Справа № 127/22736/24
Провадження № 2/127/3234/24
18 вересня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про стягнення безпідставно отриманих коштів,
У липні 2024 до суду з позовом звернулася ОСОБА_1 , яка просила стягнути з ТОВ «ФК«Еліт Фінанс» на свою користь безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 9501,92 грн. Мотивувала заявлені вимоги тим, що 08.06.2021 приватним нотаріусом Остапенком Є.М. винесено виконавчий напис про стягнення з позивачки кредитної заборгованості у сумі 9501,92 грн. В порядку виконання вказана сума стягнена приватним виконавцем Турським О.В. на користь відповідача. Проте рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.02.2024 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 111927. Оскільки ТОВ «ФК«Еліт Фінанс» отримало вказані кошти без законних на те підстав вказані кошти мають бути повернуті як безпідставно отримані.
Ухвалою суду від 10.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач у встановлений законом термін надав відзив у якому проти позову заперечив. Суду пояснив, що між сторонами у 2013 році виникли договірні правовідносини. Позивач отримала кредитні кошти у відповідача. Спірна сума стягнена не на підставі виконавчого напису, а кредитного договору за яким виникла заборгованість. Кредитний договір не скасований, та не оскаржувався стороною позивача. Тому порушень зі своєї сторони не вбачає. Представник відповідача вважає, що зазначені витрати на правову допомогу є завищеними, а максимальні витрати мають складати 1000 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд дослідивши надані докази встановив, 08.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №111927, про стягнення з позивачки заборгованості у сумі 9501,92 грн за кредитним договором №011-01011-261213 від 26.12.2013 року.
Стягувачем виконавчий напис пред'явлено до примусового виконання (постанова а.с. 7).
У рамках виконавчого провадження №67098378 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» стягнено заборгованість на підставі виконавчого напису №111927 в сумі 9501,92 грн (довідка а.с. 8).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.02.2024 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. від 08.06.2021 року за реєстром №111927 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» заборгованості в сумі 9501,92 грн (рішення суду а.с. 13-17).
Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення даної статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц викладено позицію про те, що: « … зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала»
Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/16664/18: «Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.»
Згідно із постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20: "Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно".
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Набуття коштів відповідачем на підставі такого виконавчого напису, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню є абсолютно безпідставним, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти в розмірі 9501,92 грн.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат (Постанова ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до ст. 137, 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати на користь позивача оскільки позов задоволено у повному обсязі, а отже у сумі 4211,20 грн, що включають у собі витрати на сплату судового збору 1211,20 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 3000 грн. На думку суду такий розмір витрат на правову допомогу є розумним та співмірним пропрацьованій роботі.
Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 9501 (дев'ять тисяч п'ятсот одну) гривню 92 копійки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 4211 (чотири тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», адреса: пл. Солом'янська, 2, м. Київ, код ЄДРПОУ: 40340222.
Повний текст рішення суду складено 18.09.2024.
Суддя: