Справа № 536/2308/24
17 вересня 2024 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Реки А.С., розглянувши заяву про самовідвід судді Реки А.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про захист прав споживачів,-
Встановив:
В провадження судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Реки А.С. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про захист прав споживачіву відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішує спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 46).
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Білуха проти України», наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.
У рішенні у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року Суд нагадує, що безсторонність, у значенні, наведеному в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви із цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У зв'язку із цим навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» та Рішенні ЄС від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Згідно пунктів 10, 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. Незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. При винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Так, позивач ОСОБА_1 неодноразово заявляв відводи судді Реці А.С., зокрема по справі № 536/1506/23 такі відводи були розглянуті та вирішені ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2023 року, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Реки Анни Сергіївни було відмовлено; ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2023 року, якою у задоволенні другої заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Реки Анни Сергіївни було відмовлено; ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 грудня 2023 року, якою було задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Реки Анни Сергіївни.
Відповідні відводи ОСОБА_1 неодноразово були заявлені судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Реці А.С. та обґрунтовані стійкою недовірою ОСОБА_1 до суду під головуванням судді Реки А.С., тим, що він сприймає головуючого суддю Реку А.С. як упереджений склад суду, зокрема, по справам № 536/1698/23, № 536/2790/23, № 536/1290/24, № 524/5476/24, де стороною по справі є ОСОБА_1 , які ухвалами суду від 13.12.2023, 08.02.2024, 13.02.2024, 18.06.2024, 28.08.2024 були задоволені у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 завідомо склалося суб'єктивне стійке переконання про необ'єктивність та упередженість судді у справі, що може стати причиною недовіри до об'єктивності, справедливості та законності майбутнього судового рішення.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Частиною першою статті 39 ЦПК України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Зі змісту перелічених статей слідує, що суддя зобов'язаний взяти самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом.
Вищеперелічені положення ЦПК України є своєрідною гарантією постановлення законного та обґрунтованого рішення, дотримання судом принципу законності при розгляді цивільних справ. При здійсненні правосуддя суддя повинен бути не тільки незалежним та підкорюватися лише закону, а й безстороннім та неупередженим. При цьому на практиці можуть виникати певні об'єктивні підстави, за якими суддя може заявити самовідвід.
Суд повинен виходити з того, що самовідвід виключає найменшу підозру у зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду, про що зазначає Верховний Суд у своїй практиці, зокрема, в ухвалі від 07.11.2023 у справі № 705/4712/17.
Право на справедливий суд насамперед повинне забезпечуватись безсторонністю судді. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Визначення належного та безстороннього суду є первинним щодо вчинення процесуальних дій у справі (пункти 183, 184 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2021 у справі №11-202сап21).
Також, на необхідність заміни судді з метою усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді вказує Верховний Суд у своїй практиці, зокрема, в ухвалах від 23 липня 2024 року у справі № 905/1926/18, від 12 грудня 2023 року у справі № 910/4462/22, від 03 березня 2021 року по справі № 569/6008/19, провадження № 61-1594вно21, зазначаючи, що це сприятиме зміцненню та підтримці довіри суспільства до судової влади та вказуючи, що це дасть змогу забезпечити усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості суддів.
З цих міркувань, з метою усунення обставин, які б давали щонайменший сумнів в об'єктивності і неупередженості суду, суддею Рекою А.С. 17 вересня 2024 року було заявлено самовідвід із підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України, який мотивований саме обставинами необхідності усунення будь-яких можливих сумнівів у безсторонності суду в очах стороннього спостерігача та сторін у справі.
Норма про самовідвід гарантує неупередженість та об'єктивність здійснення правосуддя.
Обставини, викладені суддею в обґрунтування заяви для самовідводу, у разі подальшого розгляду справи, можуть викликати сумнів у неупередженості чи об'єктивності судді як у і сторін у справі та і у стороннього спостерігача.
Відповідно до положень ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, з огляду на зміст численних відводів, заявлених ОСОБА_1 , в яких він висловлює стійку недовіру судді Реці А.С., а також задля того, щоб у сторін у справі та з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості головуючого судді під час вирішення даної справи, та задля сприяння підтримці до зростання довіри суспільства, сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів, тобто в цілому до судової влади в Україні, суд вважає доцільним заяву судді Реки А.С. про самовідвід задовольнити, а справу необхідно передати в канцелярію суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 41 ЦПК України, суд, -
Постановив:
Задовольнити заяву судді Реки Анни Сергіївни про самовідвід.
Відвести суддю Кременчуцького районного суду Полтавської області Реку Анну Сергіївну від розгляду цивільної справи № 536/2308/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про захист прав споживачів.
Цивільну справу № 536/2308/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про захист прав споживачів, передати до канцелярії суду для визначення судді в порядку ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяА. С. Река