Справа № 127/27750/24
Провадження № 2-а/127/240/24
"09" вересня 2024 р.м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області, в складі:
головуючого судді Михайленка А.В.,
при секретарі Решкатюк Л.О.,
адвоката Гаврилюка О.В.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом адвоката Гаврилюка Олександра Васильовича поданим в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в особі Вінницького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування постанови серії ББА № 110011 від 16.08.2024 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
22.08.2024 року адвокат Гаврилюк О.В. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в особі Вінницького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування постанови серії ББА № 110011 від 16.08.2024 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позов мотивовано тим, що 16.08.2024 оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю Вінницького управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ капрала поліції Юрченком В.В., внаслідок розгляду справи про адміністративне правопорушення, було винесено постанову серії ББА № 110011 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення ПДР України, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно та необґрунтовано, обставини викладені у ній є припущенням поліцейського, так як не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, на підставі яких він дійшов висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, крім того, ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, а тому просить її скасувати, а провадження у адміністративній справі закрити.
Ухвалою суду від 27.08.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
На адресу суду 05.09.2024 засобами електронної пошти надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_2
Адвокат Гаврилюк О.В. в судовому засіданні вимоги позову підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, однак останньою подано заяву від 05.09.2024 про розгляд справи за відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення адвоката, дослідивши матеріали позову та відзиву, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 16.08.2024 оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю Вінницького управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ капрала поліції Юрченком В.В., внаслідок розгляду справи про адміністративне правопорушення, було винесено постанову серії ББА № 110011 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення ПДР України, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.
Відповідно до змісту постанови, 16.08.2024 о 14-00 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 проводив практичну підготовку водія ОСОБА_3 з використанням транспортного засобу з порушенням п. 30.3. к ПДР України, а саме знак «Н» всупереч ПДР України мав розмір нижньої частини 16 см, у зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.127-3 КУпАП.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно із п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 30.3.к ПДР, на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки: «Навчальний транспортний засіб» - рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори і каймою червоного кольору, в який вписано літеру «Н» чорного кольору (сторона - не менше 200 мм, ширина кайми - 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що використовуються для навчання водінню (допускається встановлення двостороннього знака на даху легкового автомобіля).
Підпункт «к» пункту 30.3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1128 від 27.10.2023.
Так, статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 127-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме:-здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів;-допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв;-проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені ст. 127-3 КУпАП.
Згідно із п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 127-3 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства та оглянувши матеріали позову та відзиву суд приходить до висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що позивач є суб'єктом адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, а саме за ст. 127-3 КУпАП.
Стаття 127-3 КУпАП передбачає зокрема порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами.
Відтак, суб'єктами відповідальності за ст.127-3 КУпАП виступають виключно посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів або фізичні особи-підприємці, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 організаційно-розпорядчими обов'язками (наявність яких є характерним для поняття «посадова особа») є обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Згідно із положеннями ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що транспортний засіб на якому проводив практичну підготовку ОСОБА_1 «Fiat Linea», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить Вінницькій автомобільній школі ТСОУ. Доказів того, що позивач вправі закуповувати комплектуючі до транспортного засобу за власний кошт та самостійно розміщувати на транспортному засобі розпізнавальні знаки відповідачем не надано.
Таким чином доказів на підтвердження того, що саме позивач має нести відповідальність за ст. 127-3 КУпАП суду не надано.
Щодо поданих представником відповідача фотокопій, на яких зображено розпізнавальний знак «Н», прилад вимірювання довжини - лінійка, яка демонструє, що нижня сторона трикутника не відповідає встановленим нормам і має довжину лише 160 мм, суд зазначає, що вказані фотокопії не можуть бути доказами в розумінні ст. 73-76 КАС України, оскільки з вказаних копій неможливо встановити, що вказані вимірювання проводились саме на транспортному засобі, яким керував позивач.
До матеріалів відзиву представником відповідача не надано будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого порушення, зокрема відеозапис події правопорушення та розгляд поліцейським справи останньою суду не подано. Також у відзиві не зазначено про існування вказаних відеозаписів та можливість надання їх суду. Тобто докази на підставі яких була винесена постанова та які підтверджують скоєння позивачем правопорушення відсутні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26 квітня 2018 року у справі № 338/855/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Така правова оцінка і правова позиція щодо належності доказів у справі і необхідності зазначення у постанові у справі про адміністративне правопорушення технічного засобу яким було зафіксовано подію проступку неодноразово була дана і висловлена у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16-а, від 15 листопада 2018 року у справах за № 524/7184/16-а та № 524/5536/17, від 30 квітня 2020 року у справі за № 524/1113/17.
Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.
Однак, суд звертає увагу, на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17, де зазначено, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Згідно з ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Поліцейський, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був належним чином кваліфікувати дії позивача та зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростували свідчення позивача, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.
Оскільки доказів того, що водій ОСОБА_1 проводив практичну підготовку водія ОСОБА_3 з використанням транспортного засобу з порушенням п. 30.3. к ПДР України на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, відповідачем не надано, не враховано пояснень позивача, який свою вину не визнав, не долучено інших відомостей необхідних для вирішення справи, передбачених ст. 268 КУпАП України, не доведено, що ОСОБА_1 є належним суб'єктом адміністративного правопорушення, показання позивача з приводу конкретних обставин його дій на дорозі відповідачем не спростовані, суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, прийшов до висновку про недоведеність наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.
Крім того, відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у зв'язку з чим, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (ЄДРПОУ 40116086) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) необхідно стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір у сумі 605, 60 (шістсот п'ять ) грн. 60 коп.
Керуючись ч.2 ст.122, ст.ст.222, 251, 258, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 72, 77, 242-246, 250, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов адвоката Гаврилюка Олександра Васильовича задовольнити.
Постанову оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Вінницького управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ капрала поліції Юрченка В.В. серії ББА № 110011 від 16.08.2024 скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (ЄДРПОУ 40116086) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений за подання позовної заяви судовий збір у сумі 605, 60 (шістсот п'ять ) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя