Справа № 308/13697/24
18 вересня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Хамник М.М., за участю секретаря судового засідання Гефнер К.-С.Л., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення. Позов обґрунтований тим, що 07.08.2024 поліцейським 2 взводу 2 роти УПП батальйону управління патрульної поліції в Закарпатській області рядовим поліції Кипила Степаном Степановичем було винесено постанову серії ЕНА №2773390 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Відповідно до зазначеної постанови, 07.08.2024 о 09.58 год. позивач, керуючи транспортним засобом Toyota Hilux, д.н.з. НОМЕР_1 , на 804 км автодороги М-06 рухався зі швидкістю 83 км/год. в населеному пункті с.Барвінок, де дозволяється рухатися зі швидкістю не більше 50 км/год., перевищивши дозволену швидкість руху більше, ніж на 33 км/год., швидкість вимірювалася приладом Tru Cam ТС 008724, чим порушив п. 12.4 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач із вказаною постановою не погоджується та зазначає, що відповідачем під час розгляду справи було порушено процедуру та порядок притягнення до адміністративної відповідальності. Зокрема, вказує, що під час розгляду справи його не було ознайомлено з правами передбаченими ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, про що свідчить відсутність підпису на постанові. Інспектор під час винесення Постанови не надав можливість скористатись послугами адвоката та не ознайомив позивача з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Оскаржувана постанова також не містить даних про технічний прилад, яким здійснено відеозапис правопорушення, пояснень позивача.
Ухвалою суду від 27.08.2024 справу прийнято до свого провадження та постановлено проводити розгляд справи з врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (стаття 286 КАС), які встановлені параграфом 2 Глави 11 КАС.
09.09.2024 від представника Департаменту патрульної поліції Вавканича А.І. надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що на момент винесення постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, в його діях був наявний склад зазначеного адміністративного правопорушення, що підтверджується відеозаписом з приладу Tru Cam, який є засобом вимірювальної техніки та фіксації правопорушень і відповідає вимогам ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність».
У постанові також зазначено, що відеофіксація правопорушення велась на лазерний вимірювач швидкості TruCam ТС 008427, що також спростовує довід представника Позивача про незазначення в постанові технічного засобу згідно пункту 3 частини 2 ст. 283 КУпАП.
Щодо доводів позивача про порушення інспектором процедури та порядку притягнення до адміністративної відповідальності, то такі спростовуються доданим до відзиву відеозаписом.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилась. Разом з тим представник позивача адвокат Курах Ю.М. подав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутності.
Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.
В силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що Постановою серії ЕНА №2773390 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що 07.08.2024 о 09.58 год. він, керуючи транспортним засобом Toyota Hilux, д.н.з. НОМЕР_1 , на 804 км автодороги М-06 рухався зі швидкістю 83 км/год. в населеному пункті с.Барвінок, де дозволяється рухатися зі швидкістю не більше 50 км/год., перевищивши дозволену швидкість руху більше, ніж на 33 км/год., швидкість вимірювалася приладом Tru Cam ТС 008724, чим порушив п. 12.4 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частина 1статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306(далі -ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, відповідачем надано фото та відео докази порушення, на яких відображено: дату і час вчинення порушення; місце вчинення порушення та його географічні координати; фотофіксація автомобіля із зображенням державного номерного знаку; швидкість руху автомобіля; напрямок руху автомобіля.
Суд вважає, що прилад TruCam є належний засобом вимірювання швидкості автомобіля, з огляду на наступне.
Законом України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (п. 9 ч.1 ст. 31 Закону).
Відповідно до ч.1ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Тобто, положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію отриману за допомогою лазерного вимірювача та інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Крім цього, представником відповідача додано до відзиву письмові докази, що підтверджують, що застосування приладу TruCam LTI 20/20 є законним, оскільки визначене чинним Законом України «Про метрологію і метрологічну діяльність».
Окрім того, як вбачається з листа ДП «Укрметртестстандарт» від 03.09.2021 № 22-38/42 лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, встановлено, що засіб вимірювальної техніки лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LT1 20/20 TruCam відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, при цьому діапазон вимірювання швидкості від 2км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі +2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год.
Таким чином, дані з фотознімків та відеозапису, здійснені лазерним вимірювачем швидкості ТЗ Tru Cam, в розумінні положень статті 251 КУпАП, можуть мати доказовий характер у питанні встановлення факту перевищення ТЗ допустимої швидкості руху.
Тобто, обставин, які б виключали можливість застосування приладу ТruCam ІІ LTI 20/20 судом не встановлено.
В силу ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, а уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно дост. 283 КУпАП.
Таким чином, виявлене відповідачем адміністративне правопорушення не підлягає оформленню протоколом, а вирішення питання про притягнення водія до адміністративної відповідальності має відбуватись на місці його вчинення шляхом складання відповідної постанови, тобто за правилами ч. 4ст. 258 КУпАП, що кореспондується з положеннями ч. 6ст. 276 КУпАП.
Згідно ст.222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, що передбачені ч.1ст.122 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.
Розгляд справи проводиться відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.
Відповідно до п.9 розділу ІІІ Інструкції №1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Згідно з п.1, 5 розділу IV Інструкції №1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським дотримано вимог вищевказаної інструкції, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Відтак, позивачем не надано достатніх доказів, які спростовують порушення вимог п.12.4 ПДР України.
Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
При цьому, суд враховує, що приписи ст. 77 КАС України свідчать про те, що їх не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування своїх вимог, тому обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, за таких обставин, судом встановлено, що оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення є законною та в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим зазначена постанова підлягає залишенню без змін, а позовні вимоги без задоволення.
На підставі суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З цих підстав, керуючись статями 1-3,77,241-246,268-271,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ; тел. НОМЕР_2 ; адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Повний текст рішення виготовлено 18.09.2024.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М. Хамник