Номер провадження 22-з/821/154/24 Справа № 701/228/24
про вирішення відводу судді
18 вересня 2024 р. м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі судді цивільної палати Василенко Л. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Фетісової Т. Л., визначеної для розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів або звільнення від сплати аліментів,-
В провадженні Черкаського апеляційного суду знаходиться вказана цивільна справа.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 серпня 2024 року для розгляду вищевказаної цивільної справи визначено наступний склад суддів: Гончар Н. І. - суддя-доповідач, судді учасники колегії - Сіренко Ю. В., Фетісова Т. Л.
Ухвалами Черкаського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та її розгляд вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.
11 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» на адресу Черкаського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року заява ОСОБА_1 про відвід суддів визнана необґрунтованою, вирішення питання про відвід передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвалою судді Черкаського апеляційного суду Новікова О. М. від 13 вересня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів відмовлено.
16 вересня 2024 року зареєстрована заява ОСОБА_1 про відвід судді Фетісової Т. Л. від розгляду справи № 701/228/24, яка надійшла через систему «Електронний суд» на адресу Черкаського апеляційного суду.
Заява мотивує тим, що суддя Фетісова Т.Л. була головуючою суддею у справі № 705/3924/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. ОСОБА_1 у даній справі подавала апеляційну скаргу. Ухвалою суду від 09 серпня 2024 року її апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав несплати судового збору та не надання суду клопотання про звільнення від сплати судового збору.
12 серпня 2024 року ОСОБА_1 подала суду заяву, в якій вказано, що в якості додатків до апеляційної скарги нею було долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору з додатками, яке підписано електронним підписом, про що вказано в Додатках в самій апеляційній скарзі, а саме «28. Клопотання про звільнення від сплати судового збору з додатками.pdf.arise.zip».
Вважає, що у судді Фетісової Т. Л. по відношенню до неї упереджене та необ'єктивне ставлення.
Зазначає, що згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. На підставі викладеного, з метою уникнення звинувачень в упередженості судового розгляду та виключення підстав та мотивів для сумніву у справі в об'єктивності судді Фетісової Т. Л., ОСОБА_1 просить відвести її від розгляду справи.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Фетісової Т. Л. визнано необґрунтованою, авирішення питання про відвід згідно заяви ОСОБА_1 у даній справі від 15.09.2024 передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2024 року вказану справу розподілено судді Черкаського апеляційного суду Василенко Л. І.
Дослідивши матеріали справи та доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді Фетісової Т. Л., приходжу до висновку про необхідність залишення її без задоволення.
Частиною 1 ст. 40 ЦПК визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Питання про відвід вирішується судом у відповідності до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 3 с. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Так, ст. 36 ЦПК України визначено перелік підстав для відводу (самовідводу) судді, зокрема п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України визначає, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).
У ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Аналогічні висновки ЄСПЛ викладені у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (§ 46) де зазначено, що наявність безсторонності для цілей п.1 ст. 6 Конвенції визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу.
За об'єктивним критерієм підлягає з'ясуванню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним у цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно підтвердженими.
Тобто, при вирішенні того, чи є у цій конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя чи судді можуть бути небезсторонніми, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто.
Оцінюючи наявність підстав для відводу, встановлено, що доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді не містять посилання на обставини та докази, які б дали підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість судді Фетісової Т. Л. чи неналежне забезпечення таким суддею дотримання процесуальних прав і свобод заявника.
Незгода заявниці із судовими рішеннями Черкаського апеляційного суду під головуванням судді Фетісової Т. Л. у справі № 705/3924/24 за її апеляційною скаргою у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, не можуть бути підставою для відводу у даній справі згідно зі ст. 36 ЦПК України.
Отже, вказані в заяві підстави для відводу судді не є «іншими обставинами», які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності суддів, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Водночас, апеляційний суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Отже, в даній справі всі доводи заявника носять характер непідтверджених припущень, які не знайшли свого об'єктивного обґрунтування та розумного пояснення, що могли б бути добросовісно сприйняті та оцінені судом, тому приходжу до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Фетісової Т. Л.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 39, 40 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Фетісової Т. Л., визначеної для розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів або звільнення від сплати аліментів.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Л. І. Василенко