Справа № 308/15243/24
2-з/308/32/24
18 вересня 2024 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - Малюк В.М., при секретарі судового засідання - Микита М-Н.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Яцко В.Л., про забезпечення позову, до подачі позовної заяви до ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та скасування реєстраційного запису про право власності, -
Заявник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Якцо В.Л. звернулася до суду з заявою про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви до суду, оскільки в майбутньому має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та скасування реєстраційного запису про право власності.
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що в процесі збору матеріалів та підготовки позовної заяви для подання до суду позивачу стало відомо, що відповідачка ОСОБА_2 має намір відчужити спірне майно третій особі, та задля цього виготовила нову технічну документацію на майно.
Відповідно до довідки ЛКК № 24/3/7 від 07. 05.2024 року позивачка страждає на розлади психіки, викликані ушкодженням та дисфункцією головного мозку, або соматичної хвороби (хронічної ішемії мозку) ІІ ступеню з помірними статико координаційними порушеннями. Відтак вона потребує постійного догляду сторонньої особи.
Враховуючи той факт, що позивачка ОСОБА_1 є особою похилого віку та фактично перебуває під доглядом родичів та медичних працівників, невжиття заходів забезпечення позову може позбавити позивача єдиного майна як джерела існування та матеріального забезпечення.
За таких обставин, заявниця просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 та заборонити відповідачу у будь-який спосіб відчужувати спірне майно до вирішення справи по суті в Ужгородському міськрайонному суді.
Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч.7 ст.153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як передбачено ч. 2 ст. 151 ЦПК України якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.
Натомість матеріали поданої заяви не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_2 має намір відчужити вказане спірне нерухоме майно.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно роз'яснень даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.
При вирішенні даної заяви, суд виходить з того, що правовий інститут забезпечення позову не може вирішувати усі правовідносини між сторонами або захищати усі без виключення права сторін від їх можливого порушення. Єдиною метою для забезпечення позову є не захист усіх прав і інтересів сторін, а виключно забезпечення можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, за таких умов забезпечення позову застосовується у разі потенційного ризику неможливості виконання рішення суду, в незалежності від волі боржника.
Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відтак, при обрані заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.
Разом з тим, матеріали заяви не містять належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_2 має намір відчужити вказане спірне нерухоме майно.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів особи у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Всупереч викладеному, заявник не обґрунтував та не надав суду доказів, в чому полягає реальна загроза, що може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення, а тому у забезпеченні позову належить відмовити.
При цьому, суддя зауважує, що особа не позбавлена можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.
На підставі викладеного та керуючись статтями 149-154, 260,353 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 - адвоката Яцко В.Л., про забезпечення позову, до подачі позовної заяви до ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та скасування реєстраційного запису про право власності - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана потягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М.Малюк