Справа № 604/957/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/307/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ст. 124 КК
18 вересня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника
потерпілого
адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 червня 2024 року.
Даним вироком,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , одружений, з середньою освітою, громадянин України, на утриманні малолітня дитина, раніше не судимий,
визнаний винуватим за ст.124 КК України та призначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Судом частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 та стягнуто на його користь з ОСОБА_8 400000 грн. моральної шкоди та 30000 грн. витрат на правничу допомогу.
Вирішено питання арешту майна, процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком суду, 20.06.2021 приблизно о 19 год. у ОСОБА_8 , який знаходився у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_11 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, спровокованих протиправною поведінкою ОСОБА_11 , виник словесний конфлікт з останнім.
Під час вказаного словесного конфлікту ОСОБА_11 , перебуваючи в приміщенні кухні своєї квартири, що по АДРЕСА_3 , умисно двічі, з невеликим проміжком часу, штовхнув ОСОБА_8 правою рукою в область грудей.
Надалі, ОСОБА_11 , діючи умисно та агресивно по відношенню до ОСОБА_8 , продовжуючи свої протиправні дії, піднявши із землі уламок розбитої скляної тарілки, яка розбилась в результаті падіння зі столу в ході штовханини, умисно наніс ним один удар ОСОБА_8 в область живота справа.
З метою припинення протиправної поведінки ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , отримавши тілесні ушкодження, з метою захисту охоронюваних законом власного життя і здоров'я, від суспільно-небезпечного посягання, з метою самозахисту, знаходячись біля ОСОБА_11 наніс йому один удар кулаком правої руки в область грудної клітки, від якого ОСОБА_11 втратив рівновагу та впав на підлогу.
Піднявшись, ОСОБА_11 продовжив протиправні дії, направлені на спричинення тілесних ушкоджень, піднявши із землі уламок розбитої скляної тарілки наніс ОСОБА_8 один удар в область правої кисті і в той момент ОСОБА_8 , діючи з метою самозахисту, захищаючи своє життя та здоров'я, наніс ОСОБА_11 один удар кулаком правої руки в область грудної клітки, від якого ОСОБА_11 втратив рівновагу та впав знову на підлогу.
Надалі, піднявшись, ОСОБА_11 продовжуючи свої протиправні дії, направлені на спричинення тілесних ушкоджень, піднявши із землі уламок розбитого скляного стакану, умисно наніс ним один удар ОСОБА_8 в область правої ноги.
Після цього, ОСОБА_11 , продовжуючи протиправні дії, направлені на спричинення тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_12 , при цьому, тримаючи в руках уламок розбитого скляного стакану, погрожуючи фізичною розправою замахнувся рукою, тримаючи уламок скла.
В цей момент, ОСОБА_8 , попередньо отримавши тілесні ушкодження, з метою відвернення небезпечного на його думку посягання з боку ОСОБА_11 , сприйнявши його дії як насильницькі та такі, що є суспільно-небезпечними, спрямованими на вчинення злочину стосовно нього, усвідомлюючи, що його життю та здоров'ю реально загрожує небезпека, з мотивів захисту, не маючи можливості інакше припинити даний конфлікт, перебуваючи у стані необхідної оборони, не маючи наміру, направленого на умисне позбавлення життя ОСОБА_11 та вчинення умисного вбивства, схопив в праву руку металевий друшляк, яким наніс два удари ОСОБА_11 в область лівої виличної ділянки голови. Від вказаних ударів ОСОБА_11 втратив рівновагу та впав на підлогу.
В результаті таких протиправних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, у виді крововиливів під оболонки головного мозку та в його речовину, із зовнішніми ушкодженнями (синець лівої половини обличчя, синець повік лівого ока з контузією його очного яблука, рубець (слід загоєння рани) лівого надбрів'я, перелому лівої скронево-виличної дуги, крововиливів у слизову оболонку губ і лівої щоки) та крововиливів у м'які тканини лівої половини голови, рубця (слід загоєння рани) лівої бокової поверхні тулуба та синця передньої поверхні правої половини грудей, від яких 03.07.2021 помер, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
ОСОБА_8 під час даного конфлікту, були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді садна передньої поверхні живота справа, правої кисті, ділянки правого колінного суглоба, правої гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
За таких обставин, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, тобто умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони.
В зміненій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить скасувати вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 червня 2024 року відносно ОСОБА_8 та звільнити його від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 124 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України і закрити кримінальне провадження №12021216100000060 внесене 21.06.2021 року до ЄРДР, а цивільний позов заявлений потерпілим в кримінальному провадженні залишити без розгляду.
Неоспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, апелянт вказує, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 124 КК України, за яким ОСОБА_13 визнано винуватим, за правилами ст. 12 КК України, належить до нетяжких злочинів.
Зазначає, що станом на 22.08.2024 року закінчились строки давності притягнення обвинуваченою до кримінальної відповідальності за вказані кримінальні правопорушення, передбачені п.2 ч. 1 ст.49 КК України. Тому просить звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КК України.
Зазначає, що у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності, заявлений цивільний позов потерпілого у кримінальному провадженні не вирішується, тому його слід залишити без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_8 , в судових дебатах його захисника, які підтримали змінену апеляційну скаргу, просять її задовольнити, в судових дебатах представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 , який змінену апеляційну скаргу підтримав частково у частині звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за строками давності, в частині цивільного позову просить залишити без змін, в судових дебатах прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, вважає, що її вимоги підлягають до задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи зміненої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає до задоволення з таких підстав.
Оскільки висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації його дій за ст. 124 КК України відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю зібраних доказів, є обґрунтованими, в апеляції не оспорюються, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги захисника щодо необхідності звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ст. 124 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, є переконливими.
Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення вчинено 20 червня 2021 року.
Органом досудового розслідування та судом першої інстанції його дії кваліфіковано за ст. 124 КК України.
Санкція ст. 124 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 2 років.
У відповідності до положень ст. 12 КК України в редакції, чинній на час розгляду апеляційної скарги, вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжкого злочину.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Колегія суддів вважає, що оскільки з дня вчинення інкримінованого нетяжкого злочину минуло понад три роки, останній протягом цього періоду не ухилявся від досудового розслідування або суду, не вчиняв інших кримінальних правопорушень - він може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Оскільки закон не пов'язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття кримінального провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинуваченому ОСОБА_8 відповідно до вимог ст. 285 КПК України, роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою.
ОСОБА_8 підтримав змінену апеляційну скаргу свого захисника та просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрити.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що обвинуваченого ОСОБА_8 слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та закрити кримінальне провадження щодо нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Згідно висновку викладеному в Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17 (провадження № 51-4251кмо21), якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_8 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 124 КК на підставі ст. 49 КК, то витрати за проведення судової експертизи в розмірі 858,10 гривень - покладаються на державу.
Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.129 КПК України, рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.1989 року №3 (зі змінами), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Верховний Суд у Постанові від 24.05.2018 року (справа № 531/2332/14-к) зазначив, що відповідно до вимог ч.4 ст.286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
З огляду на вищевказане, цивільний позов у кримінальному провадженні слід залишити без розгляду та роз'яснити цивільному позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, арешт, накладений у даному кримінальному провадженні підлягає скасуванню.
Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 284, 417, 419 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Змінену апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 - скасувати.
Звільнити ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності та на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження - закрити.
Процесуальні витрати за проведену судову експертизу в розмірі 858,10 гривень - покласти на рахунок держави.
Речові докази - змиви речовини бурого кольору, схожої на кров, футболку жовтого кольору із слідами речовини бурого кольору, кухонний ніж із слідами речовини бурого кольору, металевий друшляк зі слідами речовини бурого кольору, схожої на кров, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Теребовлянського районного суду Тернопільської області - знищити; годинник марки "Орієнт", окуляри марки "DgG", навушники марки "Designedbuproove", печатку жовтого кольору, сумку чоловічу "PoloPanid", які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Теребовлянського районного суду Тернопільської області- повернути ОСОБА_8 .
Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 24.06.2021 та від 06.07.2021 на вилучені під час огляду місця події змиви речовини бурого кольору, сжожої на кров, футболку жовтого кольору із слідами речовини бурого кольору, кухонний ніж із слідами речовини бурого кольору, металевий друшляк зі слідами речовини бурого кольору, схожої на кров, годинник марки "Орієнт", окуляри марки "DgG", навушники марки "Designedbuproove", печатку жовтого кольору, сумку чоловічу "PoloPanid" - скасувати.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Судді