Справа № 127/23680/23
Провадження № 2/127/1153/24
11.09.2024 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Антонюка В.В.,
при секретарі Бойчук Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-
ОСОБА_1 , через свого адвоката Шевчук Т.В. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідача на його користь неустойку (пеню) в розмірі 53 367,50 грн. за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.06.2019 р., було розірвано. За час спільного проживання, у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився син - ОСОБА_3 , який проживає з батьком - позивачем по справі, та перебуває на його утриманні.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.01.2023 р., у справі №127/19517/22, яке постановою Вінницького апеляційного суду від 10.05.2023 р., залишено без змін, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 02.09.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач зазначає, що аліменти відповідач жодного разу не сплачувала, тому заборгованість за період з 02.09.2022 р. по 30.06.2023 р. становить 53 367,50 грн. Починаючи з 02.09.2022 р. по 30.06.2023 р., пройшов 301 день, розмір заборгованості становить 53 367,50 грн., а оскільки розмір пені не може бути більшим ніж сума боргу, позивач просив стягнути із відповідача на його користь 53 367,5о грн. пені, що дорівнює 100 відсоткам заборгованості по сплаті аліментів.
Ухвалою суду від 13.09.2023 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач 04.10.2023 р. направила суду клопотання про переведення у спрощене провадження з викликом сторін та відзив на позов, яким позовні вимоги не визнала та зазначила, що рішення суду про стягнення аліментів набуло законної сили 10.05.2023 р., оскільки було оскаржене в апеляційному порядку, так як на час винесення вказаного рішення суду дитина фактично проживала з батьком, проте на той час уже тривав судовий розгляд справи щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Рішенням Вінницького міського суду від 23.03.2023 р. у справі №127/18575/22 визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_2 , яке набуло законної сили 25.04.2023 та в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Проте, станом на дату подання відзиву рішення суду про визначення місця проживання дитини виконати не вдалося, оскільки батько ОСОБА_4 злісно ухиляється від його виконання, місце його перебування та дитини з березня 2023 р. не відомо, жодного зв'язку та контакту не має ні з позивачем, ні з сином ОСОБА_5 .
Крім того, 16.06.2023 р. Вінницьким міським судом ухвалено рішення у справі №127/23937/22 про відібрання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у його батька ОСОБА_1 та передачу його матері - ОСОБА_2 за місцем її проживання. Рішення набуло законної сили 18.07.2023 р. та в апеляційному порядку не оскаржувалося.
16.06.2023 р. внесено відомості в ЄРДР за №12023020010000861 про кримінальне правопорушення за ст.382 Кримінального кодексу України за фактом невиконання рішення суду ОСОБА_1
10.07.2023 р. ухвалою Вінницького міського суду у справі №127/23937/22 оголошено в розшук боржника ОСОБА_1 за поданням Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Тобто, відповідач обґрунтувала свою позицію тим, що оскільки за рішенням суду від 23.03.2023 р. у справі №127/18575/22 дитина має проживати з матір'ю, а позивач з дати ухвалення судового рішення злісно ухиляється від його виконання, переховується сам та переховує дитину, а відтак не має права на стягнення неустойки.
Крім того, свою позицію обгрунтувала посиланням на висновок Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 761/8374/20-ц, згідно з яким судові рішення у справах про визначення місця проживання дитини покликані захисти якнайкращі інтереси дитини, забезпечити розвиток та виховання дитини в умовах стійкого середовища. При цьому, постановлення судового рішення про стягнення аліментів на користь одного з батьків під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини, тим більше після ухвалення остаточного судового рішення про визначення місця проживання дитини з іншим із батьків, суперечить принципам правової визначеності, обов'язковості судових рішень та не відповідає завданням цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді та вирішенні цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
06.10.2023 р. ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) учасників справи.
10.10.2024 р. представник ОСОБА_1 адвокат Шевчук Т. В. подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що доводи відповідача про те, що аліменти не сплачувались у зв'язку з осарженням рішення по аліментах - безпідставні і тільки підтверджують факт обізнаності відповідача про її аліментні зобов'язання, щодо утримання сина. Крім того, в матеріалах справи про визначення місця проживання дитини, відсутні будь-які вимоги стосовно припинення стягнення аліментів з відповідача. Дані рішення діючі та перебувають на примусовому виконанні і жодних рішень чи судових/виконавчих проваджень, щодо зупинення стягнення аліментів із відповідача, на офіційних сайтах та реєстрах немає.
20.10.2023 р. представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шевчук Т. В. подала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, зазначила, що позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити.
08.11.2023 р. ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області явку позивача визнано обов'язковою у зв'язку із необхідністю отримання додаткових пояснень та призначено розгляд справи на 28.11.2023 р. об 14 год. 30 хв.
16.11.2023 р. ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі.
28.11.2023 р. судове засідання відкладено на 30.01.2024 р. об 15 год. 30 хв.
Ухвало Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.2024 р. позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 14.03.2024 р., апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.2024 р. скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У зв'язку із зміною спеціалізації у судді ОСОБА_6 , в провадженні якого перебувала зазначена справа, на підставі протоколу автоматизованого розподілу, цивільну справу № 127/23680/23 передано на розгляд судді Вінницького міського суду Вінницької області Антонюка В.В.
Ухвалою суду 21.03.2024 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09.04.2024 р., представником позивача - адвокатом Шевчук Т.В. подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) в розмірі 96 061,50 грн., оскільки на час звернення позивачем до суду із заявою про збільшення позовних вимог, сума боргу по аліментах збільшилась до 96 061 грн. 50 коп.
В судове засідання позивач та його представник - адвокат Шевчук Т.В. не з'явились, подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Відповідач та її представник у судове засідання також не з'явились, подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили суд врахувати всі фактичні обставини справи, зокрема злісне ухилення позивача від виконання рішень суду про визначення місця проживання дитини з матір'ю та про відібрання дитини від батька, а також факт викрадення дитини та вивезення її батьком за кордон, в зв'язку з чим просили зменшити розмір пені до 1 гривні.
Дослідивши матеріали справи, суд встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який 19.06.2019 р. рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у цивільній праві №369/6461/19 - було розірвано.
За час спільного проживання, у сторін 27.01.2017 р., народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 22.02.2017 р.
18.01.2023 р. рішенням Вінницького міського суду Вінницької області, по справі N?127/19517/22 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 02.09.2022 р. і до досягнення дитиною повноліття.
в подальшому, постановою Вінницького апеляційного суду від 10.05.2023 р. рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.01.2023 року, по вищезазначеній справі, залишено без змін.
Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ОСОБА_2 , є фізичною особою - підприємцем.
Заборгованість відповідача по сплаті аліментів на користь позивача з 02.09.2022 року по 30.06.2023 року складає 53 367 грн. 50 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню за №71237550, що сформований державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабовлюком В.В.
Позивач зазначає у свої позовній заяві, що від початку заборгованості по аліментах, а саме від 02.09.2022 р. до 30.06.2023 р., пройшов 301 день, розмір заборгованості складає 53 367 грн. 50 коп., а оскільки розмір пені не може бути більшим, ніж сума боргу, просив стягнути з відповідача на користь позивача 53 367 грн. 50 коп. пені, що дорівнює 100 відсоткам заборгованості по сплаті аліментів.
Рішення суду про стягнення аліментів набуло законної сили 10.05.2023 р.
Судом також встановлено, що рішенням Вінницького міського суду від 23.03.2023 р. у справі №127/18575/22 визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_2 . Вказане рішення набуло законної сили 25.04.2023 р.
16.06.2023 р. Вінницьким міським судом ухвалено рішення у справі №127/23937/22 про відібрання малолітнього ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у його батька ОСОБА_1 та передачу його матері ОСОБА_2 за місцем її проживання. Рішення набуло законної сили 18.07.2023 р.
16.06.2023 р. внесено відомості в ЄРДР за №12023020010000861 про кримінальне правопорушення за ст.382 Кримінального кодексу України за фактом невиконання рішення суду ОСОБА_1
10.07.2023 ухвалою Вінницького міського суду у справі №127/23937/22 оголошено в розшук боржника ОСОБА_1 за поданням Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
З матеріалів справи також вбачається, що 15.04.2023 р. (після визначення місця проживання дитини з матір'ю), позивач з сином виїхали до ОСОБА_8 , а згодом оселились у Норвегії.
Відповідач через органи МЮ України витребовувала дитину.
02.07.2024 р. Апеляційний суд м. Боргартінга зобов'язав ОСОБА_1 , негайно повернути сина ОСОБА_5 матері - ОСОБА_2
17.07.2024 р. Верховний суд Норвегії відмовив ОСОБА_1 в скасуванні рішення апеляційного суду м. Боргартінга.
22.07.2024 р. в аеропорту міста Ларнака (Республіка Кіпр) сина сторін ОСОБА_5 було передано матері ОСОБА_2 .
Приймаючи рішення в даній справі, суд керується наступним.
Так, ст. 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
При цьому, суд в обов'язковому порядку повинен встановити наявність вини платника аліментів щодо виникнення заборгованості. Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 661/905/19.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку.
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Законодавством не передбачено відповідальності у формі неустойки (пені) того із батьків, який проживає окремо від дитини й не приймає участі в її утриманні, допоки відсутнє рішення суду про стягнення з нього аліментів, або договір між батьками про сплату аліментів на дитину.
Відсутність рішення суду або договору між батьками про аліменти на дитину не означає відсутності обов'язку батька/матері, які проживають окремо від дитини, брати участь у її утриманні, але цей обов'язок не є конкретним в частині форми (грошова або натуральна), розміру, строку його виконання.
Отже, саме дане невиконання платником аліментів відповідного рішення суду або укладеного договору створює наслідки, передбачені ст. 196 СК України.
З огляду на це заборгованість по аліментах, яка стягується за рішенням суду та на яку може нараховуватися пеня, виникає після набрання рішенням суду законної сили з першого числа місяця, наступного за тим, у якому такі аліменти мали бути сплачені (прострочена заборгованість).
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, на яку посилається позивач, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Проте, хоча аліменти на дитину і присуджуються від дня пред'явлення позову, але обов'язок їх сплатити у платника аліментів виникає з дня набрання рішенням суду законної сили.
Саме тому, сума аліментів від дня пред'явлення позову до ухвалення судом рішення про їх стягнення може стати простроченою заборгованістю, а відповідно на неї може нараховуватися пеня, лише після набрання таким рішенням законної сили й лише з першого числа місяця, який слідує за тим, в якому заборгованість повинна бути сплачена.
Оскільки зобов'язання у відповідача виникло на підставі рішення суду, тож неустойка (пеня) може нараховуватись лише після набрання законної сили рішенням суду про їх стягнення, тобто з 10.05.2023 р.
Верховний Суд у складі Великої Палати у Постанові від 25 квітня 2018 р. у справі № 572/1762/15-ц зазначив, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а, отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується наступним чином: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості), та помножити на один відсоток.
Тобто формула наступна: заборгованість за місяць помножена на кількість днів прострочення помножена на 1 %. За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Таким чином, розрахунок пені за даним позовом здійснюється наступним чином:
Загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn),
де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 вказав зокрема, про таке: «Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Разом з тим згідно з частиною третьою ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення статті 616 ЦК України також передбачають право суду зменшити розмір збитків та неустойки за умови, якщо порушення виконання зобов'язання сталося з вини кредитора.
Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність ст. 3 ЦК України.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом ( Ст. 13 ЦК України).
Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 2, 14, 370 КАС України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суд констатує, що позивач по справі не виконав рішення Вінницького міського суду від 23.03.2023 р. у справі №127/18575/22, яким визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_2 , та від 16.06.2023 у справі №127/23937/22 про відібрання малолітнього ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у його батька ОСОБА_1 та передачу його матері ОСОБА_2 , за місцем її проживання, однак позивач вивіз ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України, чим утруднив повернення дитини до матері.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За статтею 89 ЦПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, враховуючи вимоги ст.196 СК України, факт повної сплати боржником аліментів а також недобросовісність поведінки стягувача аліментів, зокрема щодо невиконання рішень суду та викрадення дитини, керуючись ч.6 ст. 13, ст. ст. 551, 616 ЦК України, задовольняє позов частково та стягує з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення по виплаті аліментів у розмірі 1 мінімального розміру аліментів на утримання дитини віком старше шести років - 1 538 грн.
У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання непотнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 598 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 19 гривень 37 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 18.09.2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , остання відоме місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: