канікули щороку протягом 7-и днів;
- спільний відпочинок з дочкою під час весняних та осінніх канікул щороку з п'ятниці (останній навчальний день перед канікулами) до вівторка 20.00. год.
Також просив зобов'язати ОСОБА_1 надавати йому повну та достовірну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання чи перебування дитини ОСОБА_3 , інформацію про хвороби, діагнози, лікування та щеплення за його вимогою шляхом обміну інформацією у будь - який доступний спосіб.
Свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що сторони мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дочка залишилася проживати з матір'ю, проти чого позивач не заперечував.
Позивач виконує свій батьківський обов'язок щодо утримання дитини, та хоче приймати участь у вихованні дитини, піклуватися про неї.
Між сторонами почались непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні доньки. Намагання позивача мирним шляхом врегулювати спір призводять до нових конфліктів, відповідачка не бажає його присутності та штучно створює перешкоди у спілкуванні з донькою.
Позивач намагався налагодити зв'язок із дитиною, приймати участь у її вихованні, утриманні, розвитку її здібностей та забезпечувати її всім необхідним.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву.
Просила визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 з нею за місцем її реєстрації або фактичного місця проживання, визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою шляхом призначення побачення кожної другої та четвертої неділі місяця з 09:00 до 12:00 години за місцем проживання дитини, із врахуванням режиму дня та відпочинку дитини, з урахуванням її здоров'я, потреб та інтересів, за попередньою домовленістю з нею виключно за власним бажанням та особистою згодою дитини, у присутності матері або значимих для дитини людей.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що на її думку, батько дитини негативно впливає на психічний стан дитини, влаштовує скандали з позивачкою, намагається тиснути на дитину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського міськрайонного суд Київської області від 9 квітня 2024 року первісний позов задоволено частково.
Визначено порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_3 та спілкуванні з нею, дотримуючись режиму навчання, харчування, розвитку, відпочинку та стану здоров'я дитини, умов воєнного стану.
Зустрічний позов задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 з її матір'ю ОСОБА_1 за місцем її реєстрації або фактичного місця проживання.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач та відповідач мають рівні права щодо виховання та розвитку своєї доньки, позивач має бажання приймати участь у його вихованні, а спілкування між позивачем та його донькою не перешкоджають нормальному розвитку дитини, з урахуванням поведінки позивача та відповідача, між якими існує тривалий особистий конфлікт та відсутнє порозуміння щодо графіку та часу побачень батька з дитиною та вважає, що залучення дитини до конфлікту між батьками може негативно вплинути на її стосунки з батьком, тому зустрічі необхідно проводити без присутності матері, оскільки особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та чинити на неї негативний вплив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 01 травня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Васильківського міськрайонного суд Київської області від 9 квітня 2024 року в частині визначення місця проживання залишити без змін, в частині визначення способу участі батька у вихованні дитини скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а зустрічний позов в частині визначення способу участі батька у вихованні дитини задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував результати судово-психологічної експертизи, зміст висновку експерта № СЕ-19-21/32514-ПС від 30 листопада 2021 року та інші докази, які містяться в матеріалах справи, що спростовують твердження про відсутність фактів неналежного ставлення до дитини з боку батька.
Зазначає, що суд першої інстанції помилково встановив наявність факту вчинення матір'ю перешкод у спілкуванні батька з донькою, оскільки в справі відсутні докази на його підтвердження.
Вважає, що суд першої інстанції виходив виключно з інтересів батька, ігноруючи думку та бажання дитини.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, позивач не скористався своїм правом для подачі відзиву.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Апелянт ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Адвокат Петронюк Р.В., представник апелянта ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Адвокат Стукалова І.В. представник позивач ОСОБА_4 , в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач ОСОБА_4 , в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга на не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвали 13 червня 2016 року, що стверджується рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2016 року у справі № 362/1821/16.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Довідкою Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області №95632 від 17 червня 2021 року підтверджується, що виконавчі документи про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до відділу станом на 17 червня 2021 року не надходили та на примусовому виконанні не перебувають.
Висновком служби у справах дітей та сім'ї Васильківської міської ради, затвердженого рішенням Васильківської міської ради №67 від 08 квітня 2022 року, вказано за доцільне визначити години спілкування визначити години спілкування ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної другої і четвертої суботи та неділі в місяці з 10.00 години до 17.00 години, в присутності матері, а в літній період тривалістю до одного місяця за домовленістю між батьками для виїзду разом з донькою на оздоровлення за наявності відповідних документів.
Висновком служби у справах дітей та сім'ї Васильківської міської ради, затвердженого рішенням Васильківської міської ради № 68 від 08 квітня 2022 року, визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір'ю.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч.ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, соціального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України).
Відповідно до положень ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно зі ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках , якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINE, № 3111/04
54, ЄСПЛ, від 7 грудня 2006 року).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 363/3045/18 зазначено, що «у справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна сторона потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку та вірно послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №196/1202/19 від 05.10.2022, де зазначено, що при визначені способів участі у вихованні дитини того хто проживає окремо, суд може відступити від графіку визначеного органом опіки та піклування.
Визначений судом першої інстанції спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини жодним чином не порушує принцип рівності прав батька щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. При цьому, суд першої інстанції, визначаючи саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини, виходив із якнайкращого забезпечення інтересів дитини, врахував період адаптації та потреб дитини.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а у значній мірі зводяться до незгоди з висновками суду.
За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
РішенняВасильківського міськрайонного суду Київської області від 9 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 13 вересня 2024 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Т.О. Писана