Справа № 541/248/24 Номер провадження 33/814/632/24Головуючий у 1-й інстанції Третяк О. Г. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.
17 вересня 2024 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання ОСОБА_1 , за участі адвоката Долженко О.М. (в режимі відеоконференції), особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Долженко О.М. подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 березня 2024 року,
Цією постановою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Васильків Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, військовослужбовця, майора, т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Згідно постанови судді, ОСОБА_2 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, проходячи службу у військовій частині і обіймаючи посаду тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 , володіючи інформацією про факт внесення відомостей до ЄРДР за ч. 5 ст. 407 КК України щодо підпорядкованих йому військовослужбовців, до відповідних посадових осіб військової частини НОМЕР_1 вказану інформацію не довів, виконання вимог чинного законодавства підпорядкованими йому посадовими особами військової частини НОМЕР_1 не забезпечив та не проконтролював, за результатами чого військову службу солдату ОСОБА_3 та солдату ОСОБА_4 призупинено не було, що у свою чергу спричинило невиконання вимог ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.п. 144-1-144-4 Положення. Внаслідок своєї недисциплінованості, грубо порушуючи вимоги статей 11, 16, 58, 59, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-6 Дисциплінарного статуту майор ОСОБА_2 , в умовах особливого періоду, будучи військовою посадовою особою, тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 , не забезпечив дотримання у підпорядкованій йому військовій частині НОМЕР_1 вимог чинного законодавства, чим допустив порушення ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пп.144-1 - 144-4 Положення, тобто недбало ставився до військової служби, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Долженко О.М. просить скасувати постанову судді, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що особа, яка склала адміністративний протокол, не довела належним чином, що зазначені обов'язки, не виконання яких зазначено в протоколі, покладено на ОСОБА_2 .
Вказує, що ОСОБА_2 підпорядкований командиру Вч НОМЕР_2 . Саме командир Вч НОМЕР_2 отримав повідомлення про внесення відомостей до ЄРДР за фактом самовільного залишення військової частини солдатами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і повинен був підписати відповідний наказ.
Зауважує, що ОСОБА_2 не є суб'єктом, на якого покладені обов'язки опрацювання наказу про призупинення служби солдатами, згідно Статуту та Положення, перелічені у постанові судом першої інстанції.
На переконання сторони захисту, ОСОБА_2 не був зобов'язаний робити будь-яких дій для видання командиром ВЧ НОМЕР_2 відповідного наказу про зупинення служби військовослужбовцями, оскільки витяг з ЄРДР був отриманий безпосередньо посадовою особою, яка має право для видання наказу по особовому складу, а саме командиром ВЧ НОМЕР_2 . Та лише на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повинен би був винести накази по стройовій частині.
В судовому засіданні апеляційного суду проведеному 15.04.2024 ОСОБА_2 підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, надав пояснення з приводу обставин викладених у протоколу про адміністративне правопорушення, вину не визнав, вказував, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 повинен би був винести накази по стройовій частині.
ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення у судове засідання Полтавського апеляційного суду призначене на 17.09.2024 не з'явився, клопотань, заяв про відкладення не надсилав, за таких обставин, вважаю за можливе судовий розгляд проводити за його відсутності.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши адвоката Долженко О.М. в підтримку доводів апеляційної скарги , не заперечувала щодо проведення апеляційного розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив всі докази і надав їм правильну правову оцінку, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, за вчинення якого застосував до нього адміністративне стягнення в межах санкції зазначеної статті.
Розглянувши адміністративну справу, суддя районного суду обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП України.
Факт адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_2 в його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення КИП №21 від 20.01.2024 (а.с. 1-9); повідомленням з ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.10.2023, з яким ознайомлений ОСОБА_2 (а.с. 13); копією посвідчення офіцера на ім'я ОСОБА_2 (а.с.10); витягами з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №254 від 27.09.2023 та №344 від 24.12.2023 (а.с. 14,18); відомостями щодо здійснення досудового розслідування за ч. 5 ст. 407 КК України (а.с. 20,23); матеріалами службових розслідувань (а.с. 36-80) та іншими матеріалами провадження.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які затверджені Законами України і діє до теперішнього часу.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Згідно ст. 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Відповідно до ст. 59 Статуту ВС ЗС України командир (начальник) зобов'язаний негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів.
Згідно ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Відповідно до положень ст. 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Виходячи з положень ст. 144-2 вказаного Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 144-4 вказаного Положення у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з'ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування.
Підставами притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП є недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого стану.
Об'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення виражається у вчиненні таких дій, як недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду.
Диспозиція статті 172-15 КУпАП містить спеціальний суб'єкт адміністративного правопорушення, як військова службова особа.
Поняття військової службової особи міститься в примітці до статті 172-13 КУпАП.
Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно- розпорядчих чт адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2023 №254 майор ОСОБА_2 приступив до тимчасового виконання обов'язків командира військової частини НОМЕР_1 .
Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_2 не є суб'єктом, на якого покладені обов'язки опрацювання наказу про призупинення служби солдатами не ґрунтується на положеннях Дисциплінарного Статуту та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.
Як убачається з матеріалів провадження, 24.10.2023 військовою частиною НОМЕР_2 отримано повідомлення про внесення відомостей до ЄРДР за фактом самовільного залишення військової частини чи місця несення служби військовослужбовцями, підпорядкованої командиру НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_4 , що підтверджується відміткою з копії журналу вхідної кореспонденції військової частини НОМЕР_2 за вх. від 24.10.2023 №3268.
Факт обізнаності тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про наявність у розпорядженні військової частини повідомлення про внесення відомостей до ЄРДР за фактом самовільного залишення військової частини чи місця несення служби військовослужбовцями, підпорядкованої командиру НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_4 , що підтверджується особистим підписом ОСОБА_2 на копії такого листа.
Поміж тим, адвокатом до апеляційної скарги долучено копію листа за підписом командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 №319 від 11.03.2024 наданого на адвокатський запит, в якому надано роз'яснення про порядок видачі наказу по особовому складу. За змістом даного листа вбачається, що на підставі рапорту командира військової частини НОМЕР_1 , командир військової частини НОМЕР_2 видає наказ про призупинення служби солдатами військової частини НОМЕР_1 . Командир військової частини НОМЕР_2 , шляхом візування рапорту командира військової частини НОМЕР_1 дає вказівку начальнику персоналу військової частини НОМЕР_2 на підготовку проекту зазначеного наказу. Проект наказу готує відділення персоналу військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином, ОСОБА_2 , будучи тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 , з рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 про видачу наказу про призупинення військової служби солдатом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_4 не звертався.
Отже, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, є обґрунтованими.
Посилання сторони захисту в апеляційній скарзі на те, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним доказам та обставинам, апеляційний суд розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності, оскільки вина ОСОБА_2 підтверджується перевіреними доказами у їх сукупності.
Інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер, жодних доказів щодо відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП, оскільки будучи військовою службовою особою військової частини НОМЕР_1 , обіймаючи посаду тимчасово виконуючого обовязки командира військової частини НОМЕР_1 , діючи недбало, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, приписів законів та інструкцій, допустив недбале ставлення до військової служби.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, з урахуванням особи ОСОБА_2 та інших обставин справи.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу правопорушника залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу адвоката Долженко О.М. подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 березня 2024 щодо ОСОБА_2 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.М. Герасименко