ЄУН: 337/3831/21
Провадження №: 6/336/658/2024
09 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянувши матеріали подання державного виконавця Бурцевої Вікторії Вікторівни про застосування до боржника примусового приводу по справі 337/3831/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
В серпні 2024 року державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Бурцева В.В. звернулась до суду з заявою про здійснення приводу боржника ОСОБА_2 по справі 337/3831/21.
За змістом подання, на виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 337/3831/21 виданого 08.07.2022 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 15935,83 грн.. Виконавче провадження відкрито 19.05.2023. Державний виконавець вказує, що боржник до виконавчої служби не з'являється, на виклик державного виконавця не реагує. Неодноразово державним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржника було здійснено вихід за адресою реєстрації боржник, однак двері ніхто не відчиняв, для боржника залишилися виклики, останній вихід державного виконавця був 15.07.2024, про що складено акт. Тому, просить подання задовольнити.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, надала заяву про розгляд без участі представника виконавчої служби.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали подання, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2022 року задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу в розмірі 3500 грн., пеню у розмірі 12040 грн., 24 % річних у розмірі 395,83 грн., у загальному розмірі 15935,83 грн. та судові витрати у розмірі 908 грн.
08.07.2022 року були видані відповідні виконавчі листи.
На виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 71685379 з примусового виконання виконавчого листа № 337/3831/21 виданого 08.07.2022 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.
Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року N 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
Відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Державним виконавцем не надано суду доказів на підтвердження того, що винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з приводу виконання виконавчого листа № 337/3831/21 виданого 08.07.2022 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя щодо примусового стягнення заборгованості направлялася боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на вказану у виконавчому документі адресу та що постанова про відкриття провадження отримана боржником, тобто, що він обізнаний про відкриття виконавчого провадження.
Матеріали подання містять копію виклику державного виконавця від 15.07.2024 року, на ім'я ОСОБА_2 до відділу ДВС для надання пояснень та витребуваних у викликах документів.
В той же час, державним виконавцем не надано жодного доказу на підтвердження того, що боржнику направлявся вказаний виклик державного виконавця та що він отримував його, та був обізнаним про необхідність з'явитися до відділу виконавчої служби.
Наявність лише копії виклику державного виконавця не є належним доказом на підтвердження ухилення боржника від явки до державного виконавця та невиконання боржником зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Матеріали подання містять копію Акту державного виконавця від 15.07.2024 року, згідно з яким за результатами виїзду за адресою проживання боржника не вдалося встановити факт проживання боржника та/або наявність/відсутність майна за даною адресою через відсутність мешканців помешкання. Водночас додана до подання копія акту не містять відомостей про понятих або свідків і їхніх підписів, у зв'язку з чим не береться до уваги.
У пункті 10 «Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», викладеного у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.07.2015 року зазначено, що суди обґрунтовано відмовляли в задоволенні подання про оголошення розшуку боржника, якщо: державний виконавець не надавав суду достатніх і достовірних доказів про відсутність відомостей щодо місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи; через відсутність даних про ухилення боржника від сплати боргу; відсутність відомостей про привід боржника; відсутність доказів, які підтверджували б вичерпність заходів, вжитих державним виконавцем щодо встановлення місця знаходження боржника; відсутність відомостей щодо відкриття виконавчого провадження; відсутність відомостей про те, що боржнику відомо про відкриття виконавчого провадження та що він викликався до відділу державної виконавчої служби; на виклик до суду боржник надав заперечення на подання державного виконавця та надав докази, що місце свого проживання не змінював, ніяких повідомлень про наявність виконавчого провадження не отримував.
Саме по собі посилання на заборгованість за виконуваним судовим рішенням, за відсутності відповідних доказів, не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків.
Невиконання може зумовлюватися об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби і подібне. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього з неповажних причин.
Державний виконавець не надавав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне повідомлення боржника про його неодноразовий виклик до виконавчої служби, як то поштових повідомлень, розписок про одержання виклик тощо. У поданні не наведено жодних належних доказів, які б підтверджували організацію розшуку боржника саме на час звернення з поданням до суду, відповіді на запити у відповідні установи з метою з'ясування місця знаходження боржника, здійснення заходів щодо приводу боржника.
Абзац 2 пункту 14 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язковою умовою права звернення державного виконавця до суду про застосування приводу боржника до відділу виконавчої служби, визначає неявку без поважних причин.
Проаналізувавши надані державним виконавцем матеріали, суд дійшов до висновку, що державним виконавцем під час звернення до суду з вказаним поданням не було надано доказів того, що ним в повному обсязі були виконані вимоги ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки з матеріалів справи не вбачається, чи були проведені всі виконавчі дії: чи накладався арешт на належне боржнику майно, а також грошові кошти, банківські рахунки, чи відбувалась заборона відчуження належного боржникові майна, тощо.
Згідно з пунктом 27 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року N 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку під час примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), здійснює привід осіб за рішенням тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, а також вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю державних виконавців, приватних виконавців та інших осіб, які беруть участь у вчиненні виконавчих дій, представників уповноважених органів з питань пробації під час відвідування суб'єктів пробації, здійснює привід у виконавчому провадженні, а також суб'єктів пробації, що ухиляються від прибуття за викликом уповноваженого органу з питань пробації, здійснює розшук боржника чи дитини у виконавчому провадженні у випадках, передбачених законом або рішенням суду.
Привід за своєю правовою природою є заходом процесуального примусу, що полягає у затриманні і примусовому доставлені особи задля забезпечення її участі у провадженні у випадках, якщо цю особу було належним чином викликано, але вона не з'явилася без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття.
Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання, підстави застосування приводу, час, коли необхідно особу доставити і місце доставки особи, суб'єкт, якому доручається здійснити привід.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», статей 14, 18, 36, 66, 67 та 71 Закону України «Про виконавче провадження», підпункту 18 пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року N 878, пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року N 228, а також з метою забезпечення залучення державними, приватними виконавцями працівників органів Національної поліції України до забезпечення публічної безпеки і порядку під час проведення примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, затверджено Порядок взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Відповідно до приписів п.1 та п.2 викладених у Розділі V «Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів підставою для здійснення приводу боржника», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України 30.01.2018 р. №64/261/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2018 р. за №140/31592, підставою для здійснення приводу боржника є ухвала суду (п.1); Привід полягає у примусовому супроводженні боржника, до якого він застосовується, поліцейським, який виконує ухвалу суду про здійснення приводу, до місця його виклику в зазначений в ухвалі час. У разі відмови особи прибути до місця її виклику, якщо застосування превентивних поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, застосовуються поліцейські заходи примусу відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» (п.2).
Таким чином, подання, у тому числі, повинно містити відомості про день та час на який необхідно здійснити привід боржника до виконавця відповідного відділу виконавчої служби.
В поданні державний виконавець зазначив, що привід необхідно здійснити в приймальні дні: вівторок з 09-00 до 12-00 год. або четвер з 13-00 год. до 16-00 год., проте таке формулювання є некоректним, оскільки в поданні державний виконавець не конкретизував день та час на який необхідно здійснити привід боржника, що також перешкоджає постановленню судом ухвали про привід боржника до державного виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
В силу ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець, звертаючись до суду з поданням про привід боржника, не вжив всіх заходів, не надав відповідних доказів, необхідних для його задоволення, у зв'язку з чим, суд дійшов до висновку, що подання державного виконавця не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 438, 258-261 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
У задоволенні державного виконавця Бурцевої Вікторії Вікторівни про застосування до боржника примусового приводу по справі 337/3831/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Ю.А. Галущенко