Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3994/24
(заочне)
11.09.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Надопта А.А., секретар судового засідання Стрижак О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів в порядку спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовні вимоги мотивовано тим, що строни перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.06.2014 року по 11.04.2024 року, що стверджується Рішенням Виноградівського районного суду за №299/1158/24 від 11.04.2024 року.
За час спільного проживання у сторін народилася одна дитина-син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає та пребуває на повному утриманні позивачки ОСОБА_1 в м.Відень, Австрійської Республіки.
Позивачка не взмозі самостійно забезпечувати всі витрати, по утриманню спільної із відповідачем дитини, яка крім іншого важко хворіє на онкологічне захворювання.
Угоди про сплату аліментів в добровільному порядку сторонами не досягнуто.
Враховуючи матеріальний стан відповідача, позивач просить стягувати з відповідача ОСОБА_2 аліменти щомісяця на дитину у твердій грошовій сумі по 15000 грн. щомісячно, а також просить суд стягнути на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн..
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, однак її представник ОСОБА_4 , подав до суду письмову заяву про підтримання заявленого позову.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання з невідомих суду причин не з'явився і від нього не надійшло жодного клопотання про відкладення слухання справи або поважні причини неявки, тому суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що строни перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.06.2014 року по 11.04.2024 року, що стверджується Рішенням Виноградівського районного суду за №299/1158/24 від 11.04.2024 року.
За час спільного проживання у сторін народилася одна дитина-син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає та пребуває на повному утриманні позивачки ОСОБА_1 в м.Відень, Австрійської Республіки.
Позивачка не взмозі самостійно забезпечувати всі витрати, по утриманню спільної із відповідачем дитини, яка крім іншого важко хворіє на онкологічне захворювання.
Угоди про сплату аліментів в добровільному порядку сторонами не досягнуто.
Правовідносини між сторонами врегульовані нормами Сімейного кодексу України.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 183 ч.1 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
За правилами ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності до ч.1 ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
За змістом положень ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (норми матеріального права в редакції, чинній на час пред'явлення позову), прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом, який визначає рівень інших соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема, у сфері доходів населення.
За таких умов, незмінну і незначну за розміром протягом тривалого часу матеріальну участь батька у матеріальному забезпеченні дитини не можна визнати такою, що враховує реальні обставини та потреби дитини. З часом відносний розмір такої матеріальної участі лише зменшується та перестає відповідати умовам реальної, ефективної участі платника аліментів відповідно до належної з нього дійсної частки у забезпеченні потреб дитини.
За приписами СК України матеріальне утримання дитини є обов'язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин. Присудження аліментів у твердій грошовій сумі допускається за наявності обставин, що мають істотне значення, безвідносно до характеру доходу платника та способу його одержання.
Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.
З урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту, вимога позивачки щодо розміру аліментів в розмірі 15000 грн. є надмірною, а аліменти у твердій грошовій сумі 5000 грн. на дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, забезпечуватимуть грошове утримання у розмірі, близькому до половини розміру відповідного прожиткового мінімуму, узгоджуватимуться з вимогами закону, відповідатимуть інтересам дитини і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.
Слід враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають до часткового задоволенню і з відповідача слід стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 5000 гривень на місяць на дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому слід зазначити, що згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
З огляду на зазначене судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь держави.
Щодо судових витрат, в розмірі 20000 грн., на оплату послуг адвоката, які позивачка просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 , слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даній справі позивач не вчинив жодних процесуальних дій, які б давали йому можливість претендувати на повернення судових витрат з позивача. У зв'язку з цим суд не вбачає підстав для задоволення його вимоги про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судом не вирішувалось питання розподілу судових витрат, не встановлювався розмір витрат, які сторона сплатила або має намір сплатити у зв"язку з розглядом справи, внаслідок не подання сторонами доказів в порядку ч. 8 зазначеної норми Закону, у зв'язку із чим підстав для відшкодування витрат на правову допомогу, суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.180, 182, 184, 191, 192 Сімейного Кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів -задоволити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 (дані про ІПН в матеріалах справи відсутні), аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), на утримання дитини-сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 5000 гривень щомісячно, на дитину на місяць, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дати звернення до суду-10.06.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 (дані про ІПН в матеріалах справи відсутні), в користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийА. А. Надопта