Справа № 191/4296/24
Провадження № 1-кс/191/729/24
іменем України
14 вересня 2024 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Синельниківського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування до :
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ, громадянин України, українця, із вищою освітою, офіційно не працює, одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 12024041390000810 від 13.09.2024 року, -
Клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12024041390000810 від 13.09.2024 року відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
З клопотання вбачається, що 13.09.2024 року приблизно о 11.00 годин, ОСОБА_6 , знаходився в приміщенні спальної кімнати будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 , де він почув, що у гостьовій кімнаті, між його дружиною ОСОБА_7 , та її сином ОСОБА_8 , відбувається словесний конфлікт.
З метою врегулювання ситуації, ОСОБА_6 вийшов у гостьову кімнату та у нього виник словесний конфлікт зі своїм пасинком ОСОБА_8 , який перейшов у бійку. В ході бійки у ОСОБА_6 виник прямий злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_8 .
Далі, ОСОБА_6 , реалізуючи свій прямий злочинний умисел, направлений на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - потерпілого ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи настання смерті потерпілого ОСОБА_8 , 13.09.2024 року приблизно о 11 годині 03 хвилин (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), з особистих неприязних відносин, взявши зі столу та тримаючи у своїй правій руці кухонний ніж, наніс два послідовних удари в ділянку ребер зліва та грудній клітині, від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_8 помер на місці - 13.09.2024 року.
Смерть потерпілого ОСОБА_8 настала від гострої крововтрати, колото-різаного проникаючого поранення грудної клітки з ураженням внутрішніх органів
Таким чином ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, а саме умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині (умисне вбивство).
Провина ОСОБА_6 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування : протоколом огляду місця події; свідченнями свідка ОСОБА_7 ; свідченнями свідка ОСОБА_9 ; іншими зібраними матеріалами кримінального провадження.
13.09.2024 року ОСОБА_6 о 11 годині 50 хвилин затримано в порядку ст. 208 КПК України.
14.09.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за який законом про кримінальну відповідальність, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років.
На підставі цього виникає ризик, передбачений ч. 1 п.1ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_6 , 14.09.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, такі обставини можуть зумовити ОСОБА_6 спробувати уникнути передбаченої законом відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування або суду. Також виникає ризик передбачений ч.1 п.3 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, потерпілого, оскільки не перебуваючи в умовах ізоляції та без перешкод може впливати на свідків та потерпілого з метою зміни ними показань в сторону останнього.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного також слід обов'язково враховувати вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Таким чином, за викладених вище обставин, інші запобіжні заходи, крім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не можуть забезпечити виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язків.
Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 , є забезпечення виконання нею покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкодити кримінальному провадженню чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
У зв'язку з цим, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали та просили його
задовольнити.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та пояснив, що він захищав своє життя та життя своєї жінки. З боку пасинка - ОСОБА_8 до нього з жінкою застосовувалося домашнє насильство, за що вони викликали поліцію за рік шість разів. ОСОБА_8 перебуває на обліку у лікаря-психіатра. Раніше, останній, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, погрожував їм вбивством, руйнував майно. Під час конфлікту ОСОБА_8 був в сильному алкогольному сп'янінні, жінка була в іншій кімнаті та покликала його на допомогу, а ОСОБА_8 тягнув її за волосся. Він його відтягнув, а ОСОБА_8 почав йому погрожувати, що зараз йому переламає ребра. Потім ОСОБА_8 на кухні взяв ніж і намагався його бити, наніс тілесні ушкодження. Він намагався від нього відбиватися руками, і в цей час ОСОБА_8 казав, що вб'є їх. Він побачив на столі маленький кухонний ніж і почав розмахувати ним перед ОСОБА_8 , а він своїм ножем замахувався на нього. Він постійно захищався і руками і ножем, удар ножем ОСОБА_8 наносив несвідомо. Весь конфлікт дружина знаходилася біля них. ОСОБА_8 раніше судимий за крадіжку їх квартири. Він прожив с ОСОБА_8 20 років, відносився до нього як до свого власного сина, намагався йому допомагати, але в силу його психологічного захворювання та вживання алкоголю його постійно виганяли з роботи. Після конфлікту жінка викликала швидку допомогу і вони чекали приїзду швидкої.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, так як не погоджується із кваліфікацією підозри. Потерпілий неодноразово лікувався в медичному психічному закладі. Підозрюваний має захворювання, діагноз «Астма». У підозрюваного не було умислу у нанесенні удару ножем в груди, все відбувалося швидко, він намагався захистити себе та свою дружину. Підозрюваний працює водієм маршрутки в м. Дніпрі, але поки неофіційно, бо проходе іспитовий строк.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що підозрюваний є її чоловіком, а ОСОБА_8 - її сином. З боку її сина тривалий час до неї застосовувалася фізична сила та психологічне насильство із нанесенням їй тілесних ушкоджень. Він прийшов у сильному алкогольному сп'янінні об 11.00 год. ранку. Коли вона йому зробила зауваження, то він схопив її за волосся і намагався вдарити о стінку, але вдарив її кулаком в район груді. Вона почала кликати чоловіка на допомогу. ОСОБА_6 відтягнув його. Потім вона побачила у сина ніж, вони билися, син кидався з ножем на ОСОБА_6 , який намагався відбиватися від нього. З боку сина насилля було до неї і до підозрюваного останніх шість років, син перебував на обліку у психіатра та нарколога, він має психічне захворювання, він навіть не пройшов лікарську комісію, бо психіатр сказав, що він неадекватний. Під час цього конфлікту, чоловік врятував її, як би не він, то син би її вбив.
Слідчий суддя, заслухавши думку слідчого, прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, показання свідка, вивчивши клопотання слідчого та додані до нього матеріали та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.
13.09.2024 року Синельниківським РУП ГУНП в Дніпропетровській області були внесені відомості до ЄДДР за № 12024041390000810 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
14.09.2024 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі : вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Частиною 1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, SeriesА, №182, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою, що узгоджується з позицією, наведеною в рішенні ЄСПЛ у справі «Медвєдєв та інші проти Франції» (рішення ЄСПЛ від 29 березня 2010 року, § 76). Судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Крім того, під час визначення підстав для застосування конкретного виду запобіжних заходів також слід ураховувати правило, що закріплено ч. 3 ст. 176 КПК України, - слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Частиною 4 ст.194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч.1,2,6 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Надані слідчим докази є вагомими та свідчить про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, останній раніше не судимий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має постійне місце реєстрації та місце проживання, працює, але неофіційно, тобто має стійкі соціальні зв'язки. Крім того, згідно матеріалів клопотання ОСОБА_6 сприяє проведенню досудового розслідування та не намагається чинити будь-яких перешкод. Згідно довідки №74 КНП «Центр первинної медичної допомоги Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області» від 14.09.2024 року ОСОБА_6 має діагнози : J45 - Астма, хронічна ішемічна хвороба серця, вторинний артроз суглобів, та потребує постійного лікування.
Слідчим та прокурором не було доведено достатніх обставин для переконання того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Також, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Враховуючи вказані обставини, а також характер та особливу тяжкість кримінального правопорушення, виникає ризик, передбачений ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Посилання слідчого на ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого є необґрунтованим та недоведеним. Так, досліджені матеріали справи, пояснення підозрюваного та свідка ОСОБА_7 повністю спростовують існування даного ризику. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід як домашній арешт, без застосування електронних засобів контролю, який забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді, з покладенням на останнього низку обов'язків, передбачених у ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 205 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Синельниківського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки :
- прибувати до групи слідчих СВ Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, прокурора або суду за першою вимогою;
- у період часу з 23:00 год. до 05:00 год. не залишати місце постійного проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Зазначені обов'язки застосовуються до підозрюваного ОСОБА_6 на строк два місяці з дати винесення цієї ухвали, а саме, до 14 листопада 2024 року.
Продовження строку можливе у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
В разі невиконання вищевказаних обов'язків може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.
Вручити копію ухвали підозрюваному та захиснику негайно після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого СВ Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений 18 вересня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1