Справа № 636/1957/24 Провадження № 2/636/1235/24
18 вересня 2024 року Чугуївський міський суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Гуменного З.І.,
секретаря судового засідання Селевко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається на денному відділені НТУ «ХПІ», у розмірі 1/5 частини доходів.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що їхня повнолітня донька проживає разом з нею та знаходиться на її забезпеченні, оскільки продовжує навчання на денній формі навчання. Відповідач кошти на її утримання добровільно не надає, тому вона вимушена стягнути з нього аліменти на утримання доньки.
Позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні, позов не взнав, посилаючись на те, що в теперішній час платить аліменти в розмірі 1/3 частини та по можливості допомагає донці так, купляє речі та надає грошові кошти.
Перевіривши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 та не заперечується відповідачем.
Згідно наданої довідки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 24.01.2024, ОСОБА_3 є студентом четвертого курсу денної форми навчання, освітнього рівня «бакалавр», з терміном навчання з 01.10.2020 до 30.06.2024.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ст. 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Статтею 199 СК України визначено: якщо повнолітні донька чи син продовжують навчання і у зв'язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Таким чином, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Отже, враховуючи ті обставини, що дитина сторін досягла 18 років, на даний час є студентом денної форми навчання, а тому не має змоги працювати, перебуває на утриманні у матері, а відповідач знаходиться у працездатному віці, тому відповідач має змогу утримувати свою повнолітню дитину до закінчення ним навчання, оскільки він потребує матеріальної допомоги, а батько має змогу її надавати.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач має можливість утримувати матеріально свою повнолітню дитину, що продовжує навчання і потребує матеріальної підтримки, відповідно до конституційного принципу верховенства права, з урахуванням потреб дитини та можливостей батька, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, але враховуючи наявність у відповідача неповнолітніх дітей, на утримання яких з нього стягуються аліменти за судовим рішенням на користь позивача, на підтвердження чого відповідачем надані звіти про відрахувань з заробітної плати та копія постанови про відкриття виконавчого провадження, тому вважає за можливе стягнути з відповідача аліменти до закінчення донькою навчання або досягнення 23 років.
Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з ч. 2 ст. 182 СК України, згідно якої мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Але згідно з визначенням прожиткового мінімуму, наведеним в ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, тому обмежувати розмір аліментів лише розміром прожиткового мінімуму доходів суд вважає не можливим.
Разом з тим, суд при визначенні розміру аліментів прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
З урахування встановлених обставин, враховуючи матеріальне становище та стан здоров'я відповідача, який на даний час не є пенсіонером чи інвалідом, знаходиться у працездатному стані, відомості про наявність інших осіб, на утримання яких він сплачує аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів, матеріальне становище дитини, яка навчається за денною формою навчання та не має можливості працювати, та враховуючи визнання відповідачем, оскільки він не заперечує проти стягнення аліментів, але просить стягнути їх у меншому розмірі ніж заявлено, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь повнолітньої доньки у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів з дня пред'явлення позову до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення 23-річного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому у порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути з відповідача у дохід держави.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 с-щі Есхар, Чугуївський район, Харківська область, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с-щі Есхар, Чугуївський район, Харківська область, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на період навчання у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 20 березня 2024 року до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення 23-річного віку.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 с-щі Есхар, Чугуївський район, Харківська область, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в дохід держави у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя -