Справа № 619/4823/21
Провадження № 2/535/30/24
(ЗАОЧНЕ)
06 вересня 2024 року с-ще Котельва
Котелевський районний суд Полтавської області
у складі за участіголовуючого - судді секретаря судових засідань позивачаМальцева С.О. Кашуби Ю.С. Салова В.В. (дистанційно)
Справа № 619/4823/21
Найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб):
позивач: ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 ;
позивач: ОСОБА_2
відповідач: ОСОБА_3 .;
розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, -
.
установив:
24 вересня 2021 року ОСОБА_2 в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в своїх інтересах звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив: стягнути з ОСОБА_3 на користь малолітнього сина ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 227 800 гривень; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 275 524,18 грн.
В обґрунтування позову зазначив наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надалі - законний представник малолітньої дитини, батько дитинита ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надалі - відповідачка, мати дитини, з січня 2014 року проживали однією сім?єю за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач та відповідачка мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надалі - дитина, позивач 1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Фрунзенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис N?89.
В наслідок неправомірних дій та бездіяльності відповідачки, а також порушення особистих немайнових прав малолітній дитині та його батькові протягом 2017-2021 років (4,5 років) завдано моральну шкоду.
У березні 2017 року відповідачка самовільно змінила місце мешкання дитини - АДРЕСА_1 , де дитина народилася та постійно проживала на місце мешкання за адресою АДРЕСА_2 де мешкають родичі відповідачки та почала перешкоджати дитині спілкуватися з батьком. Відповідно п. 2 ст. 162 Сімейного кодексу України: «Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.». Таким чином відповідачка в порушення вимог' СК України вчинила протиправні дії щодо малолітньої дитини та його батька, які призвели до психологічного та емоційного стресу, душевних страждань, переживань, неможливості дитині побачити свого батька, а батькові побачити свою дитину та дізнатися про самопочуття дитини. Позивач 2 неодноразово приїжджав за адресою де знаходилась дитина ( АДРЕСА_2 ) але двері домоволодіння ніхто не відчиняв (хоча там мешкали родичі відповідачки: дідусь дитини - ОСОБА_5 , бабуся дитини - ОСОБА_6 , матір дитини - ОСОБА_3 , сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та господарка домоволодіння ОСОБА_8 ) на телефонні дзвінки та смс позивача 2 не відповідали. Такими протиправними діями з боку відповідачки та за підтримкою інших родичів позивачу 1 та позивачу 2 було завдано моральних та психологічних страждань, психологічного напруження, що спричинило безсоння, безпричинну турботу, роздратованість, не можливість в подальшому спокійно та помірковано діяти для вирішення цього конфлікту та у повсякденному житті.
Пізніше, майже через два тижні відповідачка відповіла на дзвінок батька дитини. Позивач 2 запропонував врегулювати та погодити у законний спосіб конфлікт який стався через звернення до Дергачівської Служби у справах дітей (надалі ССД). Після майже місяця перемовин 20.04.2017 року позивач 2 відвіз відповідачку до керівника Дергачівської ССД ОСОБА_9 , де разом батьки малолітньої дитини надали заяви щодо добровільного врегулювання конфлікту. Враховуючи погодження у добровільний спосіб між позивачем 2 та відповідачкою цього конфлікту Дергачівська РДА прийняла розпорядження №224 від 04.05.2017 року, щодо встановлення місця мешкання та способу участі у вихованні дитини. Слід зазначити що під час судових дебатів 22.02.2018 року по справі №619/3051/17 відповідачка не визнала свої перешкоди та навидь заявляла що не знає чому позивач 2 звернувся до Дергачівської ССД. Більш того відповідачка наголошувала, що була згодна на всі умови, але сама подала заяву де зазначила свою умову, як обов'язкову - мешкання дитини з нею, та вимагала від позивача 2, як умову погодження його способу участі у вихованні дитини. Тобто у 22.02.2018 року відповідачка умисно надала судові неправдиві свідчення (ст. 384 КК України), чим нанесла позивачу 2 моральної шкоди, яка виразилась у публічному спотворенні дій позивача 2, відвертої брехні в угоду отримання рішення суду якого вона прохала за зустрічним позовом. Слід зазначити, що враховуючи конфлікт, який склався між батьками дитини у березні 2017 року, відповідачці окремим пунктом З розпорядження №224 було рекомендовано не чинити перешкод вихованні дитини. Отже розпорядженням №224 Дергачівської РДА було визнано перешкоди з боку відповідачки в і березні 2017 року. Таким чином протиправні дії відповідачки щодо самовільної зміни місця і мешкання дитини, а також вимушені дії позивача 2 щодо врегулювання конфлікту за участю ! представників Дергачівському РДА, умисні неправдиві свідчення у залі суду 22.02.2018 року, якими заподіяна моральна шкода, повинні буди відшкодовані дитині та батькові. Таким чином моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 1 протиправними діями відповідачки складає 1 700 грн., та моральна шкода позивачу 2 складає 3 400 грн. (окремо за самовільне змінення міста мешкання дитини, окремо за необхідність звертатися до Дергачівської ССД для врегулювання питання, а також за неправдиві свідчення стосовно дій позивача 2, та невизнання перешкод у залі суду, вже після того, як вони були визнані та прописані у п.З розпорядженні №224 під час судових засідань по справі №619/3051/17)
У липні 2017 року в порушення п.2-3 розпорядження №224 відповідачка відвезла дитину на Азовське море не погодивши свої дії з батьком дитини. Отже дитина та батько не мали змоги спілкуватися майже три тижні, що порушувало їх родинні зв'язки. Відповідачка та її матір ОСОБА_6 підтвердили цей факт у залі суду по справі №619/3051/17 щодо своїх протиправних дій по відношенню до дитини та батька та невиконання п.2-3 розпорядження №224. Такі протиправні дії з боку відповідачки та родичів (невиконання п.2-3 розпорядження №224), які відвозили та супроводжували дитину на море нанесли моральну шкоду дитині та батькові, яка виразилась у неможливості дитині спілкуватися з рідним батьком, у постійній турботі за здоров'я та самопочуття дитини, психологічному напруженні, неможливості змінити обставини, тривогою за безпеку дитини та інше. Відповідно п.2 ст. 158 Сімейного кодексу України, «Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини», має наслідком відшкодування моральної шкоди завданої дитині та батькові за весь період відсутності дитини за місцем мешкання. Моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 1 складає 1 700 гри., та позивачу 2 складає 1 700 грн.
У серпні 2017 року відповідачка без погодження своїх дій щодо малолітньої дитини та повідомлення позивача 2 влаштувала дитину до Малоданилівського дитячого садочку. Коли позивач 2 змушений був звернутися до керівництва Малоданилівського садка (копію відповіді 3.1 додаємо), щодо зарахування дитини та інших питань, відповідачка та її матір ОСОБА_6 звинуватили позивача 2 у втручанні в освітній процес, (у залі суду під час свідчень по справі №619/3051/17). Більш того відповідача та її матір надали судові завідомо неправдиві свідчення (ст. 384 КК України), що такі дії були погоджені з позивачем 2 та те що відповідачка надавала інформацію щодо влаштування дитини до дитячого садка та то, що разом з позивачем 2 відвела дитину до дитячого садка! (додатки 2.1-2.2). Позивач 2 змушений був звернутися до Малоданилівського дитячого садка за роз'ясненнями та отримав відповідь, що він не втручався у освітній процес у дитячому садку (додаток 3.2). Таким чином приховане влаштування дитини без погодження та інформування позивача 2 та ненадання будь-якої інформації щодо зарахування дитини з боку відповідачки це порушення ст. 157 Сімейного кодексу України - «Питання виховання дитини вирішується батьками спільно...», та п.З розпорядження №224. Отже такі протиправні дії відповідачки завдали дитині та батькові моральних страждань переживань, стресу, невизначеності та потребують відшкодуванню грошима. Також безпідставні звинувачення та умисні неправдиві свідчення публічно у залі суду під час судових засідань з боку відповідачки та її матері у тому числі у якості свідка ( ОСОБА_6 ) по цивільній справі №619/3051/17 у втручання позивача 2 у освітній процес (що спростовано відповіддю Малоданилівського дитячого садка), нанесло позивачу 2 моральної шкоди, та зіпсувало його честь гідність та репутацію перед судом, також потребує відшкодуванню грошима. Моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 1 протиправними діями відповідачки складає 1 700 грн., та позивачу 2 складає 3 400 грн. (окремо непогодження зарахування дитини до дитячого садка 1 700 грн., окремо за наклепи у судовому засіданні та відверту брехню у залі суду 1 700 грн).
У серпні 2017 року відповідачка усно погодила проведення вихідних днів 25-27 серпня 2017 року і поза межами розпорядження №224. 24.08.2021 року у 23:11 години позивачу 2 надійшло смс повідомлення з невідомого номеру 777 (додаток 4.1). В ранці 25.08.2017 року позивач 2 приїхав за місцем мешкання дитини але двері ніхто не відчинив, на телефонні дзвінки ніхто не відповідав. Позивач 2 змушений був звернутися до Дергачівської поліції. По приїзду поліції двері відчинила бабуся дитини ОСОБА_6 та у присутності інспектора поліції не надала змогу побачити та провідати дитину, (що підтвердила свідченнями у залі суду 25.01.2018 року додаток 2.2). Позивач 2 змушений був записати бесіду поліцейського ОСОБА_10 та бабусі, якою підтверджується протиправні дії громадянки ОСОБА_6 з відома відповідачки, а Також викликати сімейного лікаря дитині бо відповідачка цього не зробила, (додаток 4.2 та відповіді поліції додаток 4.3). Такі протиправні дії відповідачки та її родичів це психологічне насилля над дитиною та батьком та завдання психологічної травми дитині та батькові отже потребують відшкодуванню. Моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 1 складає 1 700 грн., та позивачу 2 складає 1 700 грн.
Не отримавши будь якої відповіді щодо стану дитини та потрібним лікам та можливо іншої потрібної дитині допомоги від відповідачки позивач 2, попередивши смс повідомленням про свої наміри побачити дитину (додаток 5.1), приїхав дб встановленого місця мешкання дитини 27.08.2017 року для з'ясування обставин щодо захворювання дитини та її самопочуття. Але і на цей раз ніхто двері не відчинив та на телефонні дзвінки не відповідав. Позивач 2 знову був змушений звернутися до поліції. Згодом з двору виїхав дідусь дитини громадянин ОСОБА_5 , та підійшов до позивача 2. Батько дитини змушений був записати бесіду на відеозапис (додаток 5.2). Отже відеозапис доводить про втручання дідуся у сімейні відносини батька з дитиною та перешкоди у спілкуванні та отриманні будь якої інформації щодо дитини, а також спробою погроз в бік позивача 2. Такі протиправні дії з боку громадянина ОСОБА_5 були вчинені за згодою відповідачки. Таким чином позивачу 2 в черговий раз при спробі з'ясувати стан дитини та побачити його було відмовлено у незаконній спосіб. Коли приїхала поліція разом з позивачем 2 підійшли до домоволодіння двері відчинила громадянка ОСОБА_6 надала можливість поліцейському зайти та побачити дитину але позивачу 2 такої можливості не було надано, (додаток 5.3). Такі протиправні дії з боку відповідачки та громадянки ОСОБА_6 (невиконання пункту 3. Розпорядження №224) нанесли моральну шкоду дитині та батькові, повинні бути відшкодовані. Моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 1 складає 1 700 грн., та позивачу 2 складає 1 700 грн.
Враховуючи порушення п.2-3 розпорядження № 224, керуючись рекомендаціями поліції та Дергачівської ССД позивач 2 звернутися до суду для усунення перешкод з боку відповідачки позовною заявою від 21.09.2017 року. Відповідачка подала зустрічний позов від 18.10.2017 року. У зустрічній позовній заяві відповідачка неодноразово умисно зазначила неправдиві дані та видуману негативну поведінку позивача 2, яка його ганьбить та принижує його честь та достоїнство як батька та громадянина, жодним чином не підтвердивши свої звинувачення та не надавши судові жодних доказів цього. Це такі висловлювання, як, цитуємо зустрічний позов: «позивач вимагав формального виконання розпорядження ... не зважаючи на стан здоров 'я та інтереси дитини», «...що коли мати разом з дитиною в місці проживання батька, то він не прибирав у квартирі, ...а тому мати була змушена сама покупати продукти...», «не рідко поведінка позивача викликала психологічний дискомфорт у матері, позивач відкрито ігнорував відповідачку, не розмовляв, або наполягав на тому, щоби мати віддала йому дитину на довгий час без своєї присутності, фактично проганяв відповідачку, якщо вона хотіла проводити час з позивачем та сином», «...намагання батька брати дитину незалежно від стану його здоров'я, виклик працівників поліції, дратування дитини іграшками...», «...психологічний стан (позивача) характеризується певною професійною деформацією, оскільки агресивні методи продажів, які позивач впроваджує в роботі, він розповсюджує і на сімейні відносини та виховання дитини», «У позивача відсутні елементарні знання в питаннях виховання та догляду за дитиною», «...позивач по суті, провокує конфлікт стосовно порядку та способів його спілкування з дитиною, він не може об'єктивно встановити фізичний стан дитини...», «спілкування позивача в місті проживання батька, характеризується непідготовленістю помешкання та умов для відвідування дитини». Частково ці письмові твердження відповідачка зазначила 22.02.2018 року публічно у залі суду (додатки 1.4 та 2.1). Що стосується місця мешкання дитини у батька слід пригадати, що дитина там народилася та мешкала, та згідно з висновку Немишлянського ССД квартира повністю пристосована для життя малолітньої дитини прибрана та охайна. Таким чином відповідачка умисно спотворила перед судом дії та поведінку позивача 2, навела наклепи, жодним доказом це не підтвердила (а іншими доказами це було спростовано), чим завдала йому глибокої психологічної травми принизила честь та гідність, бо позивач 2 весь час створював дитині найліпші умови для життя, а також намагався вирішити конфлікт виключно у законний спосіб, не залучаючи малолітню дитину до цього конфлікту. Більш того відповідачка в прагненні відсторонити батька від дитини, та залишити дитину без виховання та спілкування з боку батька умисно відвезла хвору дитину на огляд неврологу та психологу у дитячу лікарню щоби отримати виписку, яку вона додала до своєї зустрічної позовної заяви. Так виписка отримана 17.10.2017 року, а на наступний день був поданий відповідачкою зустрічний позов. Отже умисні протиправні дії відповідачки завдали дитині (яка на цей час була хвора на ОРЗ) фізичних та психологічних страждань, та незрозуміло навіщо було хвору дитину везти через все місто до двох лікарів лишатися у черзі до лікарів та змушувати хвору дитину проходити лікарів, лише тільки заради отримання довідки, в якій жодних протипоказань дитині не має. Отже наведені факти свідчать про нанесення дитині та його батькові моральної та психологічної шкоди, яка повинна бути відшкодована. Позивач 2 змушений був понести витрати на судовий збір за позов, який не було відшкодовано у розмірі 673,00 грн. Також позивач 2 змушений був звернутися за юридичною допомогою до адвоката, понесені витрати у розмірі 6 000 грн. якого теж не були відшкодовані, (додаток 6.7). Загалом понесена моральна шкода позивача 1, яка повинна бути відшкодована грошима, за протиправні дії відповідачки щодо неналежного ставлення до хворої дитини, складає 1 700 грн., та позивача 2 з урахуванням понесених витрат, розмір яких зазначено як моральна шкода, складає 1 700+6 000+673=8 373 грн.
Під час судового розгляду у Дергачівському районному суді цивільної справи №619/3051/17 за позовом позивача 2 відповідачка постійно чинила перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, що підтверджує чотирнадцять висновків поліції та деякі відео записи позивача 2 у присутності Дергачівської поліції по 22 випадкам умисного невиконання п.2-3 розпорядження №224 з боку відповідачки, зокрема у вересні 2017 року 26 числа, у жовтні 2017 року 01, 22 числа, у листопаді 2017 року 04, 05, 06, 07, 09, 19 (додатки 7.4-7.6), у грудні 2017 року 13,16,28,29 числа, у січні 2018 року 02, 04, 06, 07, 09, 12,15 числа, у лютому 2018 року 12, 17 числа, що в свою чергу завдало дитині психологічних страждань, психологічного стресу, стурбованості, невизначеності, збентеження де батько, порушення родинних зв'язків між дитиною і батьком, а також батькові психологічних страждань, вимушених годинних очікувань за адресою місця мешкання дитини згідно з розпорядження №224, безрезультатних розмов з представниками поліції та Дергачівської ССД, які не мали змоги зобов'язати відповідачку виконати відповідні пункти розпорядження №224 з кожним приїздом до дитини в смт. Мала Данилівка. Так рішенням Дергачівського районного суду від 22.02.2018 року по цивільній справі №619/3051/17 було визнано перешкоди з боку відповідачки та зобов'язано їх усунути (додаток 7.15). Таким чином всі 22 випадки протиправних дій відповідачки, умисного порушення прав дитини та його інтересів, невиконання п.2-3 розпорядження №224, та порушення прав батька повинні бути відшкодовані. Відповідно п.2 ст. 158 Сімейного кодексу України, «Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини». За період судового розгляду судом першої інстанції по справі №619/3051/17 до винесення рішення по справі від 22.02.2018 року сукупний розмір заподіяної моральної шкоди, яка повинна буди відшкодована позивачу 1 складає 22*1 700= 37 400 грн., аналогічно позивачу 2 складає 22*6 000= 37 400 грн. (з урахуванням всіх понесених витрат, пов'язаних з витратою палива для приїзду до дитини, приїзду до Дергачівського відділу поліції та Дергачівського ССД).
Не погодившись з незаконним рішенням Дергачівського суду у частині встановленого способу участі у спілкуванні та вихованні дитини позивач 2 був змушений звернутися до апеляційного суду скаргою від 26.03.2018 року по справі №619/3051/17. Таким чином рішення Дергачівського районного суду не вступило в законну силу, а законним способом участі у спілкуванні та вихованні дитини залишилось розпорядження №224. Після рішення Дергачівського районного суду 22.02.2018 року по справі №619/3051/17, яким у тому числі було визначено усунути перешкоди, відповідачка продовжила чинити перешкоди та не виконувати п.2-3 розпорядження №224. В додатки до цієї заяви додається висновки поліції та відеозаписи позивача 2 щодо умисного невиконання п.2-3 розпорядження №224 в період розгляду скарги апеляційним судом з 22.02.2018 року до 18.07.2018 року. Отже у березні 2018 року умисне невиконання п. 2-3 розпорядження №224 відбулося 02, 08, 19, 21, 26 числа, у квітні 2018 року 11 та 13 числа, у травні 2018 року 03, 05, 07, 08, 09, 10, 11, 12, 15, 16, 18, 19, 21, 22, 25, 28, 29 числа, у червні 2018 року 03, 04, 06, 07, 08, 11, 12, 22, 28, 29, у липні 2018 року 02, 07,09,13,15, 16 числа. Загалом 40 разів відповідачка (у тому числі за участю її родичів) умисно вчиняла протиправні дії, психологічне насильство над дитиною та батьком, перешкоджала дитині спілкуватися з батьком особисто без сторонніх осіб, фактично позбавила дитину родинних зв'язків та стосунків з рідним батьком, діяла нахабно та умисно, сподівалась що апеляційний суд залишить рішення Дергачівського суду без змін про що прохала у своєму відзиву на апеляційну скаргу від 12.04.2018 року (додаток 8.40). Таким чином відповідачка погоджувалась з визнанням своїх перешкод, які вона вчиняла через невиконання п.2-3 розпорядження №224, та погодилась з рішенням суду про усунення перешкод Дергачівського районного суду від 22.02.2018 року. Отже такими умисними протиправними діями відповідно п.2 ст. 158 Сімейного кодексу України, «Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини» дитині та його батькові завдано систематичних психологічних, моральних, душевних страждань, постійної психологічної напруги, неможливості спокійно і продуктивно працювати, не можливістю зосередитись на будь-якої справі, повної розгубленості та відчаю та потребують відшкодуванню. Слід також врахувати понесені витрати позивача 2 зі зверненням до апеляційного суду: судовий збір у розмірі 1010,40 грн., комісію банку у розмірі 20 грн. якого не було відшкодовано загалом 1 030,40 грн. Отже такі витрати враховуємо як моральна шкода понесена позивачем 2 у судовому розгляді у суді апеляційній інстанції. Таким чином за період судового розгляду судом апеляційної інстанції по справі №619/3051/17 до винесення рішення по справі (18.07.2018 року) сукупний розмір заподіяної моральної шкоди, яка повинна буди відшкодована позивачу 1, складає 40*1 700=68 000 грн., позивачу 2 - 22*6 000+1 030,40= 69 030,40 грн. (з урахуванням всіх понесених витрат).
Після прийняття рішення Дергачівського суду по справі №619/3051/17, яким було визнано перешкоди з боку відповідачки та зобов'язано їх усунути, відповідачка не припинила умисні протиправні дії, знущання з дитини та його батька. Більш того позивач 2 дізнався що відповідачку призначили на керівну посаду в Управління освіти Дергачівської РДА. (додаток 9.1). Отже відповідачка почувалась у повній безкарності своїх протиправних дій у Дергачівському районі, а керівництво Дергачівської РДА та можливо за допомогою її батька начальника освіти Харківської області громадянина ОСОБА_5 лише підтримувало такі її протиправні дії, а не як не реагувало та не контролювало систематичне невиконання п.2-3 свого ж розпорядження №224. За таких обставин відповідачка, завдяки її державній керівній посаді у Дергачівському РДА та можливо за підтримкою батька та родичів, звернулась до позивача 2 листом де відкрито вимагала від нього матеріальних благ, начебто для спільної дитини (додаток 9.2). Між іншим відповідачка пропонувала позивачу 2 придбати двокімнатну квартиру, де буде мешкати вона з сином, задля того щоби позивач 2 мав можливість спілкуватися з дитиною. Таким чином відповідачка прямо вимагала (відповідальність згідно ст. 189 КК України) від позивача 2 матеріальних благ в обмін на можливість спілкуватися з дитиною, а доки позивач 2 не придбав квартири відповідачка перешкоджала йому спілкуватися с сином, що доведено вище, та вважала що апеляційний суд залишить незаконний спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини, який вона вимагала в суді першої інстанції. Це психологічне насилля над позивачем 2, яке призвело до постійних переживань, тривозі, психологічному стресу, душевних стражданнях, приниження честі та гідності позивача що державні чиновники ні коли не будуть відповідати за протиправні дії бо самі є влада. Безкарність відповідачки не мала меж, а свою нахабність та вимагання для себе майнової користі вона пояснювала турботою за дитиною. Отже своїм листом відповідачка нанесла моральної шкоди позивачу 2, яка повинна бути відшкодована, враховуючи що таке вимагання було під час постійних перешкод у спілкуванні та вихованні дитини (невиконанням п.2-3 розпорядження №224), вже після рішення Дергачівського районного суду по справі №619/3051/17 від 22.02.2018 року, в якому було визнано перешкоди та прийнято рішення їх усунути, а у своєму відзиві від 12.04.2018 року на апеляційну скаргу відповідачка погоджувалась з тим що з її боку присутні умисні перешкоди та вона повинна їх усунути. Такі протиправні дії з боку відповідачки потребують компенсації нанесеної моральної шкоди Розмір заподіяної моральної шкоди позивачу 2 складає 1 700 грн.
Відповідачка після такого ганебного та протиправного вчинку, вирішила не зупинятися та забажала грошей від позивача 2 за начебто звинувачення її у невиконанні рішення суду по справі №619/3051/17, яке не вступило в законну силу. Тобто порушуючи п.2-3 розпорядження №224, вчиняючи психологічне насильство над дитиною та батьком протягом року, відповідачка вирішила віє стягнути грошей з позивача 2 у розмірі 100 000 грн. через позовну заяву від 27.06.2018 року по справі №645/3633/18. Такий вчинок відповідачки був можливий за підтримки керівників Дергачівської РДА ( ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які її призначили на керівну посаду, та керівник департаменту культури ХОДА ОСОБА_13 , які у незаконний спосіб, всупереч закону про персональні дані, передали заяви позивача 2 відповідачці. Суддя Фрунзенського суду Іващенко С. О. по справі №645/3633/18 прийняв рішення про компенсацію моральної шкоди у розмірі 25 000 грн. але жодних доводів та доказів позивача 2, а також клопотань не прийняв та не задовольнив. Позивач 2 змушений був залучити адвоката для захисту своїх порушених прав та звернутися апеляційною скаргою на рішення судді ОСОБА_14 . Так постановою апеляційного суду по зазначеній справі було скасовано рішення судді Іващенко С. О., апеляційну скаргу позивача 2 повністю задоволено та відшкодовано судовий збір. Але моральну шкоду з урахуванням оплати послуг адвоката не було відшкодовано. Таким чином дії відповідачки щодо начебто неправомірного звинувачення її у невиконанні рішення суду не знайшли свого підтвердження, в свою чергу позивач 2 в зв'язку з дворічним розглядом цієї справи отримав додатковий психологічний стрес, постійні відлучення від роботи на судові засідання, психологічне напруження, душевні страждання, невизначеність, несправедливість та незаконність дій влади та судді, приниження честі та гідності отже така нанесена моральна шкода потребує компенсації. З урахуванням, що позивач 2 змушений був звертатися до адвоката та вирішувати питання скасування незаконного рішення районного суду моральна шкода повинна врахувати розгляд справи окремо у першій та апеляційний інстанції. Сукупний розмір заподіяної моральної шкоди позивачу 2 у розгляді двох судових інстанцій складає 1 700+1 700=3 400 грн.
18.07.2018 року Апеляційний суд по справі №619/3051/17 прийняв постанову у якій скасував незаконне рішення Дергачівського районного суду судді ОСОБА_15 у частині способу участі у вихованні дитини та надав можливість дитині спілкуватися з батьком без присутності матері та інших родичів відповідачки без обмеження міста спілкування та виховання дитини, що в першу чергу слугувало інтересам малолітньої дитини. Таке рішення суду підтвердило перешкоди відповідачки та умисні протиправні дії направлені на відсторонення від дитини батька, умисні влаштування конфліктів у місці мешкання дитини у тому числі за участю родичів відповідачки. Слід зазначити, що відповідачка, а також її батько - громадянин ОСОБА_5 були присутні при оголошенні судового рішення 18.07.2018 року у залі суду, що підтверджується аудіо записом судового засідання, були обізнані з рішенням суду яке вступило в законну силу вже 18.07.2018 року. Після оголошення постанови апеляційного суду у залі суду з боку відповідачки жодних питань щодо виконання цієї постанови не виникало. Більш того вже 19 липня 2018 року судове рішення було виконано відповідачкою в повному обсязі (позивач 2 спілкувався з дитиною без присутності відповідачки поза межами місця мешкання дитини). Але всупереч прийнятому рішенню суду відповідачка вже 21.07.2018 року умисно не виконала рішення суду. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобов'язаною рішенням суду, що набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утримується від їх учинення (ВС/ККС, №319/841/16-к, 14.05.19). Позивач 2 змушений був звернутися до Дергачівської поліції та зафільмував правопорушення у присутності Дергачівської поліції. Також позивач 2 звернутися до Дергачівської ССД (додаток в додатках до 23 пункту заява від 21.07.2018 року). Потім у відповідності рекомендацій поліції та Дергачівської ССД, позивач 2 звернутися до виконавчої служби, щодо примусового виконання судового рішення. Такими незаконними діями відповідачка умисно порушила вже рішення суду, чим завдала психологічних страждань дитині та батькові, а враховуючи що таке рішення дитина та батько дуже сильно чекали, а коли дочекались отримали знову тіж самі перешкоди це вкрай засмучувало обох. Це роздратованість, душевні страждання, не перевіряння, безпорадність, ті інші жахливі почуття дитини та батька, що навіть рішення суду відповідачка може не виконувати бо вона та її батько займають керівні посади та влада нічого їм не зробить попри кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду. Відповідно пункту 5 статті 159 СК України, «Особа, яка ухиляється від : виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому і з батьків, хто проживає окремо від дитини». Моральна шкода, яка повинна бути відшкодована j позивачу 1 складає 8 500 грн., позивачу 2 складає 8 500 грн.
У серпні 2018 року відповідачка звернулась до суду позовною заявою від 06.08.2018 року щодо відшкодування моральної шкоди від позивача 2. Отже відповідачка попри вже один позов на 100 000 грн. (справа №645/3633/18, позов від 27.06.2018 року) зажадала ще грошей від позивача 2. Ще 100 000 грн. відповідачка прохала стягнути з позивача 2 за начебто втручання у її приватне життя та розголошення приватної інформації на 34 сесії Дергачівської районної ради 7 скликання 10 липня 2018 року. До позову відповідачка додала відео запис районної сесії. Під час сесії відповідачка знаходилась на ній (можливо, як керівник відділу культури та туризму Управління освіти Дергачівської РДА) та замість того щоби повідомити районним депутатам та голові Дергачівської РДА ОСОБА_11 причину своєї протиправної поведінки та невиконання п.2-3 розпорядження №224 почала безпідставно публічно звинувачувати позивача 2 у заборгованості з аліментів та те що він не на роботі. Позивач 2 надав сесії довідку зі сплати аліментів, в який було зазначено переплата по аліментах на дитину. Таким чином відповідачка завдала позивачу 2 моральної шкоди, яка виразилась у публічних безпідставних звинуваченнях у несплаті аліментів, приниження честі та гідності, необхідності захищати свою гідність та честь, як людини та батька дитини, перед всіма районними депутатами та керівництвом Дергачівської РДА (яке достеменно знало що відповідачка майже рік не виконує п.2-3 розпорядження №224). Голова Дергачівської РДА Жидков К. С. підтримував відповідачку попри те що розпорядження РДА не виконувалось майже рік. Більш того ОСОБА_11 підтвердив що позивач 2 більше 100 разів звертався до Дергачівської РДА щодо невиконання Розпорядження №224 але Дергачівська РДА, як виконавчий орган, який видав це розпорядження №224 нічого не зробила для забезпечення контролю за виконанням цього розпорядження №224 (що зазначене у самому розпорядженні), а тільки призначила відповідачку на керівну посаду в Управління освіти Дергачівської РДА. Такі дії голови та керівництва Дергачівської РДА прямо вказують на заангажованість рішень керівництва Дергачівської РДА. Керівництво Дергачівської РДА сподівалось, що апеляційний суд підтримає незаконне рішення Дергачівського суду у частині способу участі позивача 2 у спілкуванні та вихованні дитини, у якому суддя Болибок Є. А. повністю відобразив спосіб участі у вихованні запропонований на комісії по захисту прав дитини Дергачівська РДА (висновок, який порушував права дитини, права батька, СК України, ЗУ «Про охорону дитинства», Конституцію України, та міжнародну конвенцію «Про права дитини»). Слід також зазначити, що запропонований спосіб повністю збігався с вимогами відповідачки, та протирічив вже діючому розпорядженню №224. Також слід зазначити, що у даній справі під час свідчення свідок ОСОБА_9 - начальник Дергачівської Служби у справах дітей підтвердила всю зазначену вище інформацію, щодо протиправних дій відповідачки до розпорядження та впродовж всього терміну дії розпорядження, аж до прийняття постанови апеляційного суду від 18.07.2018 року, а також підтвердила що надала всю інформацію щодо протиправних дій відповідачки голові Дергачівської РДА ОСОБА_11 , отже голова Дергачівської РДА був обізнаний з невиконанням розпорядження №224 з боку відповідачки та нічого не робив та на сесії це питання у відповідачки не з'ясував. Рішенням Дергачівського районного суду від 05.12.2019 року по зазначеній справі №619/3125/18 (знаходиться у реєстрі судових справ) у задоволенні позовних вимог відповідачки було відмовлено. Отже враховуючи понесену моральну шкоду позивачем 2 з боку відповідачки щодо безпідставного звинувачення у втручанні в її приватне життя, а насправді систематичне порушення п.2-3 розпорядження №224, про яке було відомо всьому керівництву Дергачівської РДА, безпідставні звинувачення позивача під час сесії публічно у присутності районних депутатів та керівництва Дергачівської РДА у заборгованості по аліментах, тривалому розгляді справи (майже півтора роки), необхідності постійного відлучення від роботи на судові засідання, психологічні переживання, та душевні страждання, невизначеність, приниження честі і гідності, несправедливість та незаконність дій керівників та іфедставників Дергачівської адміністрації, потребує компенсації грошима. Моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 2 складає 1 700 грн.
В зв'язку з небажанням відповідачки погодити у досудовий спосіб інші питання пов'язані із способом участі у вихованні та спілкування батька який мешкає окремо від дитини, не визначені та не врегулюванні постановою Харківського апеляційного суду по справі № 619/3051/17, а також керуючись ухвалою Харківського апеляційного суду від 30.11.2018 року по справі №619/3051/17 про відмову у роз'ясненні судового рішення по заяві відповідачки - ОСОБА_16 , позивач 2 змушений був знову звернутися до суду для врегулювання спірних питань. В процесі судового розгляду позивач 2 неодноразово пропонував відповідачці погодити у позасудовий спосіб різні питання для чого надсилав рекомендованих листів відповідачки впродовж всього судового розгляду цивільної справи №619/4720/18 але жодного разу відповідачкою не було надано ані усних ані письмових відповідей. Позивач 2 стикаючись з новими перешкодами відповідачки та безпідставними наклепами на нього змушений був неодноразово змінювати позовні вимоги, фінальні вимоги з урахуванням всіх виниклих нових обставин позивач 2 виклав у позовній заяві уточненій від 11.06.2019 року. Останнім приводом для зміни позовних вимог було доведений факт перешкод з боку відповідачки через відповідь Малоданилівського дитячого садочку від 25.04.2019 року та надання Заяви відповідачки до Малоданилівського дитячого садку від 07.08.2018 року. Таким чином відповідачка нічого не повідомляла позивачу 2 щодо виховання дитини у дитячому садку та навіть заборонила керівництву дитячого садка надавати інформацію та передавати дитину батькові. Більш того відповідачка намагалась спровокувати конфлікт у дитячому садку та навіть звернулася до поліції та Дергачівської ССД. Позивач 2 змушений був надавати пояснення поліції та отримав відповідь від поліції з цього приводу. Також Малоданилівським дитячим садком було надано відповідь стосовно цього інциденту, який спростовує звинувачення відповідачки у бік позивача 2. Також додається відповідь Дергачівської ССД щодо звинувачень відповідачки у незаконних діях позивача 2. Отже в зв'язку з протиправними діями відповідачки безпідставними обвинуваченнями у невиконанні рішення суду, провокуванням конфлікту у дитячому садку, незаконними спробами виганяти позивача 2 з дитячого садочку, умисним неправдивим зверненням відповідачки до поліції, незаконному відстороненню позивача 2 від освітнього процесу у Малоданилівському дитячому садку через заяву, незаконною забороною керівника дитячого садка бачити та забирати дитину, дитині та його батькові нанесено моральної шкоди за весь час від подання заяви (07.08.2018 року) по закінченню відвідування дитячого садка дитиною. Моральна шкода дитині виразилась у неможливості отримати на постійній та регулярній основі від свого батька турботи та участі у вихованні у дитячому садку, психологічною напругою, душевними стражданнями, що прямо передбачено ЗУ «Про охорону дитинства», СК України та міжнародною конвенцією «Про права дитини». Моральна шкода батькові виразилась у душевних стражданнях, неможливості бути залученим у освітній процес дитини разом з дитиною, неможливість та пряму незаконну заборону від керівництва дитячого садка відвідувати дитину та забирати його з дитячого садка, психологічному та емоційному постійному напруженні щодо стану дитини та його відносин в садочку, незрозумілими звинуваченнями у невиконанні рішення суду, яке повинен виконувати боржник а не стягувач, тобто відповідачка, депресії, поневірянь щодо можливості у законний спосіб вирішити таке важливе питання взаємовідносин батька та дитини тощо. З урахуванням, що заява подана у 2018 році, а факт протиправних дій відповідачки був з'ясований у 2019 році та протиправні дії відповідачки за участю керівництва Малоданилівського дитячого садочку ( ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ) тривали 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 освітні роки (три роки), доки дитина не закінчила Малоданилівський дитячий садочок така моральна шкода повинна бути відшкодована за кожен зазначений рік За весь період відвідування дитиною садка позивач 2 змушений був постійно звертатися до керівництва дитячого садка для з'ясування питань пов'язаних з дитиною.(додатки по 13 пункту папка листування садочок). Моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 1 складає 3*1 700=5 100 грн., та відповідно позивачу 2 складає 3*1 700=5 100 грн.
Після повторного звернення до суду позивач 2 постійно намагався поза межами судового розгляду у досудовий спосіб погодити с відповідачкою неврегульовані питання участі батька у житті його дитини. Так позивач 2 надіслав відповідачці листів, які залишилися без відповіді. В зв'язку з неможливістю погодити важливі для дитини питання дитина та батько зазнали моральних страждань та майнових збитків. Так відповідно надісланих листів позивач 2 змушений був витратити на пересилку листів 723,78 грн. Позивач 2 отримав додаткові душевні страждання, сподіваючись що з відповідачкою можливо бути домовитись по важливим питанням пов'язаним з інтересами дитини, його вихованням, оздоровленням тощо. Таким чином позивачу 2 нанесено моральну шкоду у відповідності до розміру понесених витрат та складають 723,78 грн, що підтверджується чеками по всім зазначеним листам та потребують відшкодування з боку відповідачки в зв'язку з порушенням п.З розпорядження №224 та рішення суду у частині усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини по справі №619/3051/17.
Відповідачка знаходячись в судовому процесі по цивільній справі №619/4720/18 вирішила знову порушити постанову апеляційного суду від 18.07.2018 року по цивільній справі №619/3051/17. Так 02.07.2019 року відповідачка в черговий раз умисно не виконала судове рішення. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобов'язаною рішенням суду, що набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утримується від їх учинення (ВС/ККС, №319/841/16-к, 14.05.19). Позивач 2 змушений був знову звернутися до поліції, а також зафіксувати це правопорушення з боку відповідачки на відео запис. 30.11.2018 року відповідачці на її запит щодо роз'яснення виконання судового рішення по справі №619/3051/17 у тому числі щодо оздоровлення дитини було чітко зазначено, що це є нові позовні вимоги. Таким чином позивач 2 змушений був звернутися знову до суду для вирішення у тому числі питання оздоровлення дитини (справа №619/4720/18) позовна заява уточнена. Також слід зазначити, що з боку відповідачки ані у судовому процесі по справі №619/4720/18, ані під час розгляду питання на комісії по захисту прав дитини Дергачівської РДА у травні 2019 року жодного разу не було зазначено бажання відповідачки оздоровити дитину у своєму супроводі. Більш того 23.05.2019 року , напередодні порушення рішення суду, позивач 2 надсилав рекомендованого листа до відповідачки з пропозицією погодження оздоровлення дитини, який вона отримала цього ж дня (додаток по пункту 14 лист від 23.05.2019 року) але жодним чином не відповіла на пропозицію та не запропонувала свій спосіб вирішення питання оздоровлення дитини. Далі вже 04.07.2019 року відповідачка знову умисно не виконала рішення суду. Таки протиправні дії відповідачки повторились 09.07.2019 року, та 11.09.2017 року. Також слід зазначити, що відповідачка в період з 02 по 11 липня 2019 року не зателефонувала та не намагалась погодити у будь який спосіб вирішення цього питання, тобто свідомо порушуючи рішення суду відповідачка навіть не намагалась домовитись з батьком дитини про участь у оздоровленні дитини з боку батька. Таким чином дитині, яка вже звикла до батька та кожен раз раділа довгоочікуваній зустрічі з батьком умисно було нанесено психологічної травми, душевних страждань, емоційного стресу, завдано домашнього насилля над дитиною, порушене родинні зв'язки. Такими протиправними діями відповідачки дитині та його батькові було нанесено моральної шкоди, яка виразилась у психологічній травмі, душевному стражданні, емоційного стресу, домашнє насиллям, батьку який так довго боровся за захист порушених прав дитини та своїх батьківських прав, захистив порушені права але з невідомих причин виконання рішення суду виявилося не обов'язкове для відповідачки. Так передбачене покарання відповідно ст. 382 КК України так і не було втілено попри проведення досудового слідства та допит відповідачки та її родичів. Слідчим ОСОБА_19 була прийнята постанова від 18.02.2020 року, якою було закрито кримінальне провадження. На думку слідчого чотири рази умисного невиконання рішення суду це нетривалий злочин та взагалі не злочин. Більш того слідчий посилалася на свідчення державного виконавця ОСОБА_20 , який начебто повідомив що рішення виконувалось в повному обсязі. Слід зазначити, що державного виконавця не було жодного разу у зазначені дні умисного невиконання рішення суду, про що свідчать відеозаписи протиправних дій відповідачки у присутності поліції, попри відновлене виконавче провадження вже 04.07.2019 року (додаток 15.13). Отже свідчення державного виконавця не стосуються умисного невиконання рішення суду 02, 04, 09, 11 липня 2019 року з боку відповідачки. Отже виводи слідчого, а згодом слідчого судді, та колегії слідчих суддів апеляційного суду щодо відсутності складу злочину хибні. Відповідно пункту 5 статті 159 СК України, «Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини». Моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 1 складає 4*8 500=34 000 грн., та відповідно позивачу 2 складає 4*8 500=34 000 грн. (з урахуванням майнових витрат пов'язаних з витратами на паливо для приїзду до місця мешкання дитини, до Дергачівської поліції, до виконавчої служби, відлученням з місця роботи тощо).
Під час судового засідання по справі №619/4720/18 відповідачка виявила бажання надати свідчення по справі. Так 05.12.2020 року відповідачка під присягою свідка, була повідомлена про кримінальну відповідальність за умисне надання завідомо неправдивої інформації суду статті 384 КК України, але умисно надала судові неправдиву інформацію (попри наявні докази в матеріалах справи) спаплюжила дії позивача 2, відверто брехала, вигадувала нісенітниці, зганьбила честь та гідність позивача 2 перед судом, жодним доказом свої неправдиві свідчення не підтвердила. На всі поставленні питання позивача 2 під час свідчень 05.12.2019 року, відповідачка відверто надала неправдиві відповіді, вже після надання свідчень посадових осіб 18.11.2020 року у залі суду під присягою, а саме інспектора Дергачівської поліції Кулік О. О. та начальника Дергачівської ССД Гасс Т. В., які підтвердили протиправні дії відповідачки перед її свідченнями. Більш того відповідачка залучила до свідчень по справі свою подругу ОСОБА_21 та сусідку ОСОБА_22 , які теж надали завідомо неправдиві свідчення можливо на прохання відповідачки. Але після питань позивача 2 під час свідчень у залі суду 18.11.2019 року намагалися відгородитися та не підтверджували свої первісні свідчення або плутались в часі. Позивач 2 змушений був звернутися до поліції щодо умисних неправдивих свідчень свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 та отримав відповіді. Такими діями відповідачка нанесла позивачеві моральної шкоди та зганьбила його честь, гідність та репутацію. Моральна шкода виразилась у пригніченні, психологічних переживань, душевних страждань, емоційному стресі, необхідності надавати пояснення судді за неправдиві звинувачення, посилатися на норми законів, та наявні в матеріалах справи докази та свідчення свідків того що відповідачка умисно надає неправдиву інформацію, достеменно знаючи ці факти про свої протиправні дії. Враховуючи, що не передбачено штрафу по ст. 384 КК України, то враховуючи кримінальний склад правопорушення слід застосувати рівень мінімального штрафу, який вже використовується у цій заяві, а саме 8 500 грн. Таким чином моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 2 складає 8 500 грн.
У липні 2020 року відповідачка повідомила, що в її родині є хвора людина на COVID-19. На прохання надати довідку про проходження тесту або у інший спосіб довести цю інформацію відповідачка відмовила. Більш того вона намагалась з цього приводу перешкодити позивачу 2 спілкуватися з сином та не виконувати рішення суду. Позивач 2 запропонував забезпечити безпечне середовище дитині, а саме змінити місце мешкання дитини щоби дитина не інфікувалась, попередньо погодивши свої дії з сімейним лікарем та зробивши тест дитині. Відповідачка відмовилась. Позивач 2 змушений був звернутися двома листами до відповідачки бо з її слів вона з дитиною переїхала у сусідній будинок за адресою АДРЕСА_3 . Жодної відповіді позивач 2 не отримав. Тоді він звернувся до Малоданилівської ССД з проханням допомогти захистити дитину та його право на безпечне середовище. Керівництвом Малоданилівської ССД було відмовлено. Вже 04.08.2020 року відповідачка умисно не виконала рішення суду посилаючись що дитина хвора та або спить. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобов'язаною' рішенням суду, що набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утримується від їх учинення (ВС/ККС, №319/841/16-к, 14.05.19). Жодних пропозицій позивачу 2 дізнатися про стан дитини у інший спосіб не було надано. Позивач 2 змушений був знову звернутися до поліції та фільмувати чергове умисне порушення рішення суду з боку відповідачки. Позивач 2 отримав відповідь від поліції. Потім позивач 2 змушений був звернутися у тому числі до сімейного лікаря та з'ясував, що насправді у родині відповідачки є спалах на COVID-19. Вже 09.08.2020 року через сімейного лікаря позивач 2 дізнався про інфікування дитини на COVID-19. Отже відповідачка допустила інфікування дитини попри рекомендації лікаря на які вона посилалася, тобто з боку відповідачки можливо було порушення рекомендацій сімейного лікаря. Такими протиправними діями відповідачки дитині та позивачу 2 було нанесено моральної шкоди, яка виразилась у психологічній травмі, емоційного стресу, душевних стражданнях, домашнє насилля над дитиною та батьком, який намагався захистити свою дитину від інфікування небезпечним вірусом, забезпечити безпечне середовище дитині, захистити від порушення прав дитини та своїх батьківських прав, але з невідомих причин в черговий раз виконання рішення суду виявилося не обов'язкове для відповідачки. Відповідачка жодного кроку не зробила задля виконання рішення суду, а самовільно умисно його не виконала посилаючись на рекомендації сімейного лікаря ОСОБА_25 , які можливо сама не виконала. Жодних передумов не виконати рішення суду у відповідачки не було. Та було безліч способів погодити інший спосіб не порушуючи рішення суду надати всю інформацію про небезпеку дитині та вирішити питання разом з батьком не порушуючи права дитини та батька. Хвороба дитини, інфікування або інші життєві події не можуть бути перешкодою перед обов'язком батьків піклуватися о своїй дитині, більш того законодавством України захищені права дитини на піклування обох батьків та забезпечення безпечного сталого середовища для дитини. Відповідно пункту 5 статті 159 СК України, «Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини». Моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 1 складає 8 500 грн., відповідно позивачу 2 складає 8 500 грн.
Враховуючи, що дитину інфікували у родині де він зараз мешкає, позивач 2 змушений був третій раз звернутися до суду для вирішення питання про тимчасову зміну місця мешкання дитини у разі захворювання або інфікування родичів які мешкають разом з дитиною позовною заявою від 02.11.2020 року для захисту прав дитини та забезпечення йому безпечного середовища. Дергачівським судом було відкрито провадження цивільній справі №619/4698/20. відповідачка надала до суду відзив від 15.12.2020 року, в якому як і у інших відзивах інших судів знову надала судові умисно неправдиві дані щодо своїх протиправних дій, хоча вже були визнані систематичні перешкоди та доведені доказами та відповідними свідченнями відповідальних службовців та зазначила що в інтересах дитини лишитися у родині де є інфікований член родини бо, цитуємо: «неможливо заздалегідь передбачити сценарій захворювання будь кого з моєї родини... Тому в кожній такій ситуації вважаю необхідним діяти відносно рекомендацій лікаря...». Але в судовому процесі не було з'ясовано які саме рекомендації надав сімейний лікар кому та коли, більш того до суду не було надано висновок місцевого органу опіки та піклування Малоданилівської ОТГ, що є пряме порушення вимог СК України. Дергачівський суд безпідставно відмовив у задоволені позову. Позивач звернувся до апеляційного суду апеляційною скаргою від 19.02.2021 року, та попри наведені висновки Верховного суду апеляційний суд теж відмовив у задоволенні апеляційної скарги (постанова знаходиться в реєстрі судових справ). Позивач 2 звернувся до Касаційного цивільного суду із скаргою від 16.08.2021 року. Отже на час звернення цим позовом (лише розглядається відкриття провадження по касаційній скарзі. Враховуючи систематичні перешкоди відповідачки, негативні висловлювання в бік позивача 2 у залі суду, не відвідування судового засідання апеляційного суду відповідачкою без поважної причини та не бажання погодити у позасудовий спосіб тимчасову зміну місця мешкання дитини згідно з рекомендацій лікаря у разі хвороби її родичів дитина постійно знаходиться у можливій небезпеці та небезпечному середовищі захистити яку перешкоджає відповідачка, позивач для вирішення цього питання змушений був понести моральну шкоду, яка виражається у постійній психологічний напрузі щодо безпечного середовища дитині, турботі за його здоров'ям, неспроможністю захистити дитину від інфікування, вирішити це питання у законний спосіб через звернення до суду та потребує відшкодуванню грошима. Понесені витрати позивача 2 вираховуються сплатою судових зборів трьох інстанцій, а саме 840,80+1 261,20+1 681,60=3 783,60 грн. та відповідають заподіяно моральної шкоди з боку відповідачки. Моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 2 з урахуванням понесених вимушених витрат складає 1 700+З 783,60=5 483,60 грн.
Попри належні докази по справі та допит численних свідків, які підтвердили : відомості на які спирався позивач 2 по справі №619/4720/18 суддя Дергачівського суду Калмикова Л.К. відмовила у задоволені позовних вимог позивача 2 у повному обсязі рішенням суду від 06.03.2020 року. Другий раз Дергачівським судом відмовлено позивачу 2. Не погодившись з таким рішенням, позивач 2 змушений був звернутися до апеляційного суду. Апеляційний суд постановою від 15.10.2020 року повністю скасував рішення Дергачівського суду та частково задовольнив вимоги позивача 2. Не погодившись з постановою апеляційного позивач 2 звернувся до Касаційного суду. Постановою Касаційного суду частково було задоволено скаргу позивача але резолютивну частину постанови апеляційного суду залишено без змін. За заявою позивача 2 апеляційний суд вирішив питання про відшкодування судовгозбору витраченому в першій та апеляційній інстанції додатковим рішенням. Але позивачем 2 понесена моральна шкода у розрахунку на весь час розгляду справи, тобто три судові інстанції, постійним судовим засіданням та відлученням від роботи, зверненням за допомогою до адвокату, сплатою судового збору, комісії банку, чеків відправки листа поштою за скаргу до касаційної інстанції у розмірі 1 513,40 грн. Сукупний розмір заподіяної моральної шкоди з урахуванням розгляду справи у трьох судових інстанціях та понесених витрат, які не були відшкодовані позивачу 2, складають 1 1 700+1 700+1 513,40 =6 613,4 грн.
Взимку 2020-2021 року відповідачка знову вчинила протиправні дії щодо дитини та батька. Так 12.2020 року відповідачка умисно та безпідставно викликала поліцію після того, як позивач 2 її попередив, що дитина залишається вдома з батьком на вулиці несприятливі погодні умови. Дитина повернеться до матері на наступний день. Після того, позивачу 2 дзвонив поліцейський та розпитував, що трапилось. Потім до будинку позивача 2 прийшла поліція та позивач 2 змушений був фільмувати цей діалог у своєму тамбурі. Потім позивач 2 змушений був звертатися з письмовою заявою від 14.12.2020 року, щодо протиправних дій відповідачки та вчинення психологічного насилля над дитиною та батьком. Таким чином противоправними діями відповідачки дитині нанесено психологічної травми, душевних страждань бо він став свідком всіх зазначених подій, дуже злякався та батькові прийшлося його заспокоювати. За таких обставин дитині та батькові 12.12.2020 року нанесено моральну шкоду. Вже 21.12.2020 року позивач 2 змушений був звернутися до відповідних органів влади заявою щодо недопустимості в подальшому таких протиправних дій з боку відповідачки. Але вже 26.12.2020 року відбулись події, які описані у черговій заяві позивача від 28.12.2020 року з додатками до органів влади. Таким чином ані відповідачка ані уповноважені органи влади ні як не відреагували на чергові порушення з боку відповідачки. Слід зазначити, що позивач 2 змушений був діяти виключно на захист прав свого сина та в її найліпших інтересах, а протиправну поведінку та умисними звинувачення відповідачки спростував присутнім працівникам поліції надавши виконавчий лист по справі №619/3051/17 (додаток 20.12-20.13) на який посилалася відповідачка. Позивач 2 змушений був фільмувати це правопорушення з боку відповідачки у присутності представників поліції (додаток 20.14). Дитини та батькові знову умисно була завдана моральна шкода.
Після чергового інциденту, який відповідачка влаштувала 26.12.2020 року, позивач 2 змушений був знову звернутися заявою від 05.01.2021 року до відповідальних органів влади. Але незважаючи на зазначені вище події та незаконні дії відповідачки вона 09.01.2021 року знову вчинила конфлікт. Всі події позивач 2 змушений був викласти у заяві від 11.01.2021 року. А також провести відео фіксацію діалогу з працівниками поліції. Пізніше позивач змушений був письмово звернутися до відповідачки та Малоданилівської ССД, щодо пояснення дій відповідачки. Але знову не отримав жодних пояснень не від відповідачки не від Малоданилівської ССД). Таким чином умисні протиправні дії відповідачки у тому числі домашнє насилля 12.12.2020 року, 26.12.2020 року, 09.01.2021 року нанесли дитині та його батькові моральної шкоди. Моральна шкода виразилась у душевних стражданнях, страху, невизначеності, психологічним тиском, великим стресом, та умисними неправдивими звинуваченнями відповідачки, які принижували честь та гідність позивача у присутності поліції. Моральна шкода повинна бути відшкодована за кожний випадок умисних протиправних дій відповідачки. Таким чином відповідачка умисно порушила рішення суду по справі №619/3051/17 у частині усунення перешкод, та навпаки вчиняла перешкоди батькові та дитині 3 рази поспіль, не враховуючи що батько кожен раз попереджав відповідачку та всі державні органи влади та повертав дитину за місцем мешкання. Моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 1 складає 3*8 500=25 500 грн., відповідно позивачу 2 складає 3*8 500=25 500 грн.
Впродовж всього терміну розгляду справи №619/4720/18 позивач 2 неодноразово намагався погодити оздоровлення дитини у тому числі звертався до відповідачки листами, але відповідачка жодного разу не «пропонувала та не погодила спосіб оздоровлення дитини. Так у відповідності до постанови апеляційного суду по справі №619/4720/18 від 15.10.2020 року та враховуючи систематичні перешкоди у оздоровленні дитини з боку відповідачки (непогодження), позивач 2 змушений був звернутися до відповідачки листом, в якому повідомив відповідачку, Малоданилівську ССД та Дергачівську поліцію що термінів оздоровлення дитини. В свою чергу позивач 2 додатково повідомив смс повідомленням відповідачку про від'їзд дитини. Протягом всієї дороги відповідачка постійно турбувала позивача 2 та дитину чим наражала на небезпеку в дорозі обох. По приїзду та влаштування до пансіонату відповідачка по відео зв'язку через месенджер Viber поспілкувалася з дитиною. Пізніше до позивача 2 подзвонив поліцейський та почав задавати питання. По приїзду до дому позивач 2 змушений був звернутися відповідною заявою з додатками. За таких обставин дії відповідачки це перешкоди у оздоровленні дитини. Такими діями відповідачка порушила рішення суду по справ №619/3051/17 у частині усунення перешкод. Також відповідачка впродовж всього відпочинку турбувала та допитувала дитину чим зіпсувала весь відпочинок дитині та батькові. Отже нанесла моральну шкоду дитині та батькові. Моральна шкода виразилась у постійній психологічній напрузі, відволіканні від дороги (позивач 2 був за кермом авто впродовж 6 годин), психологічному стресу що навіть після рішення судів відповідачка намагається чинити перешкоди та турбувати дитину та батька, порушенню спокійного відпочинку, неприємному розмовою з поліцією, яку позивач 2 заздалегідь попереджав листом про можливі протиправні дії відповідачки та інше. Моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 1 складає 8 500 грн., відповідно позивачу 2 складає 8 500 грн.
На початку 2021 року позивач 2 звернувся до відповідачки черговим листом. В травні відповідачкою було погоджено відвідування Малоданилівського ліцею співбесіда з директором ліцею та подання обома батьками заяви про зарахування дитини до Малоданилівського ліцею. Позивач 2, враховуючи важливість події вступу до школи дитини та свята 01 вересня 2021 року через лист до відповідачки, Малоданилівської ССД та виконавчої служби пропонував погодити свято 1 вересня 2021 року та участь обох батьків у вихованні дитини та його освітньому процесі в Малоданилівському ліцеї. Відповідачка нічого не погодила. Таким чином відповідачка в черговий раз порушила п.З розпорядження №224, рішення суду у частині усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобов'язаною рішенням суду, що набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утримується від їх учинення (ВС/ККС, №319/841/16-к, 14.05.19). Відповідно до чергового умисного порушення рішення суду було в черговий раз поновлено виконавче провадження (додаток 21.1). Так 01 вересня 2021 року дитина не бачила батька та не була проведена до школи у супроводі батька. Позивач 2 змушений був у всьому натовпі шукати свого сина. Дитина отримала черговий психологічний стрес, психологічну напругу, роздратування бо батько напередодні повідомляв йому що він написав листа до відповідачки щоби разом піти до школи. Отже черговими протиправними діями відповідачка завдала дитині та батькові моральної шкоди, яка виразилась у психологічному напруженні, душевних стражданнях, невизначеності, неможливості провести дитину до школи, а дитині отримати опіку від двох батьків та інше. Моральна шкода, щодо невиконання рішення суду по справі №619/3051/17 у частині усунення перешкод, яка повинна бути відшкодована позивачу 1 складає 8 500 грн., відповідно позивачу 2 складає 8 500 грн.
У вересні 2018 року відповідачка без погодження з батьком дитини влаштувала дитину до ЦДЮТ №1. Позивач 2 дізнався про цей факт, коли отримав відзив відповідачки по справі №619/4720/18. В додатках до відзиву була відповідь ЦДЮТ №1. Позивач 2 неодноразово був змушений звертатися до керівництва ЦДЮТ №1 для врегулювання питання участі батька у виховному та тренувальному процесі у цирковій студії «Непоседи». Отримавши чергову відповідь позивач 2 дізнався що відповідачка вже у вересні 2019 року знову влаштувала дитину до ЦДЮТ №1 без погодження з батьком. Слід зазначити, що в цей час відповідачка знаходилась у судовому процесі по справі №619/4720/18 та достеменно знала що її зобов'язано усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини рішенням суду по справі 619/3051/17. Більш того спираючись на відповідь ЦДЮТ №1 керівник центру була обізнана зі ст. 57 СК України. Тоді позивач 2 намагався погодити участь у виховному процесі вгини у циркової студії «Непоседи» але отримав відповідь де керівник ЦДЮТ №1 заборонив відвідувати батькові циркову студію, що є порушенням права дитини та батька. Позивач змушений був викликати до суду по справі №619/4720/18 у якості свідка ОСОБА_26 керівника ЦДЮТ №1 для підтвердження влаштування дитини без погодження з батьком дитини відповідно ст. 157 СК України, а також надати судові пояснення з яких підстав керівник ЦДЮТ №1 письмово перешкоджає в участі батька в вихованні дитини у цирковій студії «Непоседи». Але ОСОБА_26 під час свідчень надала судові неправдиві свідчення та заперечувала про перешкоди у вихованні з боку відповідачки та свого боку. Позивач 2 змушений був звернутися до суду клопотанням. Тобто ОСОБА_26 намагалась захистити протиправні дії відповідачки, а саме порушення рішення суду по справі (№619/3051/17 а також п.З розпорядження №224. Вже у вересні 2020 року в черговий раз в порушення рішення суду відповідачка знову влаштувала дитину до циркової студії «Непоседи» про що позивач 2 дізнався по відповіді ЦДЮТ. Слід також навести відповідь ЦДЮТ №1, якою в черговий раз підтверджується невиконання з боку відповідачки рішення суду. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобов'язаною рішенням суду, що набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утримується від їх учинення (ВС/ККС, №319/841/16-к, 14.05.19). Дитина активно розповідала про І час проведений у цій студії та неодноразово прохала батька прийняти активну участь у її розвитку цій студії. Та кожен раз засмучувалась тим що рідний батько не відводить та не забирає її з циркової студії та не приймає участь у виступі з дитиною. Батько дитини впродовж чотирьох років намагався погодити з відповідачкою у тому числі участь у вихованні та всебічному розвитку дитини у тому числі листами до відповідачки. Отже протиправними діями відповідачки (невиконанням рішення суду) нанесено моральної шкоди дитині та батькові. Моральна шкода виразилась у неотриманні опіки з боку батька, душевних стражданнях, не залучення його до розвитку дитини у цирковій студії, неспроможність виховувати дитину та постійному психологічному пригніченні дитини та батька, умисному відстороненні батька від виховного життя дитини, яке пов'язано з відвідуванням циркової студії «Непоседи». Моральна шкода відшкодовується грошима. З урахуванням тривалості умисних протиправних дій відповідачки, відповідно п.2 ст. 158 Сімейного кодексу України, «Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини» (п.З розпорядження №224), відповідно пункту 5 статті 159 СК України, «Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини». (рішення суду по справі №619/3051/17) моральна шкода повинна буди відшкодована за кожен тренувальний освітній рік (2018-2019, 2019-2020, 2020-2021) таких протиправних дій з боку відповідачки. Моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 1 складає 3*1 700=5 100 гри., відповідно позивачу 2 складає 3*1 700=5 100 грн.
З березня 2017 року через систематичні правопорушення відповідачки позивач 2 змушений був постійно звертатися заявами до Дергачівської, а згодом до Малоданилівської ССД щодо захисту прав дитини, контролю за виконанням пунктів 2 та 3 розпорядження №224 та рішенням судів, які вступили в законну силу, пов'язані з участю у вихованні та спілкуванні з дитиною (додатки до 24 пункту папки ССД Дергачі та ССД Мала Данилівка), а також до різних лікарень (додатки до 24 пункту папка Лікарні) для з'ясування хвороби дитини, як його лікувати, що дитині потрібно, які призначені щеплення та інше. Згодом позивач 2 змушений був звертатися і з іншими питаннями пов'язаними з безпечним середовищем дитини, яка мешкає окремо від батька, участі у лікуванні та оздоровленні дитини, участі у освітніх, розвивальних, розважальних питань пов'язаних з всебічним розвитком дитини його соціалізації та інше. На час звернення цим позовом відповідачка продовжує перешкоджати та не виконує п.З розпорядження №224, рішення суду №619/3051/17 у частині усунення перешкод у вихованні та спілкуванні. Позивач 2 особисто змушений був неодноразово приїжджати до зазначених служб та надавати усні пояснення, прохати захистити порушені права дитини та погодити з відповідачкою способи участі у житті дитини. Такими протиправними діями відповідачка нанесла позивачу 2 моральної шкоди. Моральна шкода виражається у постійних зверненнях до відповідальних органів влади, усних особистих пояснень, роздратованості, порушення звичного ритму життя, душевних страждань, психологічної напруги, стресу, неможливості надати дитині так потрібної батьківської турботи, порушенням родинних зв'язків батька і сина, стабільного та всебічного гармонійного виховання з боку батька та інше. Моральна шкода відшкодовується грошима. Моральна шкода нанесена позивачу повинна бути відшкодована за кожен рік таких звернень до державних органів та установ на протязі 2017,2018, 2019,2020,2021 років. Моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 2 складає 5*1 700=8 500 грн.
3 травня 2021 року по вересень 2021 року позивач 2 неодноразово звертався особисто до віддповідачки щодо відвідування дитини у своєму супроводі футбольного матчу на стадіоні «Металіст» об 18:45 години неділі, (звернення до ССД Малої Данилівки від 02.06.2021 року, К.06.2021 року, 30.07.2021 року, 02.09.2021 року, 06.09.2021 року). Відповідачка тричі не погодила цей захід з позивачем 2. Перший раз зі слів дитини він лишився вдома в час проведення матчу (29 травня 2021 року), в інші два рази дитина відвідувала стадіон з невідомим чоловіком (01 серпня 2021 року та 05 вересня 2021 року). Враховуючи, що відповідачка умисно не виконала п. З розпорядження №224 та рішення суду №619/3051/17 у частині усунення перешкод у вихованні дитини з огляду що позивач 2 тричі звертався до відповідачки, такими противоправними діями відповідачка нанесла моральної шкоди батькові та дитині. Моральна шкода виразилась у психологічному пригніченні, душевних стражданнях, що батько не може як інші батьки привести свого сина на стадіон та провести з ним час за оглядом футбольного матчу, а син не може разом з батьком відвідати стадіон, стресу, неможливості пояснити дії відповідачки дитині та інше. З урахуванням тривалості умисних протиправних дій відповідачки, та відсутності будь-яких пропозицій щодо вирішення дуже простого питання вільного спілкування дитини з батьком, відповідно п.2 ст. 158 Сімейного кодексу України, «Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та Оптування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини» (п.З розпорядження №224), та відповідно пункту 5 статті 159 СК України, «Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини» рішення суду по справі №619/3051/17) дитині та батькові повинна бути відшкодована моральна шкода. Моральна шкода, яка повинна бути відшкодована позивачу 1 складає 8 500 грн., відповідно позивачу 2 складає 8 500 грн.
Сукупний розмір відшкодування моральної шкоди по всім зазначеним обставинам позивача 1 складає 227 800 грн та повинен бути стягнутий з відповідачки на користь малолітній дитини та зарахований на спеціальний банківський рахунок дитини.
Сукупний розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням понесених витрат по всім зазначеним обставинам позивачу 2 складає 275 524,18 грн. та повинен бути стягнутий з відповідачки на користь позивача 2.
Відповідачка ОСОБА_3 подала до суду відзив, в якому просила в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю посилаючись на те, що усі дії щодо дитини відбуваються відповідно до судових рішень, вона не перешкоджає батькові у спілкуванні з дитиною, не було подано жодних доказів спричинення моральної шкоди дитині, витрати позивача на судові процеси не є підставою для стягнення моральної шкоди з відповідачки.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, з підстав, які зазначені ним у позовній заяві, а також подав клопотання про заочний розгляд справи.
У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. На адресу зареєстрованого місця проживання відповідача судом була направлена судова повістка разом з копіями відповідних документів, яка відповідно до довідки Укрпошти. була не вручена працівниками пошти у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).
Крім того, відповідача було повідомлено про час та місце судового засідання відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин. Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання та не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до переконання, що позовна заява підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 він фактично посилається у своїй заяві на 25 пунктів, якими порушуються норма спеціального законодавства, а саме частиною 2 статті 162 СК України передбачено, що особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала; норма спеціального законодавства, а саме частини 2 статті 158 СК України передбачено, що рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини; норма спеціального законодавства, а саме частиною 5 статті 159 СК України передбачено, що особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Судом установлено , що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно копії розпорядження Дергачівської районної ради від 04 травня 2017 року за №224 вбачається, що визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з матір'ю ОСОБА_3 , яка мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а також у п. 2 визначено ОСОБА_2 дні для участі у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно копії розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 23 квітня 2019 року за №201 вбачається, що визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 розпорядження голови державної адміністрації від 04 травня 2017 року №224 «Про визначення місця проживання та порядку виховання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно копії рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року у справі №619/3051/17 вбачається, що ОСОБА_2 задоволено частково зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_2 та визначити йому дні для участі у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: кожний непарний та парний вівторок та п'ятницю з 18 год. 30 хв до 19 год. 30 хв. в присутності матері ОСОБА_3 (бабусі ОСОБА_6 або дідуся ОСОБА_5 ), за адресою: АДРЕСА_2 , враховуючи думку та стан здоров'я дитини; кожну непарну суботу місяця з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. в присутності матері ОСОБА_3 (бабусі ОСОБА_6 або дідуся ОСОБА_5 ), як за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , так і з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів чи парків відпочинку, враховуючи думку та стан здоров'я дитини; у день народження дитини, якщо 24 січня буде вихідним днем - з 09 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. в присутності матері ОСОБА_3 (бабусі ОСОБА_6 або дідуся ОСОБА_5 ), за адресою: АДРЕСА_2 , або в дитячому розважальному закладі чи паркові відпочину у смт Мала Данилівна Дергачівського району Харківської області або у місті Харкові; якщо 24 січня припадає на будній день - з 08 год. 00 хв. до 08 год. 30 хв. в присутності матері ОСОБА_3 (бабусі ОСОБА_6 або дідуся ОСОБА_5 ), за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням думки та стану здоров'я дитини. В іншій частині позову відмовлено.
Отже, розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 04.05.2017 р. №224 «Про визначення місця проживання та порядку виховання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 » (зі змінами, внесеними іншим розпорядженням Дергачівської РДА Харківської області від 23.04.2019 р. №201 «Про внесення зміни до Розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 04.05.2017р. №224») - було визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з матір?ю ОСОБА_27 ; також було визначено ОСОБА_2 дні для участі у вихованні та спілкуванні з його малолітнім сином ОСОБА_1 .
Згідно копії Постанови апеляційного суду від 18 липня 2018 року вбачається, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_28 - задоволено частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року змінено в частині визначення порядку та участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Абзаци 4-6 резолютивної частині рішення викласти в наступній редакції: визначено ОСОБА_2 наступний спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце та час їхнього спілкування: кожного вівторка та четверга кожного тижня з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. без присутності матері; кожної суботи та неділі кожного другого та четвертого тижня місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. без присутності матері. В іншій частині рішення залишено без змін.
Згідно копії Постанови апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №619/4720/18 вбачається, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 березня 2020 року - скасовано. Позов ОСОБА_2 - задоволено частково. Визначено ОСОБА_2 додатковий спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 : два тижні влітку, за домовленістю з ОСОБА_3 під час відпустки батька, для спільного з батьком відпочинку та оздоровлення сина. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Згідно копії інформації В.о. директора КЗ № Малоданилівський ЗДО «Дзвіночок» від 26.10.2021 №74 вбачається, що ОСОБА_2 постійно спілкується з адміністрацією, вихователями, практичним психологом закладу освіту, відвідував батьківські збори та отримував всю інформацію стосовно ОСОБА_1 , 2015 р.н. ОСОБА_2 регулярно відвідував усі святкові та виховні заходи за участю його сина ОСОБА_1 , 2015 р.н.
З копії постанови ВС у справі №619/4698/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Малоданилівською селищної ради Дергачівського району Харківської області, про встановлення способу участі батька у житті малолітньої дитини, який відмовлено судом першої інстанції та залишено в силі апеляційної інстанції, касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Згідно відповідних копій висновків органів поліції вбачається, що за результатами звернень ОСОБА_2 з питань перешкоджання спілкування з сином було пораджено звернутися з цивільним позовом до суду.
Згідно копії постанови про відновлення виконавчого провадження від 24.12.2021 року ВП №57416300 вбачається, що за в/л №619/3051/17 відновлено виконавче провадження.
Згідно копії постанови про накладення штрафу від 23.11.2023 року ВП №72819213 за в/л №619/3051/17 вбачається, що за невиконання без поважних причин боржником рішення накладено штраф на ОСОБА_3 .
Згідно копії постанови про накладення штрафу від 04.01.2024 року ВП №72819213 за в/л №619/3051/17 вбачається, що за невиконання без поважних причин боржником рішення накладено штраф на ОСОБА_3 .
Згідно копії повідомлення державного виконавця від 09.01.2024 за №1562 вбачається, що у виконавчому провадженні ВП№72819213 у справі №619/3051/17 боржник не виконує вимоги виконавчого документа , тому в його діях вбачаються ознаки злочину передбачені ч. 1 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню, в зв'язку з чим звернувся до органів поліції щодо вирішення питання щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
За таких обставин, суд вбачає наявність підстав, передбачених нормою спеціального законодавства, а саме частиною 5 статті 159 СК України якою передбачено, що особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, проте, з наведених обставин, судом не вбачається, підстав, передбачених ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 158 СК України.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення.
Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, то він має бути адекватним відносно нанесеній моральній шкоді, при цьому відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу. Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 275 524, 18 грн.
Разом з тим, суд виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір грошового відшкодування відповідно до наявності встановленої підстави щодо ухилення від виконання рішення суду, стягнути моральної шкоди на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , у розмірі 34 000,00 грн, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся його батько ОСОБА_2 , то доказів на спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 не вбачається.
Також суд враховує ту обставину, що у судовому засідання не вбачалося можливим з'ясувати думку самого ОСОБА_1 з приводу заявленого позовом його батьком до матері щодо завдання йому моральної шкоди.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, враховуючи що позов задоволено частково, а саме у розмірі 6% від ціни позову, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 452, 99 грн.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст.13, 89, ч.2 ст. 247, 264, 293, ч.7 ст.294, 315, 319 ЦПК України, суд; -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.
.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30 000, 00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 452, 99 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Апеляційна скарга може бути подана через Котелевський районний суд Полтавської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.
позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання Полтавська область, м. Полтава
відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено протягом десяти днів
Суддя С.О.Мальцев