Провадження № 22-ц/803/6926/24 Справа № 932/9480/20 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
17 вересня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
17.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обгрунтування посилався на те, що 14.02.2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ГАРЗ IN-01 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно, допустив зіткнення із належним ОСОБА_1 автомобілем Ford Kuga, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під його керуванням, завдавши автомобілю суттєві механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.10.9 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України. Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.03.2020 року у справі № 932/2145/20 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні зазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУПАП із накладенням стягнення у вигляді штрафу на користь держави.
Цивільна відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами була застрахована в ТВД СК «Альфа-Гарант» відповідно до Полісу АМ 8581595 від 24.02.2019 року страхова сума за полісом складає 100 000 грн. В наслідок ДТП йому як власнику пошкодженого автомобіля було завдано матеріальну шкоду в розмірі 155 136,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 06/2020 від 19.06.2020 року.
Відповідно до «Звіту №53-02.20 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу» від 25.02.2020 року, складеному суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту належного йому автомобіля складає 254 419,61 грн. та розмір спричинених йому збитків як власнику автомобіля Ford Kuga, реєстраційний номер НОМЕР_2 , після ДТП, яка сталася 14.02.2020 року, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 136 367,65 грн. При огляді експертом належного йому транспортного засобу був присутній представник ТВД СК «Альфа-Гарант» (страховий комісар), який повністю погодився із виявленими на автомобілі пошкодженнями. Вказана сума збитків була прорахована з урахуванням курсу долара США на дату оцінки 24,4795 грн. за 1 долар США; за проведення автотоварознавчого дослідження ним було сплачено 2500,00 грн.
21.05.2020 року ТВД СК «Альфа-Гарант» на рахунок ФОП ОСОБА_4 було перераховано страхове відшкодування у розмірі 64852,28 грн. Від дня подання всіх необхідних документів для отримання страхового відшкодування заяви ТВД СК «Альфа-Гарант» до моменту виплати минуло 95 днів.
Вважає, що відповідач відповідно до умов Полісу АМ 8581595 та вимог Закону зобов'язаний виплатити йому страхове відшкодування в межах граничного розміру страхового відшкодування - 98000 грн., що обумовлено п.36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У зв'язку з виплатою йому частини страхового відшкодування на 95 день має місце порушення Закону і страхова компанія ТВД СК «Альфа-Гарант» повинна сплатити йому пеню за прострочку (сума боргу х 2 ставки пені (%)/100%/365 днів х кількість днів = пеня, тобто 98000,00 грн.х2х30%/100%/365х5=805 грн.). Таким чином, різниця між фактично виплаченим страховим відшкодуванням та спричиненим йому розміром шкоди, яка мала бути компенсована відповідачем страховим відшкодуванням, складає 33952,72 грн., з яких 33147,72 грн. недоплачене страхове відшкодування + 805,00 грн. пеня.
Внаслідок неправомірних дій відповідача йому також була спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які він зазнав у зв'язку із категоричною відмовою відповідача в добровільному порядку виконати вимоги закону та виплатити йому у повному обсязі страхове відшкодування. Враховуючи тяжкість заподіяної душевної травми, а так само глибину емоційних переживань, які були посилені категоричною відмовою відповідача від виплати страхового відшкодування у повному обсязі, він оцінює заподіяну моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.
Просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 36 452 грн. 72 коп., моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн., а всього 56 452 грн. 72 коп., понесені витрати по справі, які складаються зі сплаченого ним судового збору, витрат на професійну правову допомогу та в зв'язку з проведенням судової експертизи.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант», на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди: невиплачене страхове відшкодування в розмірі 33 147 грн. 72 коп., пеню в сумі 805,00 грн., витрати по сплаті проведення експертного дослідження в сумі 2500,00 грн., моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн., понесені по справі судові витрати - витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 6883 грн. 20 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 840 грн. 80 коп., витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 33 908,00 грн., а всього 98 084,72 гривні.
В апеляційній скарзі представник Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди та ухвалити нове про відмову у задоволенні зазначених вимог.
В частині витрат на правничу допомогу прийняти нове рішення. Звертає увагу, що відповідач не відмовлявся від виконання взятих на себе зобов'язань згідно полісу обов'язкового страхування. Обставини щодо заподіяння моральної шкоди позивачеві є недоведеними, а стягнутий розмір значно завищеним.
Також є неспівмірною та достатньо завищеною стягнута сума витрат на правову допомогу,не враховано, що справа є малозначною.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які
не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 56452,72 грн., тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга в оскаржуваній частині підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль Ford Kuga, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
14.02.2020 року в м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода, в наслідок якої водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ГАРЗ IN-01 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно, допустив зіткнення із належним позивачу автомобілем Ford Kuga, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під його керуванням, завдавши автомобілю суттєві механічні пошкодження.
Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.03.2020 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні зазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУПАП із накладенням стягнення у вигляді штрафу на користь держави.
В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль марки Ford Kuga, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний позивачу.
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована перед третіми особами в ТВД СК «Альфа-Гарант» відповідно до Полісу АМ 8581595 від 24.02.2019 року, страхова сума за полісом становила 100 000 грн., франшиза -2000 грн..
В наслідок пошкодження автомобіля у вищевказаній дорожньо-транспортній пригоді позивачу як власнику пошкодженого автомобіля було завдано матеріальну шкоду в розмірі 155 136,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 06/2020 від 19.06.2020 року.
Відповідно до «Звіту №53-02.20 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу» від 25.02.2020 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля Ford Kuga, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 254 419,61 грн. та розмір спричинених йому збитків як власнику даного автомобіля після ДТП, яка сталася 14.02.2020 року, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 136 367,65 грн.
21.05.2020 року ТВД СК «Альфа-Гарант» на рахунок ФОП ОСОБА_4 було перераховано страхове відшкодування у розмірі 64852,28 грн.
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної майну позивача покладається на ТВД СК «Альфа-Гарант», що узгоджується з правовою позиціє, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, де зазначено, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди,суд першої інстанції виходив із того, що позивачу заподіяна з вини відповідача моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, які він зазнав у зв'язку із неправомірною відмовою відповідача в добровільному порядку виконати вимоги закону та виплатити йому у повному обсязі страхове відшкодування.
Проте такий висновок не відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Статтею 26-1-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
У випадку, якщо моральна шкода полягає у стражданнях, які особа зазнала внаслідок того, що було пошкоджене чи повністю знищене її майно (транспортний засіб) або якимось чином принижено її честь чи гідність, то таку шкоду відшкодовує лише особа винна у ДТП, страховик за це не несе відповідальності.
Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
В обґрунтування спричинення страховою компанією моральної шкоди позивач послався на те, що моральна шкода полягає в душевних стражданнях, які він зазнав у зв'язку із неправомірною відмовою відповідача в добровільному порядку виконати вимоги закону та виплатити йому у повному обсязі страхове відшкодування.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.02.2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода. 21.05.2020 року ТВД СК «Альфа-Гарант» на рахунок ФОП ОСОБА_4 було перераховано страхове відшкодування у розмірі 64852,28 грн.. За несвоєчасну виплату страхового відшкодування,затримку в 95 днів, судом першої інстанції на користь позивача стягнута пеня в розмірі 805 грн.
Належних та допустимих доказів спричинення моральної шкоди позивачеві відмовою відповідача в добровільному порядку виплатити страхове відшкодування у повному обсязі позивачем не надано. На що не звернув уваги суд першої інстанції та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо не співмірності стягнутої судом першої інстанції суми на правову допомогу, то вони також заслуговують на увагу.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.08.2020 року ОСОБА_1 було укладено договір про надання юридичних послуг та здійснення правового захисту (представництва) з адвокатом Капітановим Д.Г..
До позовної заяви позивачем було долучено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.
Пунктом 4.1 Додаткової угоди №1 від 15.11.2023 року до Договору передбачено, що за надання послуг із захисту (представництва) інтересів Клієнта під час розгляду справи судом першої інстанції Виконавцю виплачується винагорода в розмірі 33 908,00 грн., відповідно до розрахунку, який є невід'ємною частиною даної додаткової угоди, в строк, не пізніше ніж протягом 10 днів після ухвалення судом першої інстанції рішення по справі.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 15.11.2023 року ОСОБА_1 та адвокат Капітанов Д.Г. підтвердили, що виконавець надав, а клієнт прийняв надані юридичні послуги, пов'язані із представництвом клієнта (правничу допомогу) у справі № 923/9480/20: -надання консультацій, вивчення наданих матеріалів, складання позовної заяви, участь у судових засіданнях у 2020 році, тривалістю 10 годин, вартістю за годину - 810,80 грн., на загальну вартість 8108,00 грн. ; -надання консультацій, вивчення наданих матеріалів, участь у судових засіданнях у справі у 2021 році, тривалістю 9 годин, вартістю за годину - 810,80 грн., на загальну вартість 9000,00 грн.; - надання консультацій, вивчення наданих матеріалів, складання адвокатських запитів, заяв, клопотань, участь в судових засіданнях у 2022-2023 роках, тривалістю 14 годин, вартістю за годину - 1200,00 грн., на загальну вартість 16800,00 грн., а всього на суму 33 908,00 грн.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (частина п'ята статті 135 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
07.09.2020 року представником відповідача було заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із не співмірністю.
Задовольняючи клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 908,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на його користь.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником було надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, розрахунок та акт прийому передачі виконаних робіт.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою, підписаною власноручно та заявляв клопотання від свого імені та за своїм підписом. По справі фактично було три судових засідання, в яких приймав участь представник позивача, 13.10.2020 року тривалістью 16 хвилин,07.12.2020 року -35 хвилин та 25.03.2020року- 3 години 20 хвилин. Представником позивача було заявлено клопотання щодо виклику в судове засідання спеціаліста, та призначення експертизи.
З урахуванням встановлених обставин та того, що справа не представляє ніякої складності,є малозначною,із усталеною практикою, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатом послуг та співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, розмір витрат на правову допомогу є завищеним.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20.
Таким чином розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, слід зменшити та стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн.
Законність рішення в не оскаржуваній частині апеляційною інстанцією не перевірялася.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, то є підстави для зміни розподілу судових витрат,шляхом взаємозарахування з відповідача на користь позивача слід стягнути 96,06 грн..
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 56452,72 грн, що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2023 року у частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2023 року в частині розміру стягнутої суми витрат на професійну правничу допомогу змінити з « 33908 ,00 грн.» на « 10 000 грн», в частині витрат по сплаті судового збору змінити з «840,80 грн.» на «96,06 грн.» та змінити загальну суму, яка підлягає стягненню з «98084,72 грн. на «53431,98 грн.».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: