Провадження № 22-ц/803/7745/24 Справа № 207/36/24 Суддя у 1-й інстанції - Бистрова Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
16 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Барильської А.П., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, -
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, мотивуючи тим, що вона є непрацездатною за віком та станом здоров'я, є інвалідом третьої групи. Має численні захворювання, перенесла операції та перебуває під постійним наглядом лікаря.
Посилаючись на те, що відповідач, який є її сином, протягом останніх 8 років припинив з нею спілкування та жодної матеріальної допомоги, яку вона потребує, не надає, просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 08 січня 2024 року.
Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 травня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання непрацездатної матері ОСОБА_1 на її користь у розмірі 1/8 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 08 січня 2024 року. Рішення суду у межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач нікого на утриманні немає. Єдине джерело її доходу це мізерна пенсія, якої не те що на ліки, а навіть на продукти не вистачає.
14 серпня 2024 рові відповідач ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Звертає увагу на те, що позивачка отримує пенсію у розмірі більшому ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Згідно з п. 1ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів.
Зважаючи на те, що предметом дійсного позову є стягнення аліментів, розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
За змістом ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 25 травня 2000 року, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 23 березня 2000 року довічно та отримує пенсію за віком та станом здоров'я.
Позивачка ОСОБА_1 має ІІІ групу інвалідності від загального захворювання, а також: двусторонний остеоартроз 2 ступеню, СПО тотальне ендопротезування лівого кульшового суглобу, лівобічний коксартроз III ст., контрактура лівого колінного суглоба, зростаючий перелом в/з лівої плечевої кістки після МОС, контрактура лівого плечового суглоба, знаходиться під постійним наглядом лікаря ортопеда-травматолога, перенесла 11-хірургічних операцій, в тому числі і ендопротезування, декілька разів протягом року проходить стаціонарне лікування в травматологічному відділенні КПП КМР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», має кардіосклероз, гіпертонічну хворобу та знаходиться на «Д» обліку у сімейного лікаря-терапевта, також перебуває на обліку у лікаря-психіатра КЗ «Перша Кам'янська міська психіатрична лікарня» ДОР» з діагнозом: змішаний тривожно-депресивний розлад, а отже це є ряд захворювань, які слід підтримувати медикаментозно та витрачати кошти на лікування.
Відповідно до довідки про доходи №1796 7975 0577 1757 від 02 листопада 2023 року ОСОБА_1 за період з 01 травня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, перебуваючи на обліку в Кам'янському об'єднаному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області, отримує пенсію за віком на загальну суму 27 449,82 грн. (по 4 574,97 грн. на місяць).
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 січня 2007 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають на праві спільної часткової власності в рівних частинах квартиру, яка розташована у АДРЕСА_1 .
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є матір'ю відповідача, отримує пенсію за віком і є непрацездатною особою, має незадовільний стан здоров'я, потребує страждає рядом захворювань, що, поза розумним сумнівом, потребує від неї затрат на придбання ліків та медичних засобів, що свідчить про те, що потребує матеріальної допомоги від відповідача а останній має можливість надавати позивачці таку допомогу, оскільки є працездатною особою у розмірі 1/8 часини з усіх видів його доходу щомісячно на утримання матері.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (стаття 204 СК України).
Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:
1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Згідно зі статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
При встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі.
При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Саме такого висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 212/1055/18-ц (провадження №61-2386сво19).
Отже, законодавець встановлює відповідне правило справедливого балансу у відносинах між батьками та їх дітьми, виховуючи сім'ї на принципах взаємодопомоги та підтримки, враховуючи, що дитина, яка є неповнолітньою нездатна самостійно піклуватися про себе та повністю залежить від своїх батьків, які утримують її, виховують та забезпечують її життєдіяльність, законодавець встановлює законодавчий обов'язок батьків по піклуванню дитини, так і батьки після втрати ними працездатності повинні мати можливість розраховувати на підтримку своїх дітей.
Відповідний принцип виховує в громадянах відчуття поваги один до одного.
Встановивши, що ОСОБА_1 є непрацездатною та пенсіонером за віком, має вади здоров'я, враховуючи встановлений законом обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків, а також відсутність підстав, передбачених ч.1 ст.204 СК України, для звільнення відповідача від обов'язку утримувати свою матір, врахувавши розмір доходу позивачки (щомісячна пенсія станом на жовтень 2023 року 4 57,97 грн) та відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з на користь позивачки аліментів у розмірі 1/8 частини, та доводи приведені в апеляційній скарзі не доводять підстав для збільшення їх до 1/4 частини.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 16 вересня 2024 року.
Головуючий: Е.Л.Демченко
Судді: А.П.Барильська
М.О.Макаров